Невідкладна медична допомога в разі гострих отруєнь

ГОСТРІ ОТРУЄННЯ

У дітей отрута проникає в організм швидше, гострі інтоксикації виникають раніше і перебігають тяжче, ніж у дорослих, частіше розвивається ексикоз (зневоднення організму).

У стадії гострої інтоксикації лікарськими засобами та отрутами розлади кислотно-лужної рівноваги (КЛР) у дітей проявляються переважно у вигляді метаболічного ацидозу. У зв'язку з незрілістю захисних механізмів дитячого організму при тяжкому перебігу гострих отруєнь в них частіше, ніж у дорослих розвиваються ниркова і печінкова недостатність, водно-електролітні порушення. У ослаблених дітей (у зв'язку з гострими інфекційними або хронічними захворюваннями) специфічні симптоми гострих інтоксикацій можуть не проявлятися, а неспецифічні розвиваються швидко і набувають тяжкого перебігу. Здебільшого виникають ускладнення як під час гострої інтоксикації, так і в процесі надання невідкладної допомоги. Ускладненнями є вторинна ендогенна інтоксикація продуктами порушеного обміну речовин, метаболічні ураження міокарда, флебіти, бронхопневмонія, цистоуретрит, гастрит, ентероколіт, токсичні гепато- та нефропатія, ураження кровотворних органів і нервової системи.

Невідкладна медична допомога в разі гострих отруєнь

У дітей, як і в дорослих, детоксикаційну терапію здійснюють з урахуванням способів проникнення отрути в організм, токсико-кінетичних та токсикодинамічних особливостей. Негайно промивають шлунок, спочатку розчином натрію хлориду (1 столова ложка на 1 л води), потім водою (35—37°С). Цей розчин не слід використовувати при ураженні обпікаючими отрутами. Одноразова кількість води або різних рідин, які вводять у шлунок, повинна бути точно дозованою відповідно до віку дитини: новонародженим 15—20 мл; у віці 1 міс — 40—50 мл; 2 міс — 60—90 мл; 3—4 міс — 90—100 мл; 5—6 міс — 100—110 мл; 7—8 міс — 110—120 мл; 9—12 міс — 150—200 мл; 2—3 роки — 200—250 мл; 4—5 років — 300—350 мл; 6—7 років — 350— 400 мл; 8—11 років — 400—450 мл; 12—15 років — 450— 500 мл. Якщо отруєння виникло після приймання їжі, то перша порція рідини, яку вводять у шлунок, не повинна перевищувати половину зазначеної кількості.

На етапі долікарської і першої медичної допомоги в дітей старшого віку з легким ступенем інтоксикації отруту із шлунка можна видалити механічно викликаним блюванням. Проте такий прийом не виключає подальшого ретельного промивання шлунка за допомогою зонда. У разі затримки води в шлунку наступну порцію слід зменшити на таку саму кількість. Дітям промивають шлунок, як і дорослим, багаторазово аж до чистих промивних вод.

Дітям з пригніченими ковтальними рефлексами і тим, хто перебуває в коматозному стані, промивають шлунок після попередньої інтубації, а в разі пригніченого або порушеного дихання — на тлі допоміжної або штучної вентиляції легенів. Якщо у вмісті шлунка наявна кров, то це не є протипоказанням до проведення процедури його промивання, однак кількість використовуваної рідини зменшують на третину. Наприкінці промивання через зонд вводять антидоти, і через 10—15 хв промивання шлунка повторюють. Через зонд усередину вводять проносний засіб — магнію сульфат. При ураженні обпікаючими отрутами, а також за наявності гастроентериту сольові проносні засоби застосовувати не слід. За таких умов рекомендують вазелінову або мигдальну олію. Але препарати протипоказані в разі отруєнь жиророзчинними токсичними речовинами, наприклад фосфором, нафталіном тощо.

Під час гострого отруєння, що виникло внаслідок приймання всередину значної кількості отруйних ягід, рослин, грибів або важкорозчинних речовин, або тих речовин, що виділяються з організму в просвіт шлунка, наприклад морфіну, шлунок промивають повторно через 20—30 хв. У разі отруєння концентрованими розчинами кислот або лугів дітям, що потерпіли, перед початком промивання шлунка внутрішньовенне слід ввести по 0,1 мл на 1 рік життя 2% розчину промедолу та 0,1% розчину атропіну сульфату.

Якщо гостре отруєння виникло внаслідок ректального введення лікарських засобів, ставлять очисну клізму.

Отруту з крові в дітей видаляють тими самими методами, що й у дорослих.

Водне навантаження в процесі проведення форсованого діурезу здійснюють як шляхом внутрішньовенного введення відповідних рідин, так і через рот. У разі легкої інтоксикації дітям старшого віку пропонують приємні на смак напої, а дітям молодшого віку рідини вводять за допомогою шлункового зонда. Застосовують зонди малого діаметра або катетери, вводячи їх через ніс і фіксуючи лейкопластирем на обличчі. При інтоксикації середньої тяжкості або тяжкій водне навантаження здійснюють парентеральне. У дітей старшого віку здійснюють пункцію периферійної або магістральної вени, у дітей молодшого віку — венесекцію.

Об'єм водного навантаження визначається тяжкістю інтоксикації екзогенною отрутою. За легкої інтоксикації він становить 3—5 мл на 1 кг маси тіла за 1 год; при середньому ступені інфузію рідин починають з 5 мл на 1 кг маси тіла протягом першої години, поступово, протягом 1,5—2 год, збільшуючи її до 12—15 мл на 1 кг маси тіла за 1 год, а при тяжкій — протягом 3—4 год до 20—25 мл на 1 кг маси тіла за 1 год.

Для водного навантаження склад рідин у кожному випадку визначають індивідуально. Слід ураховувати стан центральної і периферійної гемодинаміки, наявність гіпер- або гіповолемії, гідратації або дегідратації. До складу таких рідин обов'язково повинні входити калій, натрій і глюкоза.

Перитонеальний діаліз, гемосорбцію, гіпербаричну оксигенацію як часткове заміщення крові в разі гострих інтоксикацій у дітей проводять за тими самими показаннями, що й у дорослих.

Профілактику гострих отруєнь у дітей розпочинають ще в період вагітності. Усі вагітні у жіночій консультації повинні отримати чітке уявлення про шкідливість різних ліків, інших хімічних агентів та алкоголю для здоров'я організму, що розвивається внутрішньоутробно. Жінок слід постійно попереджати, що під час вагітності і в період годування груддю зовсім забороняється приймати будь-які медикаменти з власної ініціативи та алкогольні напої.

Починаючи з періоду самостійного пересування дитини вдома, потрібно зробити все необхідне, щоб виключити доступ її до домашньої аптечки та засобів побутової хімії.

Потрібно здійснювати ретельний контроль у школі, особливо в період залучення учнів до збирання дикоростучих рослин, ягід, грибів. Необхідно пам'ятати про можливість гострих отруєнь учнів старших класів наркотичними речовинами під час проходження виробничої практики, виконання сільськогосподарських робіт.

Отруєння алкоголями

Алкоголі — загальна назва класу органічних сполук, до якого входять такі речовини: етиловий, метиловий, бутиловий, гідролізний, мурашиний спирти. Алкоголі — це вуглеводні, в молекулах яких один або декілька атомів водню заміщені гідроксильною групою ОН.

Етиловий спирт

У медичній практиці етиловий спирт (spiritus aethylicus) C₂H₅OH використовують переважно як зовнішній антисептичний та подразнювальний засіб для обтирань, компресів. Внутрішньовенне іноді вводять під час гангрени та абсцесу легенів у вигляді 20—33% розчину в стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду. Етиловий спирт є основою алкогольних напоїв.

Токсична дія етилового спирту пов'язана насамперед з наркотичним ефектом. Під впливом великих доз алкоголю виникає виражене пригнічення функцій ЦНС (наркоз), розвивається параліч дихального і судинно-рухового центрів. Етиловий спирт подразнює слизові оболонки, порушує функцію печінки, проникає через стінки судин, має пригнічувальну дію на кровообіг. В організмі етиловий спирт спочатку окислюється до ацетальдегіду, потім до оцтової кислоти, що спричинює розвиток ацидозу. Внаслідок підвищення тепловіддачі температура тіла знижується.