Невідкладна медична допомога в разі відмороження

З метою відновлення кровообігу необхідно якомога швидше зігріти уражені холодом ділянки шкіри:

1) занурити уражені частини тіла у воду, до якої додають калію перманганат (до рожевого кольору). Температуру води поступово підвищують від 25 по 44°С. Зігрівають ушкоджені ділянки шкіри не менше ніж 20 хв;

2) відморожену частину тіла обережно висушують, накладають асептичну пов'язку і надягають теплий одяг;

3) якщо зігріти обморожені ділянки тіла теплою водою неможливо, то потрібно розтерти спиртом або горілкою, уникаючи механічного ушкодження та інфікування шкіри.

Використання снігу для розтирання відморожених ділянок небажане, оскільки дрібні кристали льоду травмують шкіру; мікроорганізми, що містяться в снігу, інфікують відморожену ділянку шкіри. Занурення ушкоджених ділянок у холодну воду і поступове зігрівання потерпілого доцільне при відмороженні 3—4 ступеня. Доцільна якнайшвидша госпіталізація потерпілого, а якщо це неможливо, то його слід помістити в тепле приміщення.

Під час транспортування до стаціонару потерпілому проводять:

4) інгаляцію киснем через лицеву маску або носоглотковий катетер. Під час зігрівання ушкоджених частин тіла може відзначатись різкий біль, який купірують ін'єкціями;

5) знеболювання(1 мл 2% розчину промедолу). У разі виникнення загального відмороження з вираженим больовим синдромом призначають інгаляцію закисом азоту з киснем у співвідношенні 2:1 або3:1;

6) хворих бажано госпіталізувати в опіковий центр, обладнаний барокамерою. За наявності барокамери перший сеанс гіпербаричної оксигенації доцільно виконати ще до госпіталізації потерпілого на місці пригоди і на шляху пересування.

Повішення

Повішення — такий патологічний стан, який виникає внаслідок здушування шиї зашморгом під дією маси тіла і призводить до механічної асфіксії. Розвиток термінального стану зумовлений гострою гіпоксією, що настає під час механічного здавлювання повітропровідних шляхів, порушення кровообігу в головному мозку (внаслідок здавлювання сонних артерій і яремних вен), а також серцевої слабкості аж до раптової асистолії. Причиною виникнення останньої є механічне подразнення (стискання блукаючого і верхньогортанного нервів).

Розміщення петлі на шиї при повішенні, як правило, типове (поміж під'язиковою кісткою і щитоподібним хрящем), а вузол розміщений на потилиці або задній поверхні шиї. У разі нетипового розміщення петлі другий вузол може знаходитись на боковій або передній поверхні шиї або ж бути відсутнім взагалі (відкрита петля, яка проходить за вушними раковинами).

У разі типового розміщення петлі під'язикова кістка відтискається угору, корінь язика закриває вхід у дихальні шляхи. Внаслідок цього виникає інспіраторна задишка зі спробами глибокого вдиху, яка триває 1—1,5 хв. Потім настає експіраторна задишка з неправильними, нетиповими видихами, що переходить у клонічну судому. Після кількох агональних судомних дихальних рухів, що відбуваються за участю допоміжних м'язів, виникає параліч дихального центру. Серцева діяльність спочатку вповільнюється (вагусна реакція) і може припинитися на короткий період, а потім відновлюється і може тривати ще кілька хвилин.

У разі нетипового розміщення петлі дихальні шляхи можуть повністю перекриватись або не перекриватися взагалі. Термінальний стан у такому разі зумовлений порушенням мозкового кровообігу, що відзначається внаслідок здавлювання судинно-нервових пучків шиї. Виникає швидка втрата свідомості. Застійні явища на шкірі виявляються різким ціанозом і одутлістю обличчя, чисельними екхімозами на кон'юктивах, склерах, шкірі. Якщо петля знаходиться в нетиповому місці, може зміститись другий шийний хребець по відношенню до першого. Внаслідок цього зубоподібний відросток другого шийного хребця стискує продовгуватий мозок, що спричиняє швидку смерть.

Ознакою повішення є наявність странгуляційної борозни на шиї. Характерними клінічними ознаками повішення є: різкий ціаноз обличчя, затиснутий між зубами і висунутий із рота язик, субкон'юктивальні екхімози, сліди мимовільного сечовипускання і дефекації.