Сутність і завдання збуту

Більшість людей сприймає поняття "збут товарів" і "продаж товарів" як синоніми. Але ці поняття не слід ототожнювати. Збут товарів є більш ємною категорією, у рамках якої продаж товарів — тільки один з її елементів.

Продаж товару — особисті економічні відносини між продавцем і покупцем щодо якості й ціни товару, спрямовані на передачу товару продавцем покупцю за грошову оплату.

Поряд з цим існує бартерна торгівля — натуральний товарообмін, при якому один товар обмінюється на інший без грошової оплати. Така торгівля при розвинутих товарно-грошових відносинах являє собою аномальне явище.

Оскільки продаж товару є тільки одним з елементів категорії "збут", розглянемо сутність збуту.

Збут — комплекс післявиробничих операцій, які здійснюють юридичні й фізичні особи з моменту виготовлення продукції до її продажу покупцю за грошову оплату.

До таких операцій належать: доробка, сортування, розфасовка, упакування, транспортування, складування, зберігання, доставка оптовим і роздрібним покупцям і продаж.

Основними функціями збуту, в яких найбільш повно розкривається його сутність, є:

- продовження процесу безпосереднього виробництва, основними елементами якого виступають доробка і підготовка до продажу, що передбачає сортування, упакування і маркірування. Доробку товару нерідко здійснюють з метою його адаптації до місцевих умов, зокрема, до вимог регіональної системи стандартів;

- остаточне визначення вартості й ціни товару з урахуванням співвідношення попиту та пропозиції;

- підвищення конкурентоздатності товару за рахунок грамотної реклами, надання комплексу після продажних послуг та ін.;

- дослідження ринку, активний вплив на виробництво на основі
вивчення потреб покупців.

Конкретизує категорію "збут товарів" поняття "канал збуту".

Канал збуту — шлях товару від безпосереднього виробника до споживача, у тому числі оптовим і роздрібним продавцям. Цей шлях забезпечують окремі організації, фізичні особи.

Розрізняють канали:

- нульового рівня (якщо продаж товару кінцевому споживачу здійснюється самим виробником);

- однорівневий (якщо між виробником і покупцем існує роздрібний продавець);

- дворівневий (якщо між виробником і покупцем послідовно розміщуються оптовий і роздрібний продавці).

Оптовий продавець — юридична чи фізична особа, яка купує великі партії товарів у виробників і продає їх роздрібним продавцям або споживачам. Цей процес здійснюється через певну мережу оптових і дрібнооптових покупців-посередників (дилерів).

Роздрібний продавець — юридична чи фізична особа, яка купує товар у виробника чи оптового продавця і продає його кінцевому споживачу.

Продавати товар може і комісіонер, який має склад товарів і продає їх від свого імені, але за рахунок підприємства-виробника, тому що не має права власності на них.

Важливу роль у реалізації товару відіграють дилери (юридичні чи фізичні особи, які закуповують продукцію оптовими партіями, стають її власниками і продають оптом або вроздріб), і брокери (особи, які продають товари, виступають посередниками між продавцями і покупцями, одержують за цю комісійну винагороду, але не стають при цьому власниками). Дилери спеціалізуються, як правило, на продажі товарів тривалого користування (автомобілі, устаткування і т.п.) і забезпечують покупців післяпродажним сервісом. Для цього вони можуть наймати необхідну кількість працівників, у тому числі роздрібних покупців.

Розкриття сутності й структури збуту дає змогу перейти до з'ясування його методів, що здебільшого здійснюється через товарні біржі, торгові доми, супермаркети та інші посередницькі структури і є основним методом збуту товарів.

Товарна біржа — постійно діючий ринок, де купівля-продаж товарів відбувається на основі встановлених стандартів і зразків і відповідних документів, що регламентують номенклатуру, обсяг, ціни, терміни й види постачання та інші умови.

Товарні біржі розділяються на міжнародні й національні, універсальні й спеціалізовані.

На універсальних товарнихбіржах продають різноманітні промислові й сільськогосподарські товари.

Спеціалізовані товарні біржі призначені для продажу окремих товарів або їх родинних груп.

На біржах здійснюють два види товарообігу: реальний і ф'ючерсний:

- реальний товарообіг передбачає перехід товару від продавця до покупця. На такі постачання приходиться до 10% світової торгівлі відповідними товарами;

- при ф'ючерсному товарообігу відбувається продаж прав на товар (наприклад, на майбутній урожай), тому наявність самого товару тут не обов'язкова. Різниця між цінами контракту на день його підписання і виконання виплачує продавець (якщо ціна виросла) або покупець (якщо ціна знизилася). Уразі можливих збитків, обумовлених зміною цін на ринку в майбутньому, ф'ючерсні контракти страхують - проводять так зване хеджировання. Операції хеджирування — основна сфера діяльності товарних бірж. На них приходиться до 60% обсягу всієї діяльності.

Торговий дім — велика торгова оптово-роздрібна фірма, що укладає широкомасштабні торгові угоди на широку номенклатуру товарів (переважно не стандартизованих споживчих товарів) і одержує прибуток за рахунок придбання товарів зі значною знижкою.

Це другий за значенням метод збуту товарів, у рамках якого між виробниками і споживачами відсутні посередники. Він широко використовується підприємствами видобувних галузей промисловості, що разом з підприємствами-споживачами вивчають ринок збуту, здійснюють заходи щодо поліпшенню якості продукції.

Формою як безпосереднього, так і опосередкованого збуту є реалізація товарів і послуг по телефону. У цьому разі виробник або торгова фірма розсилають поштою споживачам каталоги, в яких представлені зразки товарів і ціни на них. Споживач замовляє по телефону певну кількість необхідних йому товарів, надсилає на адресу продавця документ про оплату замовлення і одержує підтвердження і товар.

В останні роки зростає частка торгівлі через Інтернет.

Торгівля у кредит, переважно товарами тривалого користування (автомобілями, телевізорами і т.п.), — важливий спосіб збуту товарів. Споживчий кредит представлений у формі комерційного (продаж товарів через роздрібні магазини з відстрочкою платежу) і банківського (надання покупцям позичок кредитними установами) кредитів. У розвинутих країнах світу він надається не більше ніж на 3 роки.

Однак збутом товарів займаються не тільки продавці, але й посередники. Тому підприємець, підбираючи посередника, повинен визначити рівень його матеріально-технічної бази, платоспроможність, спеціалізацію та ін.

Наймаючи посередників, фірма, як правило, укладає з ними контракт, важливими пунктами якого є розмір комісійної винагороди, наявність або відсутність виключного права посередника на продаж товару, право на знижку ціни товару та ін.