Джерела творчості художника

Творчий процес—це робота над твором від його початку до завершення зі всіма етапами.

Творчість— вищий рівень пізнання, вища і найбільша складна форма діяльності людини, яка передбачає мобілізацію всіх людських ресурсів: психологічних, духовних, інтелектуальних, фізичних, усього життєвого досвіду людини. У результаті такої творчої, якісно нової «одержимої» самореалізації створюються якісно нові твори мистецтва.

Складові частини художньої творчості: праця, почуття, пам'ять, воля, мислення, уява, натхнення, інтуїція.

Праця— основний вид діяльності людини.

Трудова діяльність — цедіяльність, яка спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. Творчість є різновидом праці, його особливою, вищою формою. Існують дві форми праці художника.

Перша форма, пов'язана з різноманітними спостереженнями і вивченням життя, розвитком світогляду і смаку, набуттям знань, умінь і навичок майстерності. Ця праця триває постійно. Друга форма — це створення твору, період якого може бути різним: і коротким, і довгим—залежно від характеру задуму, від індивідуальності художника.

Почуття— це психологічна властивість людини, за допомогою якої відбувається поєднання її внутрішнього світу із зовнішнім світом і відображення його у людській свідомості. Почуття, сформовані на основі сприймання, відчуттів, пам'яті, мислення та ін., дозволяють людині мати запас вражень від життя і використовувати їх у діяльності.

Пам'ять— важливий процес відображення минулого досвіду людини, тобто фіксування, збереження і наступне відтворення того, що було змістом попереднього досвіду. Без участі пам'яті неможливе пізнання дійсності. Для творчого процесу художнику необхідно памятати про життєві враження (зорові, слухові, емоційні та ін.).

Воля виступає як ефективна сила творчості. Відомо, що лише через працю здійснюється творчість. Однак ефективність праці залежить від прояву вольових зусиль. Відсутність волі призводить до послаблення духовних і врешті-решт фізичних сил. Як наслідок — наступає деградація особистості. Воля — психологічний процес свідомого регулювання особистістю власних дій, вчинків, який виявляється в умінні подолати труднощі в досягненні мети. Воля є свідомим застосуванням розумових і фізичних зусиль для досягнення конкретної мети. Вона притаманна лише людині.

Мислення — вищий пізнавальний процес, який базується на розкритті загальних і суттєвих властивостей, ознак предметів, явищ і закономірних зв'язків між ними. Мислення відіграє велику роль в аналізі й усвідомленні діяльності.

Уява буває довільна й мимовільна, творча. Важливою є творча уява, яка продукує нові, оригінальні образи.

Натхнення є колосальним напруженням усіх творчих, духовних і фізичних сил художника.

Інтуїція — особливе, феноменальне і складне явище в психології людини. Інтуїція виступає як індивідуально-психологічна властивість особистості в досягненні істини шляхом доказового обґрунтування.

Компоненти творчості: знання, світогляд, художній метод, естетичний і художній смак, майстерність.

Знання— основний матеріал пізнання дійсності, через оволодіння яким розвиваються почуття, відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, уява, світогляд, уміння, навички, методи творчої роботи, майстерність. Для художника професійні знання — це матеріал життя, шлях його вивчення.

Світоглядвизначає ідейний напрям усієї діяльності, характер духовного відтворення об'єктивної дійсності.

Художній методвиступає одним із компонентів творчості.

Естетичний і художній смак указує на певну ідейно-естетичну спрямованість творчості художника.

Майстерність— найвищий рівень оволодіння прийомами, знаннями, вміннями і навичками, коли в художньому творі на досконалому рівні узгоджені зміст, форма, колір тощо.

Етапи протікання творчого процесу:

перший етап — задум художника;

другий етап — пошуковий (накопичення життєвих матеріалів);

третій етап — відкриття, знаходження потрібного рішення;

четвертий етап— аналіз і обґрунтування задуму;

п'ятий етап — реалізація задуму в матеріалі.

Поняття «композиція»,

«структура»,

«конструкція»

Одним із засобів художнього вираження в образотворчому мистецтві є композиція— побудова, структура, конструкція художнього твору, яка зумовлена його змістом, характером і призначенням (мал. 2.2).

Структура (від лат. structura — будова, розміщення, порядок) — сукупність стійких зв'язків, що забезпечують цілісність і подібність самому собі, тобто збереження основних якостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.

Мал. 2.2. Смолъсъкий Г. С.

Село Космач. 1960р.

Конструкція {походить від лат. constructio — складання, побудова) — взаємне розміщення частин об'єкту.

Мета композиції— пошук гармонії.

Композиція картини

За допомогою композиції художник організовує фігури та предмети на площині і в просторі, виділяє їх взаємозв'язок, підпорядковує другорядні сюжетні елементи основним. Кожний вид образотворчого мистецтва має свої композиційні прийоми

Композиція в живописі — це таке розміщення елементів зображення на картинній площині, яке дозволяє з великою силою і повнотою виразити задум. Щоб розповісти про що-небудь, потрібні слова. Щоб виділити важливу і цікаву думку, потрібні «емоційні» слова. Так і в живописі. Щоб привернути увагу і захопити глядача, художник намагається підібрати ефективні засоби зображення. У будь-якій картині художник хоче так побудувати композицію, щоб показати об'єкт в найбільш виразній формі. Усе зайве відкидається, другорядне підпорядковується основному, залишається лише те, що необхідне. Почуття захоплення від твору викликає внутрішній зміст, який виражений всією образною будовою картини. Діють всі елементи

композиційної будови, різноманітні образотворчі засоби: формат полотна, точка зору, висота горизонту, характер освітлення, місце композиційного центру тощо. Чим більш гармонійно поєднуються ці елементи, тим більшим є емоційний вплив картини на людину.