Композиція — форма існування твору як органічно цілого.

Поширеною є думка, що художник — це людина, яка вміє добре малювати і, що оволодіння цією «грамотою» само собою забезпечить гарний живопис, успіх у творчості. Такий поверхневий підхід не враховує образного змісту зображень — серцевини художнього твору. Адже вміння правильно зобразити натуру—це тільки перший крок на шляху до мистецтва живопису. Необхідна й визначальна умова творчості — вміння неповторно і глибинно передати у творі свої думки і почуття через призму художнього світосприйняття.

Тому здатність намалювати з натури, відтворити на площині об'ємну форму, матеріальність і просторове розміщення предметів — ось необхідні, але все ж не самодостатні засоби для художника. Для творчого інструментарію цього замало — потрібні ще й інші ключі.

Зображення стає мистецьким тоді, коли художник уміє знаходити в природі й житті особливо важливі, цікаві моменти, глибоко проникати в суть явищ, за висловом видатного художника слова О. Довженка, «...і в калюжі побачити зорі...» (мал. 1.1).

Спробуємо увійти в майстерню художника, подивитись на процес творення «із середини». З метою досягнення виразності художнього образу художник обдумує композицію, шукає розміщення об'єктів на площині картини, підпорядковує творчому задуму всі образотворчі елементи. Зображення стає художнім, якщо всі засоби композиційної побудови пов'язані з ідеєю твору, активно її виражають. Сюжет, психологічна характеристика героїв, колорит—усе повинно бути взаємнопов'язаним і служити змісту. Без ідеї та композиційної майстерності створити виразний художній образ неможливо.

Значення художнього твору зумовлене його змістом і темою. Обдумуючи сюжет, художник звертається не тільки до його зовнішньої, але і до внутрішньої сторони, до змісту. Зміст і сюжет — дві складові, які художник передає засобами композиції. Композиція зв'язана з ідеєю і сюжетом твору. У процесі роботи ведуться композиційні пошуки втілення задуму: відбір елементів (предметів, фігур), взаємне розміщення в просторі, розподіл ознак (зафарбування, пропорцій, жестів, міміки і т. д.), які допомагають відтворити основну думку. Необхідно підпорядкувати другорядні елементи зображення основним, урівноважити частини композиції з урахуванням лінійної і повітряної перспективи тощо. Все це допомагає виразити ідею твору, всебічно розкрити його зміст.