Педагогічна класифікація дітей з порушенням слуху Р.М. Боскіс

Ця класифікація побудована на психологічному вивчені взаємодії слуху і мовлення. Теоретичною основою класифікації є положення, які визначають своєрідність розвитку дитини з порушенням слухового аналізатора.

1. Втрата слуху в дитинстві впливає на хід психічного розвитку дитини и призводить до виникнення цілої низки вторинних відхилень. Порушується мовленнєвий розвиток дитини. Якщо ж глухота виникає рано, це призводить до повної відсутності мовлення. Німота перешкоджає нормальному формуванню вербального мислення, що призводить до порушення пізнання.

2. Порушення слуху заважає нормальному розвитку мовлення. Нормальне функціонування слухового аналізатора залежить від рівня мовленнєвого розвитку. Чим вище рівень мовленнєвого розвитку, тим більше можливостей використовувати залишковий слух. Людина, яка володіє мовою, яка має достатній словарний запас, здатний краще сприймати звернену мову, бо вловлює знайомі слова, фрази за смислом. Чим краще у дитини слух, тим більше можливостей для самостійного розвитку мовлення на основі наслідування мовлення оточуючих.

3. Р.М. Боскіс розглядає недостатність слуху дитини з точки зору розвитку мовлення при даному порушенні слуху. Чим краще мовлення у дитини, тим більше можливостей використовувати свій слух. При глухоті – втрата слуху більше 80 дБ, а менше 80 дБ – при приглухуватості.

Р.М. Боскіс розробила педагогічну класифікацію дітей з недостатками слуху і виділила 2 основні групи дітей з недостатками слуху – глухі і приглухуваті.

До глухих відносять дітей, які внаслідок вродженої або набутої у ранньому віці глухоти не можуть самостійно оволодіти словесним мовленням. Виділяють 2 групи дітей в залежності від часу виникнення дефекту:

· ранооглухлі діти, які втратили слух на 1-2 року життя або народилися глухими;

· пізнооглухлі діти, які втратили слух у 3-4 роки, а також пізніше, які зберегли мовлення в зв’язку з тим, що глухота наступила пізніше.

До приглухуватих дітей відносять тих, у кого знижений слух, але можливий самостійний розвиток мовлення (хоча б мінімальний). В залежності від мовленнєвого розвитку виділяють 2 групи приглухуватих дітей:

· приглухуваті, які володіють відносно розвитим мовленням з невеликими недоліками (порушення звуковимови, аномалії в граматичній будові мовлення);

· приглухуваті з глибоким недорозвиненням мовленнєвої функції (фрази короткі, неправильно побудовані, окремі слова сильно перекручені).