Загальна характеристика умов комплексної захищеності інформаційних ресурсів

Стрімкий розвиток в останні роки засобів обчислювальної техніки, зв’язку і телекомунікацій, формування на їх основі глобального інформаційного простору та інформаційного суспільства створило нові, унікальні можливості для включення інформації різних видів і форм у громадський та інші обороти, у тому числі для поширення на неї статусу товару.

Виробництво машинної інформації набуло масового характеру і стало дійсно індустрією, яка має потребу в серйозному правовому забезпеченні. Має місце розвиток сфери інформаційного обслуговування в різних галузях завдяки застосуванню комп'ютерів й інформаційних технологій у сферах бізнесу, освіти, фінансів, військової техніки й військової справи, суспільних і міжнародних відносин. У зв'язку із цим усім суб'єктам цього процесу необхідно мати чітко визначені права й обов'язки по відношенню як до самої інформації, так і до інших суб'єктів і їх прав. Розвиток ринку комплексних інформаційно-обчислювальних послуг привів до того, що інформація усе частіше розглядається як досить ходовий товар.

Різноманітні ІТ входять до складу локальних, регіональних і глобальних ІС; на їх основі формуються світові інформаційні ресурси й створюється світовий інформаційний простір. Як наслідок, реальністю стає безліч інтернаціональних, мультинаціональних й транснаціональних ІС. Цей шлях веде людство в так зване інформаційне суспільство. Виник інформаційний бізнес, у якому необхідно забезпечити ефективний інформаційний менеджмент, у тому числі й з урахуванням норм права. Усі ці питання вимагають правового забезпечення.

Провідну роль у формуванні традицій у правовому регулюванні відносин у сфері інформатизації відіграють США. Нині з їх боку в інтересах американських компаній підсилюється контроль за дотриманням авторських прав, ліцензійного права й специфічних умов поставки програмних продуктів в інші країни, що може призводити в ряді випадків до перегляду з боку США діючих із цими країнами норм відносин: ступеня довіри, тарифів, пільг, знижок і т.п. Наша країна в цьому аспекті теж може мати проблеми. Правда, у самих США в правовій системі значну роль відіграє суд, тому великого впливу набуває судовий прецедент. В американських судах розглядаються масштабні справи, результат яких може значно впливати на подальший розвиток усієї галузі.

Разом із підвищенням стратегічного значення сфери обробки інформації на підприємствах будь-якої галузі все більшої ваги набуває вимога, комплексної захищеності інформаційної системи і створених на її основі інформаційних ресурсів.

Прагнення захистити будь-які ресурси забезпечується відповідно до їх масштабів і структури. Формування сукупних світових інформаційних ресурсів - вище досягнення потужного й об'єктивного глобального процесу й вершина величезного айсберга, в основі якого знаходяться багато країн, галузей, фірм і їх інтереси. Однак інформаційні ресурси формуються не тільки в їхньому глобальному вигляді, вони створюються й у локальних сферах: країнах, регіонах, корпораціях, фірмах, установах і навіть у приватних осіб.

До будь-яких видів ресурсів входять як матеріальні компоненти (різні технічні пристрої), так і нематеріальні (алгоритми, програми, технології), насамперед інтелектуальні (технологічні "ноу-хау", кадровий потенціал). У сукупності як самі ресурси, так і їхні складові - це значні цінності, охорона яких є природною і необхідною.

Звичайно, для малої фірми, персонал якої складається з кількох працівників, на перший погляд це далекі й часто зовсім не актуальні проблеми й тенденції глобального характеру. Однак формування її інформаційних ресурсів також відбувається в єдиному середовищі, яке відображає всі процеси глобалізації, що важливо знати й добре розуміти менеджерові навіть малої фірми.

Що ж стосується крупного підприємства, яке створює значні ресурси, покладає на них відповідні надії, активно працює у сфері інформатизації й витрачає відповідні фінансові кошти й інші засоби на їх створення й підтримку, йому без такого комплексного підходу й постійної уваги до проблем світового інформаційного ринку просто не обійтися.

Інформаційні ресурси являють собою зосереджений у компактній формі накопичений потенціал фірми й мають відповідну вартість. Ці цінності комусь обов'язково належать або, принаймні, повинні належати. Інакше вони будуть використовуватися довільно або неправомірно, власне кажучи розкрадатися, як усі інші цінності за подібних умов. Якщо стосовно фінансових і матеріальних ресурсів такі питання взагалі навряд чи коли-небудь, існували, то з інформаційними ресурсами поки ще не все зрозуміло.

У розвинених країнах уже досить давно виникла, активно формується, розвивається й розширюється спеціальна галузь права - комп'ютерне право як правова основа для використання різних ІТ. Поступово комп'ютерне право набуло характеру більш широкої галузі - інформаційного права.

В усіх передових країнах існують урядові програми розвитку норм права й певна політика в сфері захисту національних інформаційних ресурсів.

У цій галузі права визначаються як базові правові терміни основні поняття інформатики й складові сфери інформатизації. При цьому аналізуються правові аспекти ІС, структур даних, системного й прикладного програмного забезпечення на різних етапах життя інформації й ІС. На цій основі виявляються властивості ЕОМ й інших засобів як об'єктів юридичного аналізу, а також технічний і технологічний аспекти реалізованих на їх основі алгоритмів і програм. При цьому визначаються правові характеристики інформаційних виробів і продуктів як об'єктів бізнесу й господарської діяльності. Це дозволяє коректно визначити правові основи інформатизації різних сфер діяльності, оскільки в аспекті охороноздатності об'єкти обчислювальної техніки й ІТ мають суттєву специфіку.

Законодавство України з питань інформатики й інформаційних ресурсів також відображає поступове формування адекватної правової бази регулювання відносин у сфері інформатизації. Створення її ще далеко не завершене, тому в ньому цілком можуть бути враховані тенденції, що домінують у світовій практиці. Це насамперед економічні закони, що враховують специфіку сфери. Справа в тому, що в частині регулювання правовідносин у сфері матеріального виробництва (як говорять, реального сектора економіки) постійно обговорюються закони прямої дії, що мають явний протекціоністський зміст. Молодий український інформаційний бізнес дотепер відчуває увагу держави найчастіше лише у вигляді візиту податкового інспектора.