Купівлі-продажу товарів

Зміст і структура зовнішньоторговельного контракту

Етапукладання контракту включає:

1) переддоговірний період;

2) комерційні переговори;

3) підготовка тексту контракту;

4) підписання контракту.

Протягом переддоговірного періоду ведуться попередні переговори про майбутню угоду й узгоджуються, уточнюються її основні умови, щоб умови договору були конкретними й точними, без різночитань.

Переговори ведуться шляхом листування, особистих зустрічей, розмов по телефону чи в поєднанні їхніх різних комбінацій.

У переддоговірний період складається проект контракту. У ньому враховується фактична домовленість, досягнута сторонами в ході переговорів.

Контракт –це письмовий документ, що містить домовленість сторін про поставку товару: зобов’язання продавця передати визначений товар у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти цей товар і сплатити грошову суму чи зобов’язання сторін виконати умови торгової операції.

Зміст контракту визначається сторонами угоди. Формулювання статей обираються самостійно, в залежності від предмету договору, торгових звичаїв, наявності міжнародних угод, а також від довготривалості взаємних ділових контактів.

З точки зору обов’язковості умови (статті, параграфи) контракту поділяються на:

ü обов’язкові (істотні, без яких він не має юридичної сили);

ü додаткові(неістотні).

До обов’язкових (істотних)відносяться: найменування сторін-учасників угоди, предмет контракту, ціна, умови платежу, санкції і рекламації, юридичні адреси сторін і підписи сторін. Обов’язковими умови називають тому, що якщо одна зі сторін не виконує їх, інша сторона має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків.

До додаткових (неістотних) відносяться: здача-приймання товару, страхування, гарантії, упакування і маркірування, форс-мажорні обставини, арбітраж, інші умови. Додаткові умови передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша не має права розривати контракт, але може вимагати виконання контрактних зобов’язань.

З погляду універсальності умови (статті, параграфи) контракту можна поділити на:

ü універсальні;

ü індивідуальні.

До універсальних(типових) умов відносяться: здача-прийом товару; базисні умови поставки; упакування і маркірування; умови платежу; гарантії; санкції і рекламації; форс-мажорні обставини; арбітраж.

До індивідуальнихвідносяться: найменування сторін-учасників угоди, предмет контракту, кількість товару, якість товару, термін поставки, ціна, юридичні адреси сторін і підписи сторін.

Типові контракти складаються на бланках, виготовлених типографським способом, причому на першому аркуші друкуються індивідуальні умови угоди, а на звороті чи інших аркушах – загальні умови. Типові контракти розробляються об’єднаннями підприємців, комітетами товарних бірж, торговельними палатами, великими фірмами, Європейською економічною комісією ООН.

Типові контракти застосовуються найчастіше при укладанні угод:

· на стандартні види машин і устаткування, споживчі товари;

· на промислову сировину, що поставляється на довгостроковій основі;

· на біржах – на масові сировинні і продовольчі товари.

В залежності від характеру угоди виділяють наступні види контрактів:

1. Купівлі-продажу товарів;

2. Купівлі-продажу робіт (послуг);

3. Контракт з обслуговування міжнародного товарообігу: послуги з перевезення товарів; послуги з транспортно-експедиторського обслуговування; послуги зі страхування товарів; послуги з банківсько-розрахункових операцій; організація зовнішньоторговельної реклами; організація виставок та участь у ярмарках;

4. Контракт купівлі-продажу результатів творчої діяльності;

5. Товарообмінний контракт;

6. Контракт про спільну діяльність.

У міжнародній торгівлі склалися певні вимоги і правила формулювання умов (статей, параграфів) контрактів.

Текст контракту складається з трьох частин:

1. Преамбула (вступ);

2. Предмет контракту;

3. Заключна частина.

І. Преамбула

Передує тексту договору і має такий зміст: найменування та номер контракту; місце і дату укладення контракту; визначення сторін угоди:

· повні фірмові найменування продавця та покупця, під якими контрагенти зареєстровані в торговому реєстрі своєї країни, їх правовий стан, місцезнаходження (назва країни чи міста);

· найменування осіб, що підписали контракт, із зазначенням їхніх посад та назва документу, що надає особі право підписання контракту (устав, договір, доручення);

· найменування сторін у тексті контракту (зазначення, хто конкретно є продавцем, а хто покупцем).