Патологічні комплекси і включення

Грибкова флора в мокротинні. Іноді при мікроскопії в препаратах мокротиння можна зустріти різні види грибів.

Дріжджові гриби роду Candida – клітини, що розмножуються, (круглої або овальної форми) і нитки псевдоміцелія, Поява цих грибів у мокротині свідчить про їхню активність, а діагноз кандідомікоз установлюється з урахуванням клінічних даних і повторного виявлення грибів.

Дріжджовий гриб Criptococcus має вигляд круглих, що частково розмножуються, клітин з досить товстими двоконтурними стінками, є збудником бластомікоза.

Променистий гриб Actinomyces при малому збільшенні – друзи круглих утворень з різко окресленими контурами і аморфною серединою жовтого кольору, при великому збільшенні – друзи гриба виглядають як густе сплетіння тонкого гілчастого міцелію з пігментованими зернами, по периферії міцелій оточений зоною булавовидних утворень у вигляді «частоколу», що придають друзам променисту будову. При фарбуванні препарату за Грамом нитки міцелію забарвлюються в синій колір, а колби – в рожевий; а за Цилем-Нильсеном – колби набувають червоного кольору. Гриб є збудником актиномікозу.

З легеневих гельмінтів у мокротині можна знайти:

– елементи ехінокока у вигляді міхурів, гачків або сірувато-білих плівок з різко вираженою рівномірною покресленістю;

– легеневу двовустку у вигляді овальної форми золотаво-коричневого кольору зі злегка ущільненими полюсами і кришечкою на одному з полюсів.

Бактеріологічне дослідження мокротиння проводиться з метою виявлення збудників інфекційного ураження дихальних шляхів.

Для діагностики туберкульозу легенів використовують мікроскопію мокротиння, пофарбованою за Цилем-Нільсеном (карболовим фуксином і метиловим синім). Мікобактерії туберкульозу забарвлюються в червоний колір (на блакитному фоні пофарбованих інших елементів) у вигляді тонких злегка вигнутих паличок різної довжини зі стовщенням на кінцях або посередині, які розташовуються групами або поодинці. Однак дослідження простого пофарбованого мазка дає позитивний результат лише при значному вмісті мікобактерій туберкульозу в мазку (10⁵/мл). Тому при негативному результаті в мокротині клінічно підозрілих випадків застосовують метод концентрації бактерій з подальшою їх мікроскопією (флотація).

Для більш швидкої і менш трудомісткої діагностики туберкульозу легенів використовують люмінесцентне мікроскопічне дослідження мокротиння. Метод заснований на тому, що мікобактерії туберкульозу, пофарбовані ауромином, люмінесцунують під впливом ультрафіолетових променів у вигляді світлих золотавих паличок.

Для діагностики туберкульозу легенів, крім мокротиння, проводять мікроскопію бронхіальних змивів і плеврального ексудату.

З метою виявлення збудника пневмонії і хронічних неспецифічних захворювань легенів, перед мікроскопією попередньо проводять посів на живильні середовища з подальшим фарбуванням і дослідженням імерсійною мікроскопією пофарбованих препаратів, визначенням кількості мікробів в 1 мл мокротиння і чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Збудниками пневмонії може стати будь-яка кокова флора, але частіше це пневмококи, пневмобактерії Фридлендера, стрептокок, стафілокок і інші.

При фарбуванні мокротиння за Грамом діагностують грампозитивні бактерії темно-фіолетового кольору (стрептокок, стафілокок, дифтерійна паличка і діплокок Френкеля) і грамнегативні бактерії червоного кольору (діплобацили Фрідлендера, паличка черевного тифу, катаральні мікрококи).

Пневмокок (діплокок Френкеля) має вигляд подвійних темно-фіолетових ланцетоподібних коків, оточених капсулою, на фоні інших клітинних елементів рожевого кольору; пневмобактерії (диплобацили Фрідлендера) – короткі овоїдні палички червоного кольору, з'єднані попарно, більшість мають капсулу; стрептокок – темно-фіолетові дрібні коки, розташовані у вигляді ланцюжків різної довжини; стафілокок – темно-фіолетові коки, розташовані групами у вигляді «грона винограду».

Фарбування за Романовським-Гимзе дозволяє диференціювати в мокротині нейтрофіли, еозинофіли, лімфоцити та еритроцити. Нейтрофіли мокротиння характеризуються менш правильною формою, сегментованими ядрами, дегенеративними формами, погано сприймають фарбування і характерні для деструктивних процесів. Еозинофіли мокротиння мають круглі ядра і виявляються у вигляді тяжів і скупчень. Лімфоцити в збільшеній кількості можуть виявлятися у хворих на туберкульоз, коклюш, лімфолейкоз і мають тканинне походження.

Особливості мокротиння при різних захворюваннях представлені в таблиці 2.38.