Палацово-паркові комплекси

Наприкінці XVIII – початку XIX ст. поширилось будівництво палацово-паркових комплексів. Для палаців обиралися особливо мальовничі місця. Резиденції розташовані в селах Верхівня(Житомирщина), Тростянець( Чернігівщина), Корсунь – Шевченківський(Черкащина), Хомутець(Полтавщина).

Приклади: Парк «Софіївка»( Умань), парк «Олександрія»(Біла Церква), маєток у с. Сокиринці на Чернігівщині (належав козацькому старшині Галагану). Палацово- парковий комплекс у Батурині на Черкащині(належав К. Розумовському). Садиба меценатів Тарновських у Качанівці та родова резиденція графа Потоцького у Тульчині.

Живопис. Тиражна графіка

Живопис

У станковому живописі, зокрема у портретному жанрі, художники звільнилися від іконописної канонічності, у їхній творчості посилилася увага до індивідуальних рис людини, її зовнішності, духовного життя.

У вихованні художників велика роль належала Петербурзькій Академії мистецтв. У першій половині XIX ст.. вона була єдиним центром, який давав художникам високу професійну підготовку.

Помітний слід в історії укр. культури залишив рос. художник В. Тропінін, колишній кріпак,що створив галерею портретів селян( «Дівчина з Поділля», «Хлопчик із сокирою», «Портрет подільського селянина»), краєвидів, жанрових сцен.

Реалістичну спрямованість мала творчість Капітона Павлова. Саме він створив реалістичні образи людей праці («Тесляр»).

Визначними постатями в пейзажному живописі були І. Сошенко(«Біля переправи через Дніпро»), М. Сажин(«Руїни Золотих Воріт у Києві», «Краєвид Подолу»,»Видубицький монастир», «Андріївський собор у Києві»), В. Штернберг(«Вітряки в степу», «Вид Подолу в Києві»).

Новий етап у розвитку укр. образотворчого мистецтва пов’язаний із творчістю Тараса Шевченка. Він обрав шлях реалістичного відображення життя. Особливе місце в мистецькій спадщині Т.Шевченка посідає портретний жанр ( портрети Маєвської, Горленка, Лизогуба та ін.).

Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини XIX ст. – рух до реалізму – з найбільшою силою прозвучала у творчості членів «Товариства пересувних художніх виставок». Ініціатор створення та ідейний керівник – І. Крамськой. Учасники: М.Ге, О. Литовченко, М. Ярощенко та ін.

Українська тематика знайшла втілення у творчості І. Рєпіна( «Українська хата», «Козак у степу», «Запорожці пишуть листа турецькому султану»).

Поетичну красу України оспівували у своїх пейзажах І. Айвазовський(«Чумацький обоз», «Весілля на Україні», «Український пейзаж»), М.Ге(«Місячна ніч. Хутір Іванівський», «Ранок. Хутір Іванівський»), А. Куїнджі( «Місячна ніч на Дніпрі», « Вечір на Україні»), І. Крамськой ( «Місячна ніч», «Русалки»)..

Традиції живопису передвижників знайшли своє втілення у творчості К. Костанді, П. Мартиновича.

Тиражна графіка

Академічних висот у художній графіці досяг Т.Шевченко, він створив серію офортів під назвою «Живописна Україна», у якій він прагнув показати історичне минуле,побут і звичаї рідного народу, природу України. За цю серію Шевченкові було присуджено звання академіка гравюри Петербурзької Академії мистецтв. Офорти «У Києві», «Старости», «Казка», «Судня рада» відзначаються блискучою технікою, типовістю образів селян й історичною правдивістю.

Великих успіхів у гравюрі досяг Л. Жемчужников( офорти «Покинута», «Українська дівчина», «За штатом»), К. Трутовський, ним створені ілюстрації до творів Гоголя, Шевченка, Лермонтова. П. Мартинович першим створив малюнки до «Енеїди», а відомий майстер літографії М. Мурашко першим виконав літографічним способом портрет Шевченка для видання «Кобзаря».

Творчість видатних постатей XIX ст.. визначала головний напрям в укр. образотворчому мистецтві і знаменувала появу нового реалістичного національного мистецтва, близького і зрозумілого народові.