Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства

Для забезпечення однозначності підходів під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, а також своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу Міністерством економіки України виданий Наказ №14 від 19.01.2006 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства». Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення однозначності підходів під час оцінки господарського стану підприємств.

Джерелами інформації для здійснення розрахунків фінансово-економічних показників є показники фінансової звітності підприємства. Основні джерела аналізу - це форма 1 «Баланс підприємства», форма 2 «Звіт про фінансові результати». Перелік показників та система їх розрахунків, що використовуються при здійсненні поглибленого аналізу фінансово-господарсько­го стану неплатоспроможних підприємств, та джерела от­римання відповідної інформації наведені в таблицях 11.1, 11.2.

Таблиця 11.1 – Перелік показників, що використовується при здійсненні аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств

Продовження табл. 11.1

Таблиця 11.2 – Система розрахунків показників оцінки фінансового стану підприємства (подано зі скороченнями)

Основні показники, які характеризують аспекти діяльності, що відстежуються, одиниця вимірювання	Порядок розрахунку аналітичних показників	Висновки	Нормативне (опти-мальне) значення
ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ
Маневреність власних оборотних засобів		для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1	0 – 1
Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності		значення показника залежить від галузей та видів діяльності, його зростання розцінюється як сприятлива тенденція	1,5
Коефіцієнт швидкої ліквідності		при аналізі тенденції зміни цього показника необхідно приділяти увагу факторам, які обумовили його зміну	0,6 – 0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)		показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно, найбільш жорсткий критерій ліквідності	0,2 - 0,35

Продовження табл. 11.2

Частка оборотних коштів в активах, %		показує, яку частину в активах підприємства становлять оборотні кошти
Частка власних оборотних коштів в оборотних активах		показує, яку частину становлять власні оборотні кошти в загальному обсязі оборотних коштів
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів, %		рекомендована нижня межа цього показника становить 50 відсотків
Частка запасів в оборотних активах, %		показує, яку частину в оборотних активах становлять запаси
Коефіцієнт покриття		ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами	> 1
ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт фінансової автономії)		зростання цього показника свідчить про збільшення фінансової стійкості, стабільності та незалежності підприємства	> 0,5
Коефіцієнт фінансової залежності		збільшення значення цього показника в динаміці свідчить про зростання частки позикових коштів при фінансуванні підприємства	< 2
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		значення цього показника залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Для того щоб зробити висновок, необхідно порівняти значення цього показника із загальногалузевим розміром	> 0,1
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу		показує, яку частину в балансі підприємства становить позиковий капітал	< 0,5

Продовження табл. 11.2

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень		показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів фінансується зовнішніми інвесторами. Збільшення значення цього показника в динаміці свідчить про зростання залежності підприємства від зовнішніх інвесторів
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів		зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка свідчить про залежність від фінансування ззовні
Коефіцієнт структури позикового капіталу		показує, яку частину в позиковому капіталі підприємства становлять довгострокові пасиви
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів		збільшення значення цього показника свідчить про зниження фінансової стійкості та навпаки
Коефіцієнт забезпечення власними засобами		зростання цього показника забезпечує для неплатоспроможного підприємства можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності	> 0,1
Показник фінансового левериджу		зменшення значення цього показника свідчить про позитивні зрушення на підприємстві	< 0,25
Оборотність коштів у розрахунках, оборотів, ОКРО		зростання цього показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Час обороту коштів у розрахунках, днів, ЧОКР		зменшення значення показника свідчить про збільшення ОКРО та є сприятливою тенденцією для підприємства

Продовження табл. 11.2

Оборотність запасів, оборотів, ОЗО		зростання цього показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Час обороту запасів, днів, ЧОЗ		сприятливою вважається тенденція зниження значення показника
Час обороту кредиторської заборгованості, днів, ЧОКЗ		зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Тривалість операційного циклу, днів, ТОЦ	ЧОКР + ЧОЗ	зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Тривалість фінансового циклу, днів	ТОЦ - СКЗ	зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості		зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Оборотність власного капіталу, оборотів		збільшення значення показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Оборотність сукупного капіталу, оборотів		збільшення значення показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Коефіцієнт стійкості економічного зростання		показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в майбутньому
коефіцієнт Бівера		у разі якщо цей показник не перевищує 0,2, то це відображає небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва	> 0,2

Методичні рекомендації визначають три стадії неплатоспроможності: поточну, критичну і надкритичну.

Поточна неплатоспроможність характеризує таке фінансове становище підприємства, при якому на певний період через випадковий збіг обставин не вистачає суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню. Такий стан характеризується як неможливість суб'єкта підприємницької діяльності погашати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також погашати зобов'язання з виплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як шляхом відновлення платоспроможності.

Економічний показник ознак поточної платоспроможності за наявності простроченої кредиторської заборгованості - це різниця між сумою наявних у підприємства коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою

, (11.1)

де A... - відповідні рядки активу балансу;

П₆₂₀ – підсумок IV розділу пасиву балансу.

Якщо отримано негативний результат, це свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

Наявність на початок і кінець звітного періоду ознак поточної неплатоспроможності свідчить про несприятливий фінансовий стан підприємства, що відповідає законодавчому визначенню боржника, не здатному виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

Критична неплатоспроможність підприємства характеризує відповідний фінансовий стан потенційного банкрутства, якщо на початок і кінець звітного кварталу, що передував подачі заяви про відкриття справи про банкрутство, є ознаки поточної неплатоспроможності. При цьому коефіцієнт покриття (К_П) і коефіцієнт забезпеченості власними коштами (К_звк) наприкінці звітного кварталу менше їх нормативних значень – 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних активів до загальної суми поточних зобов'язань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів. Цей коефіцієнт розраховується за такою формулою:

(11.2)

де А₂₆₀ – підсумок розділу II активу балансу.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стабільності. Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних і прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних коштів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості та іншим оборотним активам

(11.3)

де П₃₈₀ – підсумок розділу І пасиву балансу;

А₀₈₀ , А₂₆₀ – підсумки розділів І та II активу балансу.

Платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства), якщо протягом строку, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності та перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (К_П > 1,5) за наявності тенденції збільшення рентабельності.

Надкритична неплатоспроможність характеризує такий фінансовий стан, якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не одержало прибутки. У цьому випадку задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливо через застосування ліквідаційної процедури.

Підприємство-боржник відповідно до закону зобов'язано звернутися в місячний строк в арбітражний суд із заявою про відкриття справи про банкрутство, тобто якщо задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Наявність ознак фіктивного банкрутства характеризується такими параметрами: якщо на початку звітного періоду, що передував подачі заяви в арбітражний суд про порушення справи про банкрутство, була відсутня надкритична неплатоспроможність, тобто фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності.

Підтвердженням деяких елементів об'єктивної сторони доведення до банкрутства буде відсутність надкритичної неплатоспроможності перед укладанням угоди або інші дії, які призвели до стійкої фінансової неможливості погашати борги.

Для своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючих суб'єктів господарювання і вживання попереджувальних заходів для запобігання банкрутству, проводиться експрес-аналіз фінансового стану підприємства (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань за формулою

(11.4)

де К_Б – коефіцієнт Бівера;

Ф₂₂₀ і Ф₂₆₀ – чистий прибуток і амортизація, наведені в рядках 220 і 260 форми №2 «Звіт про фінансові результати»;

П₄₈₀, П₆₂₀ – підсумки розділів III і IV пасиву балансу.

Фінансовий стан підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частини прибутку, який спрямовується на розвиток виробництва, свідчить про формування незадовільної структури балансу. У цьому випадку підприємство починає працювати в борг, а коефіцієнт забезпечення власними коштами стає меншим 0,1.