Особливості господарства Латинської Америки.

Починаючи від іспанської та португальської колонізації Латинська Америка розглядалась як джерело сировини для Європи, а потім і для США та Японії. І зараз вона виступає в тій же ролі. Її частка в світовому експорті менша від частки населення. Торгівля на 2/3 ведеться із США, Західною Європою та Японією, тільки 13% її реалізується в межах самої Латинської Америки.

Більшість країн Латинської Америки належать до тих, що розвиваються, але за економічним і соціальним розвитком вони випереджають країни Африки й частину держав Азії. Це пов'язане з тим, що країни регіону раніше здобули незалежність і почали розвиватися. В останні десятиліття відмітною рисою їхньої економіки стало підвищення питомої ваги промисловості й сфе­ри послуг. У регіоні побудовані сучасні підприємства електроенергетики, ме­талургії, машинобудування, хімічної промисловості.

Розвиток Латинської Америки відбувається нерівномірно. Найвищий по­тенціал мають найбільші країни, які належать до «великої трійки»,— Бра­зилія, Мексика, Аргентина. Їхня частка у ВВП Латинської Америки дорівнює 3/4. Виділяються своїми досягненнями ще п'ять кра­їн — Венесуела, Чилі, Перу, Колумбія та Уругвай.

Центральна Америка й Вест-Індія відомі як райони розвиненого планта­ційного сільського господарства, у якому найбільше значення мають банани, цукрова тростина, кава, ананаси. У промисловості тут переважають тради­ційні галузі, насамперед харчова й легка.

Промисловість.

Одна з основних галузей промисловості регіону —видобувна. Більш ніж половину вартості її продукції дають нафта й природний газ.

І хоча Латинська Америка в цілому є імпортером енергоресурсів (у першу чергу рідкого палива), але три її нафтовидобувні країни – Мексика, Венесуела і Тринідад є експортерами нафти і нафтопродуктів на світовому ринку. У Мексиці великий нафтогазовий промисловий комплекс сформувався на узбережжі Мексиканської затоки. У Венесуелі основні райони видобутку перебувають у басейні річки Оріноко та на озері Маракайбо.

В обробній промисловостідомінують традиційні галузі і практично відсутні нові наукоємні. Якщо розглядати регіон в цілому, то Латинська Америка залишається імпортером готових промислових виробів як виробничого, так і споживчого характеру. Сучасна обробна промисловість регіону концентрується в столичних районах і великих містах. Специфічним ареалом її зосередження стала прикордонна територія між Мексикою та США.

Бразилія, Мексика, Аргентина мають досить розвинену електроенер­гетику. Особливість регіону — значна частка ГЕС. Так, у Бразилії вони становлять 92% усього виробництва. Тут побудована найпотужніша ГЕС у світі — «Ітайпу» на річці Парана. У провідній трійці побудовані й атомні електростанції, перша з яких була введена в експлуатацію в Аргентині. Геотермальна енергетика розвинута у Мексиці та Сальвадорі.

Металургія. Розвинута у багатьох країнах. Чорна металургія, підприємства якої розташовані в Бразилії, Мексиці, Аргентині, Колумбії, Чилі, Перу, Уругваї та Венесуелі, працює переважно на внутрішній ринок. Найбільші заводи з повним циклом виробництва діють тільки у Бразилії, Мексиці й Аргентині. Бразилія посідає десяте місце у світі за виробництвом сталі (З0 млн. тонн).

Перше місце за виробництвом залізної та марганцевої руди посідає Брази­лія. Лідери у видобутку мідних руд — Чилі й Перу, причому для Чилі мідь є найважливішою статтею експорту й поповнення державного бюджету. За видобутком олов'яних руд виділяються Перу, Бразилія та Болівія, бокси­тів — Ямайка, Суринам і Бразилія (тут також розташовані найбільші заводи з виробництва глинозему). Свинець, цинк, срібло видобувають в Мексиці та Перу. Найвища частка Латинської Америки у світовому експорті залізної руди, міді і бокситів (від 30 до 40%).

У Латинській Америці динамічно розвивається машинобудування. Більше ніж полови­на продукції галузі припадає на три провідні країни регіону. Експортерами машинобудівної продукції є тільки Бразилія та Мексика. Бразилія виді­ляється виробництвом автомобілів, літаків, рухомого складу для залізниць, різного обладнання. Особливе місце займають автомобілескладальні заводи. Випереджаючими темпами розвивається суднобудівна індустрія — у країні налічується близько 20 верфей (суднобудівних заводів).

Мексика досягла успіхів у транспортному машинобудуванні, електротех­ніці й електроніці. В останні роки все більше підприємств концентрується по­близу кордону зі США. В Аргентині виробляють сільськогосподарську техні­ку, автомобілі, транспортні засоби, верстати та інше промислове обладнання. Основні виробничі потужності зосереджені в столиці, а також у Кордові.

Хімічна промисловість також найбільш розвинена в Мексиці, Бразилії та Аргентині. Провідне місце посідає основна хімія (добрива, лакофарбові матеріали), побутова хімія (миючі засоби, предмети санітарії, гігієни тощо). В останні десятиліття розвивається хімія органічного синтезу (пластмаси, штучні волокна, син­тетичні смоли й каучук).

З інших галузей велике значення має харчова промисловість. Так, в Аргентині сформувався один із найбільших у світі агропромислових комплексів. Він спеціалізується на виробництві й переробці сільськогоспо­дарської продукції. На експорт працюють борошномельно-круп'яна, олійна, виноробна й м'ясна (виробництво яловичини) галузі. Вони дають більше ніж половину вартості аргентинського експорту.

Відомими товарами на регіональному і світовому ринках є багато видів напоїв (ром, вина, пиво) та тютюнові вироби (кубинські сигари).

Лісове господарство. Для Латинської Америки, як і для інших слаборозвинених країн, на відміну від розвиненого світу, характерна низька частка ділової деревини в загальних обсягах лісозаготівлі. Лише 1/4 вирубаної деревини має товарне значення, інша – споживається у вигляді дров. Запаси деревини в регіоні вважаються найбільшими в світі, особливо це стосується тропічних порід. Але вони здебільшого не мають зручного доступу. На світовий ринок найбільше деревини експортує Бразилія, але її експорт удвічі менший від експорту Індонезії чи Малайзії.