Країни Латинської Америки

Латинська Америка розташована в Західній півкулі, між пів­денним кордоном США на півночі й протокою Дрейка на півдні й включає південну частину Північної Америки (Мексика), Центральну Америку (вклю­чаючи острови Вест-Індії) і материк Південна Америка. Площа цього регіону 20,5 млн. км кв. (або 15% суходолу), населення 560 млн. чоловік (8% населення Землі).

Термін “латинська” відбиває загальну латинську основу романських мов (іспанської, португальської та французької), котрими розмовляє абсолютна більшість мешканців регіону.

Склад населення і су­часний соціально-економічний стан країн регіону пов'язаний з історією його відкриття та освоєння європейцями.

Латинська Америка, як і весь Новий Світ, була невідома народам Європи, Африки та Азії до кінця 15 ст. і розвивалась відокремлено від Старого Світу. До появи європейців регіон був населений індіанцями, які вже мали свої державні утворення і сформували унікальну, на той час дуже високу цивілізацію. Поява європейських завойовників перервала їх самостійний розвиток. В 16 ст. Латинська Америка була перетворена на колонії Іспанії та Португалії. Великобританія, Франція і Нідерланди дістали лише невеликі території, переважно острови у Вест-Індії. Звільнення від іспанського та португальського панування відбулося в першій третині 19 ст., решта колоній стала самостійною тільки після другої світової війни.

У світовому масштабі Латинська Америка є зоною впливу США. Країни Латинської Америки належать до економічно слаборозвиненого світу. Хоча в цілому вони стоять на вищому ступені, ніж країни Африки і основна маса слаборозвинених країн Азії. Причини криються в більш тривалому періоді самостійного розвитку і тісніших зв'язках із Західною Європою та США.

Сучасна політична карта регіону є наслідком відкриття, дослідження та подальшої колонізації Латинської Америки європейцями (у першу чергу іспанцями). Сучасні держави — це колишні колонії, що досягли незалеж­ності від своїх метрополій. Більшість із них завоювали суверенітет під час визвольної війни 1810—1825 рр.

В економіці країни регіону пішли шляхом, пов'язаним із великими зем­леволодіннями, у державному устрої — з авторитаризмом.

Зараз тут налічується 47 країн. Із них 33 — це незалежні держави, інші — володіння Великої Британії, Франції, Нідер­ландів і США. Всі вони, за винятком Французької Гвіани, є малими островами.

Країни регіону дуже відрізняються за площею. Великі держави перева­жають у Південній Америці, середні й невеликі — у Центральній Америці, а маленькі — на островах Вест-Індії. Найбільша країна Латинської Америки — Бразилія (п'яте місце у світі); ве­ликі країни — Мексика, Аргентина, Перу, Колумбія; середні — Чилі, Парагвай, невеликі — Гайана, Нікарагуа, Гондурас і маленькі — Сент-Кітс і Невіс, Анти­гуа й Барбуда, Барбадос, Гренада...

Країни Латинської Америки за багатьма показниками економічного й соціального розвитку випереджають країни Азії та Африки. Але всередині регіону вони дуже різняться за рівнем економічного розвитку: Куба, в якій збереглася командно-адміністративна система, належить до країн з директивно-плановою економікою; Мексика, Бразилія, Аргентина, Чилі, Венесуела, Уругвай утворюють групу країн нової індустріалізації, найбіднішою країною регіону є Гаїті (85 % населення мешкає в умовах абсолютної бідності).

За формою правління вони — республіки або держави у складі Британської Співдружності. Жодної монархії у Латинській Америці немає. У регіоні є 5 федерацій: Мексика, Бразилія, Венесуела, Аргентина, Сент-Кітс і Невіс; інші країни — унітарні.

Усі країни регіону є членами ООН, входять до ОАД; Венесуела — член ОПЕК; Мексика — блоку НАФТА; Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Гайана, Гренада, Домініка, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Люсія, Сент-Кітс і Невіс, Трінідад і Тобаго, Ямайка є членами Британської Співдружності Націй.

Інтеграційні процеси в регіоні набули значного розвитку. Особливо виділяється блок МЕРКОСУР (загальний ринок країн південного конуса), який є суто південноамериканським ринком вільної торгівлі (на відміну, наприклад, від блоку НАФТА, у складі якого перебувають США, Канада і Мексика). До МЕРКОСУР належать Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай, а також як асоційований член Чилі. Ці країни (із населенням понад 200 млн осіб) зосередили до 50% сукупногоВВП Латиноамериканського регіону.

Латинську Америку поділяють на Мексику, Центральну Америку, Вест-Індію (разом їх об'єднують в Месоамерику), Андські країни, Південь Південної Америки (так званий «Південний конус») і Бразилію з Гвіаною, Гаяною і Суринамом.

Час від часу в регіоні виникають конфлікти. Як правило, причиною стають територіальні претензії. Так, у 1978 р. через невеликі острови на крайньому півдні континенту на межі війни перебували Чилі й Аргентина. Її вдалося уникнути тільки за посередництвом Ватикану. У 1995 р. спалахнув військо­вий конфлікт між Еквадором і Перу, що закінчився підписанням мирної уго­ди, гарантом якого стала Бразилія.