Роль фаху соціального працівника в сучасних умовах

Досить довгий час практично ніхто зі співробітників соціальних служб не мав фахової освіти соціального працівника, яка передбачає володіння знаннями та навичками викладача, лікаря, адвоката, психолога, соціолога тощо, не кажучи вже про поняття управління кар’єрою.

Персонал соціальних служб повинен мати відповідну освіту, щоб бути в змозі запропонувати найкращі методи подо­лання важких обставин і допомогти людям реалізувати власний потенціал та стати активними членами суспільства.

В Україні існує об'єктивна необхідність підтримувати становлення но­вого фаху соціального працівника європейського зразка і управління його кар’єрою.

Ділова кар'єрахарактеризує рівень розвитку і міру реалізації професійних здібностей людини, якісний стан його професійного досвіду.

Для професійної кар'єри соціального працівника характерно:

переважання в трудовій діяльності соціальної предметної області;

визнання результатів його праці;

зміна його соціальної ролі та авторитетність у конкретному виді професійної діяльності.

Управління професійною кар'єрою – це цілеспрямована діяльність людини у справі розвитку професійних здібностей, накопиченню професійного досвіду і його раціональне використання.

Умовами управління професійною кар'єрою є:

збіг інтересів і очікувань соціального службовця та інтересів і очікувань соціальної служби;

визнання професійного досвіду фахівців як найважливішої цінності на всіх рівнях управління соціальною службою;

адекватність професійного потенціалу особистості умовам його реалізації.

Змістом процесу управління кар'єрою є:

виявлення потреб (поточних, перспективних) соціальної служби в персоналі і можливостей персоналу (модель потреб і можливостей);

прийняття рішення про модель управління кар'єрою;

виконання прийнятих рішень.

Управління професійною кар'єрою в соціальній службі реалізується за допомогою рішення наступних задач:

організація придбання співробітником необхідного рівня професійної підготовки, професійного досвіду як в соціальній службі, так і поза нею, використовуючи професійне навчання, стажуванням тощо;

аналіз і оцінка діяльності, особистих і професійних якостей співробітника, його професійного досвіду;

контроль діяльності робітника, його професійного росту, раціонального використання його професійного досвіду.

Важливим елементом управління кар'єрою соціального працівника є атестація.

Атестація – це визначення відповідності ділової кваліфікації, рівня знань і навичок працівника, інших суспільно значущих якостей посаді. Вона направлена на поліпшення якісного складу персоналу й ефективне його використання.

Існує багато систем оцінки соціальних працівників, однак їх особливістю слід вважати соціально-етичну та професійну спрямованість. Виходячи з різних методик, найбільш загальними критеріями оцінки соціальних службовців можуть бути ділові і особисті якості, рівень освіти, поведінка в різних ситуаціях тощо.

Особливістю та специфікою професійної діяльності соціальних службовців є її етично-психологічна спрямованість.

Виконання професійних обов'язків у будь-якій сфері вимагає від людини дотримання певних етично-психологічних норм. Ці вимоги значно посилюються, коли йдеться про представників професій, які мають справу з людьми, колектива­ми, з розв'язанням соціальних та особистісних проблем.

У соціальній сфері система етично-психологічних стосунків посідає першочергове місце. Невиконання вимог професійної етики в стосунках з клієнтами може при­звести до небажаних наслідків, таких, як дискомфорт та погіршення самопо­чуття клієнтів, складні міжособистісні та соціальні конфлікти, погіршення результатів діяльності соціальної установи.

У контексті соціальної роботи формалізовані значення етично-психологічних цінностей знайшли відображен­ня у формі етичного кодексу соціального працівника, що став одним із най­важливіших інструментів цієї діяльності.

У "Міжнародній Декларації етичних принципів соціальної роботи" пода­но етичні принципи професії соціального працівника, окреслено проблемні галузі, рекомендовано загальні методи розв'язання етичних проблем [59].

Враховуючи етично-психологічні аспекти діяльності, соціальні працівники повинні:

служити людині заради її добробуту і реалізації її можливостей;

розвивати й використовувати обґрунтовані знання з поведінки людини і соціальної поведінки;

сприяти розвитку ресурсів, які б відповідали індивідуальним, груповим, національним і міжнародним потребам і прагненням;

бути відданими справі заради досягнення соціальної справедливості.

В Україні проблемами соціальної роботи займалися й займаються фахівці різних спеціальностей: педагоги, психологи, лікарі, працівники правоохоронних органів тощо. Але світова практика доводить, що для практичного виконання комплексних соціальних програм, особливо за умов ринкового суспільства, слід залучати спеціально підготовлених професіоналів, які мають відповідну освіту.

Професія соціального працівника є новою для України. Саме тому значна роль у підготовці фахівців для соціальних служб відводиться навчальним закладам.

Підготовка спеціалістів нового фаху роз­почалася у нас лише кілька років тому. Але в різних навчальних закладах існує різне уявлення про при­значення соціальних працівників: менеджери соціального захисту, соціальні педагоги, фахівці з соціальної політики та соціальної роботи тощо.

Нині понад 30 навчальних закладів займаються підготовкою фахівців за спеціальністю "Соціальна робота" [63]. У навчальних планах наголос робиться на отри­манні знань із соціальної роботи, психології особистості та поведінки людей, право­вого регулювання соціальних відносин, методів аналізу соціальної політики, методів дослідження у соціальній роботі, а також на організації практики студентів у соціальних службах. Завдяки різним міжнародним організаціям функціонують курси підвищення кваліфікації соціальних працівників базо­вого рівня, викладачів соціальної роботи.

Але формування системи підготовки соціальних службовців проходить зі значними труднощами. Відсутні поки що загальновизнані методи підготовки фахівців, методичні розробки, сис­темна профорієнтація тощо.

Тому важливо розробити сучасні кваліфікаційні характеристики, посадові вимоги до працівників соціальних служб та інші нормативні документи, які повинні закріпити й стимулювати становлення цієї професії в суспільному житті країни.

Необхідно також перебудувати систему підвищення кваліфікації, яка б да­ла можливість фахівцям, котрі працюють в соціальних службах, отримати знання, що дозволять їм надавати соціальні послуги адекватно новим умовам.

1.