Система фінансування соціальних заходів на підприємстві

Україна має один із найбільших у Європі промислових комплексів. Структура промисловості охоплює базові галузі – чорну і кольорову металургію, хімію та нафтохімію, машино- і приладобудування, легку та переробну промисловість. У їх арсеналі – усі відомі базові технології, що використовуються в світовій промисловості: виробництво матеріалів, переробні, заготівельні, металообробні, термічні, збиральні технології, нанесення покриттів та ін.

Вихід української економіки на траєкторію зростання ставить підприємства перед необхідністю невідкладного перегляду фінансування соціальної сфери і насамперед істотного підвищення добробуту людей, подолання глибокого падіння їхнього життєвого рівня внаслідок тривалої та глибокої економічної кризи.

Розміри бюджетного фінансування не відповідають потребам в ресурсному забезпеченні соціальної сфери, гарантії надання яких населенню декларовані державою.

За теперішнього часу фінансування соціальних витрат в Україні здійснюється не тільки за рахунок бюджетних надходжень, але й за рахунок накопичених страхових внесків (соціальні виплати Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, витрати Фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, витрати Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві тощо).

Значні проблеми в бюджетному фінансуванні викликані як об'єктивними макроекономічними диспропорціями, що залишилися в спадщину від минулої системи господарювання, так і значними недоліками в ході реалізації самої соціальної політики держави. Традиційно залишковий принцип фінансування соціальної сфери підприємства надалі може привести до зниження якості робочої сили і звуження можливостей її нормального відтворювання, що обумовить подальше погіршення стану трудового потенціалу і зниження рівня конкурентноздатності робочої сили.

Внаслідок економічної кризи останніх років фінансово-економічний стан багатьох підприємств погіршився, що обмежило їх можливості утримувати об'єкти соціальної інфраструктури, що знаходяться на їх балансі.

Підприємства багатьох галузей мають на сьогодні суттєві проблеми з фінансування соціальної сфери, розглядаючи її лише з точки зору споживача фінансових і матеріальних ресурсів. Але всебічний розвиток людського потенціалу, задоволення його соціальних потреб – головна рушійна сила суспільного розвитку. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал – найефективніші.

Тому формування оновленої системи фінансування соціальних заходів, яка передбачає виділення грошових засобів для рішення соціальних проблем, задоволення соціальних потреб, створення та утримання об’єктів соціальної інфраструктури, є досить актуальним. Така система не може спиратися тільки на державне фінансування, вона повинна бути самостійною й утримуватися в основному за рахунок прибутку підприємства.