Аналіз продуктивності праці. У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль

У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу і досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку –– продук-тивність праці є основою росту національного доходу, реальних доходів населення і соціального розвитку країни.

Реальне підвищення продуктивності праці виявляється в зниженні трудомісткості окремих видів продукції, що забезпечується впровадженням у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес сприяє безперервному і якісному удосконалюванню всіх трьох елементів процесу виробництва: засобів праці, предметів праці і робочої сили, а також методів їх з'єднання, тобто різних форм наукової організації виробництва і праці.

Для оцінки продуктивності праці використовують натуральний, вартісний i трудовий методи її вимірювання.

При використанні натурального i вартісного методів розраховують середньогодинний, середньоднiвний i середньорiчний виробіток продукції одним робітником. Також розраховується середньогодинний виробіток продукції на одного робітника промислово-виробничого персоналу у вартісному виразі. Трудовий метод передбачає визначення витрат часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткості продукції).

Аналіз продуктивності праці здійснюється в наступному порядку:

аналізується рівень і динаміка планових і фактичних показників продуктивності праці –– вироблення продукції на одного працюючого ПВП і на одного робітника, трудомісткості продукції;

визначається вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва;

визначається вплив найважливіших факторів на ріст продуктивності праці.

Подальший аналіз продуктивності праці передбачає визначення кількісної оцінки впливу факторів на її величину.

Найважливішою задачею аналізу є вивчення факторів зміни виробітку, що поділяються на такі групи: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалювання управління, організації виробництва і праці; структурні зрушення у виробництві і інші.

Вплив цих факторів на продуктивність праці визначається на основі розрахунку відносного вивільнення чисельності працюючих за рахунок здійснення конкретних організаційно-технічних заходів.

Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів використовується також показник –– прибуток на одного працюючого.

Трудомісткість одиниці продукції представляє собою відношення робочого часу до кількості виготовленої продукції у натуральному або умовно-натуральному виміру. Такий метод вимірювання продуктивності праці застосовується, коли підприємство виробляє однорідну продукцію. Цей метод широко використовується для оцінки продуктивності праці по підрозділах підприємства. Крім того трудомісткість може бути розрахована з використанням вартісної оцінки обсягу виробництва i показує фонд робочого часу, що приходиться на 1 грн. виготовленої продукції.

Вивчення витрат на заробітну плату починають з попередньої оцінки використання фонду оплати праці у цілому по підприємству, у тому числі в розрізі окремих категорій персоналу підприємства. Економія (перевитрати) фонду оплати праці виявляється зіставленням фактично нарахованого фонду оплати праці з плановим.

Задачами аналізу соціального розвитку підприємства є: оцінка рівня виконання плану соціального розвитку і соціальної захищеності; оцінка забезпеченості виконання плану фінансовими ресурсами; вивчення динаміки показників соціального розвитку і соціальної захищеності; виявлення і розробка заходів реалізації резервів підвищення соціальної захищеності і соціального розвитку.

Умови праці вивчаються з точки зору відповідності діючим нормативам.

Усі наведені показники розглядаються в динаміці. Доцільне їх порівняння з показниками інших підприємств.

ТЕМА 6. Аналіз довгострокових активів підприємства

Довгострокові активи включають основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, інші необоротні активи. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють довгострокові активи, що обслуговують операційну діяльність, інвестиційну діяльність, що задовольняють соціальні потреби персоналу.

В процесі аналізу розраховується структура довгострокових активів і аналізуються причини зміни обсягу і питомої ваги окремих їх елементів. Найбільшу питому вагу у складі довгострокових активів підприємства звичайно займають операційні позаоборотні активи. Аналіз загальної суми операційних позаоборотних активів зводиться до визначення темпів їх росту і прирісту і порівнянні з темпами росту обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів.

Основні засоби служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його подальшого удосконалювання і розвитку. Ефективне використання основних засобів дозволяє нарощувати обсяги виробництва, знижувати собівартість, збільшувати прибуток і підвищувати рентабельність.