Структурно-логічні способи обробки економічної інформації

1.1. Порівняння – науковий метод пізнання, в процесі якого невідоме (вивчаєме) явище зіставляються з відомими, вивченими раніше, з метою визначення спільних рис або відмінностей.

Застосування порівняння в економічному аналізі використовується як основний і допоміжний спосіб вирішення усіх задач. Порівняння дозволяє:

– визначити загальні і специфічні риси економічних процесів або явищ;

– вивчити зміна досліджуємих об’єктів;

– встановити тенденції і закономірності розвитку об’єктів дослідження.

Типові ситуації з використання порівняння, як способу вирішення задач економічного аналізу:

1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;

2) зіставлення фактичних і нормативних показників дозволяє здійснювати контроль за витратами і сприяє впровадження ресурсозберігаючих технологій;

3) зіставлення фактичних показників з показниками попередніх періодів для визначення тенденцій розвитку економічних процесів;

4) зіставлення показників аналізує мого підприємства з досягненнями науки і передового досвіду інших підприємств і підрозділів необхідно для пошуку резервів;

5) зіставлення показників аналізує мого підприємстві з середніми показниками по галузі виконується з метою визначення положення підприємства на ринку;

6) зіставлення паралельних і динамічних рядів для вивчення взаємозалежності вивчаємих показників;

7) зіставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального;

8) зіставлення результатів діяльності до і після зміни одного з факторів використовується при розрахунку впливу факторів і при визначенні резервів.

Видипорівняльного аналізу:

– горизонтальний порівняльний аналіз – використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня показників від базового (планового, попереднього періоду, досягнень науки і передового досвіду);

– вертикальний порівняльний аналіз – вивчається структура економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин в загальному цілому і співвідношення частин цілого між собою, а також оцінюється вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їх розміру до і після зміни фактору;

– трендовий порівняльний аналіз – вивчаються відносні темпи зростання і приросту показників за рід періодів порівняно з базовим періодом, тобто досліджуються ряди динаміки;

– одномірний порівняльний аналіз – зіставлення одного або декількох об’єктів по одному показнику;

– багатомірний порівняльний аналіз – зіставлення результатів діяльності декількох підприємств (підрозділів) за широким спектром показників.

1.2. Багатомірні порівняння в економічному аналізіпотрібен для комплексної оцінки результатів економічної діяльності підрозділів і підприємств.

Комплексна (рейтингова)оцінка являє собою характеристику діяльності підприємства, отриману в результаті вивчення сукупності показників, які визначають більшість економічних процесів і містять узагальнені дані про результати діяльності підприємства.

Чім більше показників буде використано в процесі комплексної оцінки, тим більш об’єктивними і точними будуть висновки аналізу. Між тим збільшення показників ускладнює комплексну (рейтингову) оцінку.

Задачікомплексної (рейтингової) оцінки:

– Розробка узагальнюючого або інтегрального показника, який би врахував найбільш суттєві сторони економічної діяльності.

Результатом є єдиний показник. Перше місто займає підприємство (підрозділ) з найбільшою або найменшою величиною показника, друге – підприємство (підрозділ), яке має другий результат тощо.

– Розробка алгоритмів розрахункових процедур, які б на підставі комплексу показників забезпечили однозначну оцінку економічної діяльності.

Основні методикомплексної (рейтингової) оцінки.

1) Метод суми місць.

2) Метод відстані до еталону.

Важливою умовою економічного аналізу є необхідність забезпечення порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини.

Вимоги до забезпечення зрівняльності даних:

– єдність кількісних, якісних, вартісних, структурних факторів;

– єдність проміжків або моментів часу, за які визначені показники;

– зрівняльність вихідних умов економічної діяльності (технічних, природних, кліматичних та ін.);

– єдність методики визначення показників і їх складу.

1.3. Балансові зіставлення – спосіб відображення співвідношень і пропорцій двох груп взаємозалежних і зрівноважених показників, підсумки яких повинні бути тотожними.

Напрямки використанняв аналізі: аналіз забезпеченості підприємства трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами; аналіз повноти використання економічних ресурсів; перевірка правильності аналітичних розрахунків; визначення впливу окремих факторів; побудова адитивних факторних моделей.

Аналіз забезпеченості трудовими ресурсами передбачає складення балансу, одна частина якого містить інформацію про потребу в трудових ресурсах, друга – їх фактичну наявність.

Аналіз використання трудових ресурсів ведеться на підставі балансу, який забезпечує порівняння можливого фонду робочого часу і фактичної кількості відпрацьованих годин з метою визначення причин надпланових втрат робочого часу.

Аналіз забезпеченості матеріальними ресурсами засновано на складанні матеріального балансу, одна сторона якого відображує планову потребу в матеріальних ресурсах, інша – їх фактичну наявність.

Аналіз забезпеченості фінансовими ресурсами передбачає зіставлення наявних коштів (основних фондів, нематеріальних активів, обігових коштів) з можливими джерелами їх формування (власним і залученим капіталом довгострокового і короткострокового характеру).

При аналізі платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, в якому співвідносяться платіжні засоби (грошові кошти в касі і на рахунках, запаси тощо) і платіжні зобов’язання (постачальникам, робітникам, державі).

1.4. „Вузьке місце” – дільниця виробництва, пропускна спроможність якої нижче ніж на інших дільницях. Існування „вузького місця” призводить до стримування розвитку економічної діяльності.

„Провідний ланцюг” – фактор, який необхідно змінити з метою ліквідації „вузького місця”.

„Вузьке місце” – це економічне явище або процес, що потребує оптимізації.

„Провідний ланцюг” – сутність економічного явища або процесу, причини, які обумовили виникнення проблемної ситуації.

Способи визначення „вузького місця” і „провідного ланцюга”:

1) на підставі виробничого досвіду, професійних знань, інтуїції;

2) на підставі попереднього аналізу показників.

Усунення причин проблемної ситуації – „провідного ланцюга” – дозволить ліквідувати „вузьке місце”.

1.5. Групуванняозначає поділ вивчаємої сукупності на якісно однорідні групи за відповідними ознаками.

Види групувань:

– за типом:

1) типологічні групування характеризують поділ сукупності за типами – підприємства за галузями, видами діяльності, формою власності тощо;

2) структурні групування дозволяють вивчити внутрішню будову показників, співвідношення їх окремих частин – вивчають склад робітників за професіями, стажу роботи, розросту, виконанню норм виробітки; склад підприємств за ступенем виконання плану. Структурні групування мають важливе значення при аналізі зведеної (консолідованої) звітності об’єднань, міністерств, відомств, так як дозволяють визначити передові і відстаючі підприємства, підрозділи, визначити напрямок передового досвіду, схованих резервів;

3) аналітичні(причинно-наслідкові)групуваннявикористовуються для визначення наявності, напрямку і форми зв’язку між вивчаємими показниками.

– за складністю побудови:

1) прості групування дозволяють вивчити взаємозв’язок між явищами, згрупованими по одній ознаці;

2) комбіновані групуванняпередбачають попередній поділ сукупності по одній ознаці, з подальшим виділенням усередині кожної групи підгруп по іншій ознаці і т.д.

У випадку побудови комбінованих групувань алгоритм розширюється за рахунок повторення четвертого і п’ятого етапів.

1.6. Графічний спосіб аналізу передбачає масштабне відображення значень показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур.

Значення графічного способу відображення даних:

– ілюстративне значення, завдяки чому матеріал стає більш сприйнятливим і зрозумілим;

– аналітичне значення – узагальнюючий рисунок стану або напрямку розвитку економічного явища виразно характеризує тенденції і зв’язки між показниками дозволяючи замітити закономірності, які містить числова інформація.

Види графіків:

І. Діаграми:

ІІ. Схеми.

Види діаграм:

1) за формою:

– стовпчикові,

– смугові,

– кругові,

– квадратні,

– лінійні,

– фігурні;

2) за змістом:

– порівняння,

– структурні,

– динамічні,

– графіки зв’язків,

– графіки контролю.

Діаграми порівняння показують співвідношення різних об’єктів за окремим показником. Найбільш поширеними діаграмами порівняння є:

– стовпчикові діаграми, в яких висота кожного стовпчика відповідна розміру показника;

– смугові діаграми – розміщують по горизонталі: основну смугу по осі ординат, масштаб – на осі абсцис;

– фігурні діаграми – співвідношення об’єктів показується у вигляді умовно-художніх фігур, коли вони якісно виконані інформація стає більш зрозумілою.

Вимоги до графіків:

1) виразність і контрастність;

2) наочність, яку повинен забезпечувати масштаб;

3) простота і привабливість.

Особливості графіків, які використовуються в економічному аналізі:

1) розміщення переважно у першому квадраті системи координат;

2) переривання осей координат або використання їх окремих відрізків, стискання або розтягнення осі та інші перетворення.

Схеми необхідні при вирішенні методичних задач, перш за все при вивченні внутрішньої будови об’єкта дослідження, послідовності технологічних операцій, взаємозв’язку між результативним і факторними показниками.

1.7. Табличний спосіб – найбільш раціональна і зручна форма представлення аналітичної інформації – цифр, розміщених у визначеному порядку.

Аналітична таблиця являє собою систему логічно і послідовно викладеної інформації.

Видитаблиць.

1) За формою:

– прості,

– групові,

– комбіновані.

В простих таблицях перераховуються одиниці сукупності, які характеризують економічне явище.

В групових таблицях знаходить відображення просте групування, коли дані по окремим одиницям сукупності об’єднуються в групи за одною суттєвою ознакою.

В комбінованих таблицях матеріал розбивається на групи і підгрупи за декількома ознаками. Комбіновані таблиці містять комбіноване групування, виконане з метою встановлення зв’язків між явищами.

2) За аналітичним змістом:

– таблиці, що містять характеристику об’єкту,

– таблиці, які відображають порядок розрахунку показників,

– таблиці, які характеризують динаміку показників,

– таблиці, що містять структурні зміни у складі показників;

– таблиці, які відображають залежність показників за різними ознаками,

– таблиці, що містять результати розрахунку впливу факторів на результативний показник,

– таблиці з методикою розрахунку резервів,

– таблиці зі зведеними результатами аналізу.

Елементи аналітичної таблиці:

1) за будовою:

– спільний заголовок, який коротко виражає зміст таблиці,

– система горизонтальних строк і вертикальних графів (стовпців, колонок);

2) за змістом:

– іменник – перелік показників, що характеризують явище,

– прикметник – ознаки іменника.

Графи, які містять іменник, нумеруються заголовними літерами алфавіту. Графи, які містять прикметник, – арабськими цифрами.