Види і напрямки економічного аналізу

Показники, що характеризують окремі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства та його роботу взагалі, знаходяться між собою в складної взаємозалежності. Кожний економічний показник при аналізі розглядається по складовим частинам як результат впливу на нього окремих факторів. Під фактором при аналізі розуміються умови досягнення визначеного економічного результату, який характеризується відповідним показником, або причини, що впливають на результати цього процесу.

Залежно від загальних ознак фактори поділяються на різні групи (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація факторів економічного аналізу

Класифікація факторів дає можливість об’єктивно оцінити діяльність підприємства та всебічно обґрунтувати висновки та пропозиції.

При цьому резервами називають невикористані можливості поліпшення аналізуємих господарських результатів. Вони поділяються на:

– внутрішньогосподарські та зовнішні,

– не передбачені планом та виявлені в процесі їх виконання,

– поточні та перспективні.

В свою чергу кожна група поділяється на підгрупи. Так внутрішньогосподарські резерви класифікують за часом дії, часом використання, ступеню впливу, формою впливу на ефективність виробництва, часом окупності витрат на реалізацію резервів, місцем утворення (рис. 2).

Рис. 2. Внутрішньогосподарські резерви за класифікаційними ознаками

Таким чином в системі методів управління підприємством економічний аналіз дозволяє здійснити контроль за видами діяльності, обґрунтувати управлінські рішення, виявити і найповніше використати резерви виробництва. Ці задачі можуть бути вирішені в процесі аналізу економічної інформації про діяльність підприємств, об’єднань, структурних підрозділів. При цьому попереднім джерелом економічної інформації є дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку про стан і рівень використання усіх видів ресурсів, процесу виробництва продукції, її реалізації, фінансових результатів тощо, а також плани виробничо-господарської діяльності підприємства.

В процесі аналізу економічні показники зіставляються з плановими даними, з показниками попередніх періодів даного та інших підприємств. Визначається позитивний та негативний вплив різноманітних факторів, досліджуються причини відхилень, формулюються висновки та пропозиції.

В процесі обґрунтування управлінських рішень важливо враховувати аспектний підхід. Тобто при їх підготовці розглядаються різні аспекти: політичні, економічні, соціальні, психологічні, правові, організаційні, природноекономічні та інші.

Класифікація економічного аналізу має важливе значення для розуміння його змісту і задач.Види економічного аналізу:

1. За галузевою ознакою економічний аналіз поділяється на:

– галузевий;

– міжгалузевий.

Галузевий економічний аналіз враховує специфіку окремих галузей економіки (аналіз промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі тощо). Визначається особливостями різних галузей. Специфіка галузі обумовлює особливі економічні відносини.

Міжгалузевий економічний аналіз є теоретичною і методологічною основою економічного аналізу всіх галузей економіки, тобто є теорією економічного аналізу. Теорія економічного аналізу розкриває найбільш загальні методологічні риси, узагальнює передовий досвід різних галузей економічного аналізу, збагачує зміст економічного аналізу в цілому і галузевого зокрема. Володіння загальними теоретичними знаннями з економічного аналізу обумовлює грамотну, кваліфіковану розробку і практичне використання індивідуальних методик галузевого економічного аналізу.

2. За ознакою часу економічних аналіз буває:

– перспективний (попередній, перспективний);

– наступний (ретроспективний):

– оперативний (ситуаційний);

– підсумковий (заключний).

Перспективний (попередній прогнозний) аналіз проводиться до реалізації управлінських рішень. Він необхідне для їх обґрунтування, а також прогнозування і оцінки майбутніх результатів, попередження негативного прояву процесів і виникнення негативних явищ.

Наступний (ретроспективний) аналіз проводиться після реалізації управлінських рішень. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об’єктивної оцінки результатів господарської діяльності. Ретроспективний аналіз дозволяє вивчити тенденції зміни явищ і процесів, виявити фактори і визначити ступень їхнього впливу і є основою для проведення прогнозного аналізу.

Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після здійснення господарських операцій або після зміни ситуації за короткі проміжки часу (зміну, добу, декаду). Ціллю ситуаційного аналізу є оперативне виявлення недоліків і впливу на господарські процеси.

Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період (місяць, квартал, рік). Цінність підсумкового аналізу складається у вивченні діяльності підприємства комплексно і всебічно.

3. За просторовою ознакою виділяють економічний аналіз:

– внутрішньогосподарський;

– міжгосподарський.

Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки окремого підприємства і його структурних підрозділів.

Міжгосподарський аналіз порівнює результати діяльності двох і більше підприємств. Це дозволяє виявити передовий досвід, резерви, недоліки і на підставі цього дати більш ефективну оцінку діяльності окремого підприємства.

Господарська діяльність підприємства (управляєма система) складається з окремих підсистем: економіки, техніки, технології, організації виробництва, соціальних умов праці, природоохоронної діяльності та ін. Аналіз за рішенням органу управління може зміщатися до будь-якої з підсистем господарської діяльності.

4. У зв’язку з цим економічний аналіз поділяється за об’єктами управління на:

– техніко-економічний;

– фінансово-економічний;

– управлінський;

– соціально-економічний;

– економіко-екологічний;

– маркетинговий.

Техніко-економічний аналіз – вивчає взаємодію технічних і економічних процесів і встановлює їх вплив на економічні результати діяльності підприємства. Здійснюється технічними службами підприємства: головним інженером, головним технологом тощо.

Фінансово-економічний аналіз – вивчає фінансові результати діяльності підприємства: виконання фінансового плану, ефективність використання власного і залученого капіталу, виявлення резервів збільшення прибутку, росту рентабельності, поліпшення фінансового становища і платоспроможності підприємства. Виконується фінансовими службами підприємства, фінансовими і кредитними організаціями.

Управлінський аналіз– проводять усі служби підприємства з метою отримання інформації, необхідної для планування, контролю і прийняття оптимальних управлінських рішень, розробки стратегії і тактики фінансової політики, маркетингової діяльності, удосконалення техніки, технології і організації виробництва. Носить оперативний характер, його результати є комерційною таємницею.

Соціально-економічний аналіз – вивчає взаємозалежність соціальних і економічних процесів, їх взаємний вплив і вплив на економічні результати. Виконується економічними і соціальними службами підприємства і держави, статистичними організаціями.

Економіко-екологічний аналіз – досліджує взаємодію економічних і екологічних процесів. Виконується органами охорони навколишнього середовища, економічними службами підприємства.

Маркетинговий аналіз – використовується для вивчення зовнішнього середовища, ринків сировини і збуту продукції, її конкурентоспроможності, попиту та пропозиції, комерційного ризику, формування цінової політики, розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності. Здійснюється службами маркетингу підприємства.

5. За методикою вивчення об’єктів економічних аналіз буває:

– порівняльний;

– факторний;

– діагностичний;

– маржинальний;

– економіко-математичний;

– економіко-статистичний: (детермінований; стохастичний);

– функціонально-вартісний.

Порівняльний аналіз – дозволяє порівняти звітні показники з плановими показниками, показниками попередніх років, показниками інших підприємств.

Факторний аналіз спрямовано на виявлення величини впливу факторів на приріст і рівень результативних показників.

Діагностичний аналіз – спосіб встановлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів на підставі типових ознак, характерних тільки для даного порушення. Знання ознак дозволяє швидко без додаткових розрахунків визначити характер зміни економічного процесу або явища.

Маржинальний аналіз – метод оцінки і обґрунтування управлінських рішень, заснований на існуванні причинно-наслідкового зв’язку між обсягом виробництва, собівартістю і прибутком, на відокремленні постійних і змінних витрат.

Економіко-математичний аналіз – вибір найбільш оптимального варіанту управлінського рішення, виявляє резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання ресурсів.

Детермінований аналіз використовується для дослідження функціональних залежностей між факторними і результативними показниками.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний тощо) використовується для вивчення стохастичних (непрямих) залежностей між явищами і процесами.

Функціонально-вартісний аналіз – є метод виявлення резервів; базується на функціях, які виконує об’єкт, і зорієнтовано на оптимальні методи їх реалізації. Його основне призначення – виявити і попередити надлишкові витрати за рахунок ліквідації непотрібних вузлів, деталей, спрощення конструкції виробу, заміни матеріалів тощо.

6. За суб’єктами (користувачами) аналіз поділяється на:

– внутрішній;

– зовнішній.

Внутрішній аналізпроводиться безпосередньо на підприємстві для потреб оперативного, короткострокового і довгострокового управління.

Зовнішній аналіз проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами господарського управління, банками, фінансовими організаціями, акціонерами, інвесторами.

7. За охопленням об’єктів дослідження аналіз буває:

– суцільним;

– вибірковий.

Суцільний аналіз – висновки робляться після вивчення всіх об’єктів.

Вибірковий аналіз – у висновках використовується тільки частина об’єктів.

8. За змістом програми аналізу буває:

– комплексний аналіз;

– тематичний аналіз

Комплексний аналіз – діяльність підприємства вивчається всебічно.

Тематичний аналіз – вивчаються тільки окремі сторони діяльності підприємства.

Типи факторних систем.Якщо фактори можна представити у кількісному вигляді, тобто у вигляді показників, то економічне явище або процес можливо виразити математичною формулою. При цьому явище або процес – економічний показник, який в процесі факторного аналізу є об’єктом дослідження, має назву результативного показника. Показники, що є характеристиками результативного показника, тобто які визначають його поведінку, називаються факторними показниками.

Існує два способи виразу факторних моделей:

– у вигляді стохастичної залежності – якщо кожному фактору відповідає декілька результативних показників (продуктивність праці по декількох підприємствах):

y = f (x₁, x₂,… x_n);

– в формі детермінованої залежності – коли кожному результативному показнику відповідає визначений фактор, тобто у формі строгої математичної функції.

В детермінованому аналізі виділяють три основних типи факторних систем:

1) адитивна модель:

y = x₁ + x₂ + … + x_n;

де y – результативний показник; x – фактори або факторні показники.

Властивості адитивної моделі:

– на скільки одиниць зміниться один з факторів за умови незмінного рівня інших, на стільки одиниць зміниться і результативний показник;

– величина факторів і результативного показника, тобто вихідна інформація для адитивної моделі наведена в первинних документах;

– фактори і результативний показник мають однаковий вимірювач;

2) мультиплікативна модель:

y = x₁ x₂ … x_n;

Властивості мультиплікативної моделі:

– на скільки разів зміниться один з факторів за умови незмінного рівня інших, на стільки разів зміниться і результативний показник;

– фактори, наведені в мультиплікативній моделі можуть бути як кількісними, так і якісними. Величину кількісних факторів можна визначити за первинними документами; якісних факторів і результативного показника – визначити за допомогою розрахунку і тільки деякі за звітністю;

– кожен з факторів і результативний показник мають свою одиницю виміру.

3) кратна модель:

y = x₁ / x₂,

y = (x₁+ x₂) / x₃,

y = (x₁ – x₂) / x₃;

Властивості кратної моделі:

– використовуються правила зворотної математичної залежності;

– фактори можуть бути кількісними і якісними, а результативний показник – тільки якісним;

– кожен з факторів і результативний показник мають свою одиницю виміру.

Факторні моделі можна змінювати шляхом введення в модель нових додаткових показників. Використовуються три прийоми обробки факторних систем:

1) подовження факторної моделі – дозволяє ввести в модель нові однойменні фактори:

y = x₁ / x₂,

де x₁ = x₁₁+ x₁₂ + … + x_1n;

2) розширення факторної моделі – кожен з факторів збільшується на один і той ж показник:

;

3) скорочення факторної моделі – чисельник і знаменник ділиться на один і той ж показник:

.