деонтологічних нормативів у майбутнього юриста 12 страница

(1) Під час роботи трудового арбітражу арбітр зобов'язаний ви­користати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової та консультативної допомоги сторонам колективного трудового спору (конфлікту).

(2) Арбітр має виявляти активність у збиранні відомостей про факти, що можуть бути використані у роботі трудового арбітражу та при прийнятті рішення трудового арбітражу, бути принциповим і напо­легливим у використанні дозволених законом засобів їх отримання.

(3) Арбітр повинен намагатися забезпечити вирішення колектив­ного трудового спору (конфлікту) у терміни, передбачені чинним за­конодавством, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред'яв­ляються Законом України "Про порядок вирішення колективних тру­дових спорів (конфліктів)", нормативними актами Національної служ­би посередництва і примирення і цими Правилами до належного вико­нання арбітром своїх професійних обов'язків.

Стаття 13. Етичні аспекти відносин арбітра із сторонами колек­тивного трудового спору (конфлікту)

У відносинах щодо надання правової та консультативної допомо­ги сторонам колективного трудового спору (конфлікту) арбітр при визначенні суб'єкта прав і обов'язків сторін колективного трудового спору (конфлікту) і відповідному визначенні порядку реалізації своїх обов'язків має виходити з того, що для цілей передбаченої законо­давством та цими Правилами взаємодії з сторонами колективного тру­дового спору (конфлікту) (уточнення причин виникнення колективного трудового спору (конфлікту), отримання дозволу на розголошення конфіденційної інформації, надання роз'яснень щодо правової позиції у справі, інформування про хід розгляду колективного трудового спо­ру (конфлікту) трудовим арбітражем, тощо) сторони представляють особи, які від їх імені мають на те належні повноваження.

Стаття 15. Дотримання арбітром принципу законності під час роботи трудового арбітражу

1) Під час роботи трудового арбітражу арбітр зобов'язаний дотримуватися в-імог чинного законодавства, нормативно-правових актів, якими регламентується діяльність трудового арбітражу та арбітрів, а також вимог цих Правил, поводитись гідно і коректно.

(2) В ході засідання трудового арбітражу арбітр не повинен:

1) намагатися вплинути на рішення трудового арбітражу позарег-ламентними засобами;

2) робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи або давати їм свідомо неправильну правову оцінку;

3) подавати трудовому арбітражу завідомо неправдиві докази або свідомо брати учгість в їх формуванні;

4) посилатися з трудовому арбітражі на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини, або обставини, що завідомо не стосуються предмета колективного трудового спору (конфлікту);

або на подані сторонами колективного трудового спору (конфлікту) докази, стосовно яких йому відомо, що вони є неправдивими;

5) порушувати порядок під час засідання трудового арбітражу, при­пускатись висловлювань, що принижують честь і гідність інших членів тру­дового арбітражу або інших учасників засідання трудового арбітражу.

Стаття 16. Дотримання принципів незалежності арбітра у відно­синах із учасниками вирішення колективного трудового спору (конф­лікту)

(1) Дотримую-іись принципу законності, арбітр водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні правових норм в роботі трудового арбітражу, не поступатися своєю незалежністю у дотри­манні положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів;

у випадку вчинення сторонами колективного трудового спору (кон­флікту) тиску на арбітра — не йти на компроміси, які суперечать поло­женням чинних згіконодавчих та нормативно-правових актів;

(2) Арбітр не повинен полишати без уваги порушення закону і

повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством.

Стаття 17. Дотримання арбітром принципів чесності та поряд­ності під час засідання трудового арбітражу

(1) Арбітр не повинен повідомляти учасникам засідання трудово­го арбітражу свідомо неправдиву інформацію стосовно фактичних обставин колективного трудового спору (конфлікту), їх правової оцін­ки, суті закону, обсягу прав та обов'язків сторін, або іншим чином намагатися схили-и їх до зміни їх позиції.

(2) Арбітр не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування розгляду колективного трудового спору (конфлікту) тру­довим арбітражем.

Стаття 18. Культура поведінки арбітра у відносинах з іншими учасниками вирішення колективного трудового спору (конфлікту)

У відносинах з іншими учасниками вирішення колективного тру­дового спору (конфлікту) арбітр повинен:

1) бути стриманим і коректним;

2) реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг, тощо;

3) при заслуховуванні пояснень представників сторін колективно­го трудового спору (конфлікту) бути тактовним, не ставити запитань у підвищеному тоні, брутальній, знущальній формі, або формі, що при­нижує їх честь та гідність.

Стаття 19. Відносини між арбітрами

(1) Відносини між арбітрами повинні будуватися на засадах коле­гіальності, взаємної поваги один до одного, дотримання професійних прав арбітрів, слідування всім основним принципам етики арбітрів, передбаченим цими Правилами.

(2) Арбітр не повинен допускати по відношенню до іншого арбітра:

1) висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів;

2) поширення свідомо неправдивих відомостей про нього. (3) Допустимими формами реагування арбітра на незаконну або неетичну поведінку іншого арбітра, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам арбітра та трудового арбітражу, слід вва­жати звернення (заяви, скарги) в Національну службу посередництва і примирення, яка наділена повноваженнями по відношенню до арбітрів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених чинним законодавством України.

ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство юстиції України (витяг)

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від ЗО грудня 1997 року № 1396/97

1. Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і коорди­нується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст України є головним (провідним) органом у системі цент­ральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації дер­жавної правової політики.

2. Мін'юст Укзаїни у своїй діяльності керується Конституцією Ук­раїни, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Міністерство у встановленому порядку в межах своїх повнова­жень вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжна­родного права та міжнародних договорів України, згода на обов'яз­ковість яких надана Верховною Радою України.

3. Основними завданнями Мін'юсту України є:

забезпечення реалізації державної правової політики;

підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової ре­форми, сприяння розвитку правової науки;

забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у виз­наченій сфері;

підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систе­матизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнарод­них договорів Укрс.їни з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативю-правових актів, державна реєстрація нормативно-пра­вових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

планування за пропозиціями інших центральних органів виконав­чої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодав­ства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої дія/іьності центральних органів виконавчої влади та кон­троль за здійсненням такої діяльності;

організація виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату та органів реє­страції актів громадянського стану;

розвиток правової інформатизації, формування у громадян пра­вового світогляду;

здійснення міжнародно-правового співробітництва.