деонтологічних нормативів у майбутнього юриста 8 страница

('п0001211-97').

5. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8

вересня 2000 року

6. Загальні правила поведінки державного службовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

7. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.

Спеціальна та додаткова література

1. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

2. Жалинский АЗ. Профессиональная деятельность юриста. Введе­ние в специальность: Учебное пособие. - М.: Изд-во БЕК, 1997. — 330 с.

3. Сливка С.С. Рудницький М.І., Підгірський М. Т. та інш. Фор­мування правосвідомості юриста.— Львів, 1997. — 96 с.

4. Теория государства й права: курс лекций / Под ред. М.Н.Мар-ченко. - М.: Зерцало, 1999. - С. 327 - 332.

5. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій,— К.: МАУП,1998. - С. 29 - 39.

6. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 1999.— С. 94 — 134.

7. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 1999. - С. 273 - 316.

8. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія. — К., 1998.— 156с.

9. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС, 2002. - С. 156 - 211.

10. Васильєв В.Л. Юридическая психология. — М.: Юридическая литература, 1991. — 464 с.

11. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста. -Львів, 1999. - 126 с.

12. Шкода В. В. Вступ до правової філософії.— Харків: Фоліо, 1997.-С. 132-149.

13. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної дефор­мації співробітників органів внутрішніх справ/Автореферат. - К., 1997.

МОДУЛЬ 3. Службовий обов'язок юриста та професіограми юридичних професій.

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Поняття обов'язку та види обов'язків, що певною мірою стосу­ються юридичної діяльності. Особистий (персональний) обов'язок юриста. Службовий обов'язок юриста. Функціональний обов'язок — різновид службового обов'язку. Професійна діяльність і внутрішній імператив службового обов'язку. Зміст повсякденної роботи юриста. Загальна характеристика основних юридичних спеціальностей: судді, прокурора, слідчого, адвоката, нотаріуса, юрисконсульта. Юрист як державний службовець і державний діяч. Загальна характеристика професіограм юридичних професій. Професіограма слідчого (як при­клад). Діалектичний взаємозв'язок основних юридичних спеціальнос­тей із загальностратегічними завданнями професії юриста в цілому.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи):

Збірник документів.- К., 1989. -С. 97-112.

2. Конституція України / Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року //Відомості Верховної ради України (ВВР). -1996.-№ ЗО.- Ст. 141.

3. Закон України від 06 березня 1996 р. № 100/96- ВР «Про освіту» // ВВРУ. - 2002.-М 20.-Ст.134.

4. Закон України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» // ВВРУ.-1996.- № 49.- Ст.272.

5. Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ "Про дер­жавну службу" // ВВР. - 1993. - № 52.- Ст. 490.

6. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про Служ­бу безпеки»// ВВРУ.- 1992.- № 27.- Ст. 382.

7. Закон України від 05 листопада 1991 р. № 1790-12 «Про прокуратуру»// ВВРУ. - 1991.- № 53. - Ст. 793; станом на 17 січня 2002 р. - ВВР.- 2002.- № 17.- Ст. 125.

8. Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-12 «Про статус суддів»// ВВРУ.- 1993.- № 8.- Ст. 56.

9. Закон України від 02 вересня 1993 р. № 3425-12 «Про нота­ріат» // ВВРУ.- 2002.- № 16. - Ст.114.

10. Положення "Про Міністерство юстиції України", затверджене Указом Президента України від ЗО грудня 1997 р. № 1396/97// Офіційний вісник України N 2, ст. 14 від 29.01.1998.

11. Положення «Про Міністерство внутрішніх справ України», зат­верджене Указом Президента України від 07 жовтня 1992 р.// Офі­ційний вісник України 0, N 42, ст. 1774 від 03.11.2000.

Деонтологічні кодекси

1. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. / Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи) // іауазсгірі: ОрепОос

('994_343').

2. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірі: Ореп^^с ('995_788').

3. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

4. Положення від 04 квітня 1997 № 1 "Про Комісію з питань етики та вирішення спорів Професійної асоціації реєстраторів і депо­зитаріїв (ПАРД)" // ]ауа5егр1: ОрепОос ('усО01378-97').

5. Примірний перелік дій, що порушують ііисокі стандарти підприємницької етики та професійної відповідальності, затвердже­ний Асоціацією "ПФТС" 01 липня 1997 року. // іауазсгірі: ОрепОос ('п0001211-97').

6. Кодекс професійної етики аудиторів України, прийнятий Ауди­торською палатою 18 грудня 1998 року № 73 // ]ауа5сгірї: ОрепОос ('у0073230-98').

7. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року.

8. Загальні правила поведінки державного сл/жбовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

9. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховноі-о Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.

10. Постанова Верховної Ради України від 28 листопада 2002 № 297-ІУ "Про прийняття за основу проекту Закону України про прийняття Кодексу професійної етики судді". // іауазсгірі: ОрепОос ('297-15')

11. Концепція запобігання маніпулювання ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, затверджена рішенням Державної ккомісії з фондового ринку і цінних паперів (ДКЦПФР) від 14 січня 2003 № 21 // іауазсгірї :0реп0ос ('уг021312-03').

12. Кодекс професійної етики аудиторів банківських установ, зат­верджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50 // іауазсгірї: ОрепОос ('у0050500-0;').

Спеціальна та додаткова література

1. Юридична енциклопедія. — К.: Вид-во «Українська енциклопе­дія» ім. М.П.Бажана, 2002.

2. Коментар до Конституції України/Друге видання. — К., 1998— 412 с.

3. Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1938. - 80 с.

4. Жалчнский А.З. Професиональная деятельюсть юриста. Вве-дение в специальность: Учебное пособие.— М.: Изд-во БЕК, 1997.— 330с.

5. Сливка С.С. Рудницький М./., Підгірський М. Т. та інш. Фор­мування правосвідомості юриста. — Львів, 1997. — 96 с.

6. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій.— К.: МАУП, 1998. - С. 29-37.

7. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999.— С. 240 — 301.

8. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.-К.: "Атика", 1999.-С. 283 - 317.

9. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.— К.:

ВІРА; Дакор., 2000.- 506 с.

10. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харьків: Вид-во НУВС, 2002. - 336 с.

11. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании.— Львов, 1988. — 106 с.

12. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста.— Львів, 1999.- 126 с.

13. Кукушкин В.М. Полицейская деонтология: Социологический ана-лиз зарубежншх концепций. М.: Академия МВД России, 1994. — 132 с.

14. Малахов В.М. Етика. Курс лекцій: Навчальний посібник — Київ:

«Либідь, 1996. - 304 с.

15. Михайлова Л.И. Социология культурьі: Учебное пособие.— М.:

Фаир-пресс, 1999.- 232 с.

16. Лекції з історії світової та вітчизняної культури/Загальна ре­дакція Яртися А.В., Шендрика С.М., Черепанової С.О. — Львів: Світ, 1994.- 496 с.

17. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної дефор­мації співробітників органів внутрішніх справ/Автореферат. — К., 1997.

КУРСОВІ ЗАВДАННЯ до модулів блоку 3 рівня З

1. Складіть термінологічний словник (Словник повинен місти­ти терміни з матеріалу модулів, а також із запропонованих джерел блоку 3 рівняЗ).

2. Питання для самоконтролю (відповідь перевірте за до­датком модулів блоку 3 рівня 3).

2.1. Що таке «мислення» і що таке «професійне мислення»?

2.2. Що таке професійна діяльність юриста?

2.3. Що є необхідною умовою формування деонтологічної право­свідомості?

2.4. Які стадії розвитку має юридична правосвідомість?

2.5. В чому полягає взаємозв'язок деонтологічної правосвідомості і професійної культури юриста?

2.6. В чому полягає єдність професійної культури і всіх інших видів культури юриста?

2.7. Що таке професіограма юридичної професії?

2.8. Користуючись професіограмою слідчого, розкрийте суть роз-шукової сторони діяльності слідчого.

2.9. Які якості притаманні соціальній сфері діяльності юриста?

3. Теми контрольної роботи

3.1. Вплив деонтологічної правосвідомості на розвиток і форму­вання професійної культури юриста.

4. Питання для підготовки до заліку

4.1. Особа і формування її свідомості та культури.

4.2. Особисті і професійні якості юриста.

4.3. Позитивні і негативні якості юриста.

4.4. Професійне мислення юриста.

4.5. Судження, умовивід, поняття.

4.6. Поняття логічності, критичності, об'єктивності.

4.7. Творче мислення юриста

4.8. Оперативність мислення.

4.9. Глибина і широта мислення.

4.10. Гнучкість мислення.

4.11. Самосвідомість — вища форма свідомості.

4.12. Формування деонтологічної правосвідомості.

4.13. Юридична правосвідомість та її стадії

4.14. Вплив деонтологічної правосвідомості на розвиток і форму­вання професійної культури юриста.

4.15. Особистий (персональний) обов'язок юриста.

4.16. Службовий обов'язок юриста.

4.17. Професійна діяльність і внутрішній імператив службового обов'язку юриста.

4.18. Зміст повсякденної роботи юриста.

4.19. Загальна характеристика основних юридичних спеціальностей

4.20. Діалектичний взаємозв'язок основних юридичних спеціальнос­тей із загальностратегічними завданнями професії юриста в цілому.

Матеріали для вивчення до модулів блоку 3 рівня З МОДУЛЬ 1. Фактори формування професійної свідомості юриста

Вплив особистих і професійних якостей на розвиток професійної

культури юриста

В попередніх модулях неодноразово розглядалися фактори об­'єктивного і суб'єктивного характеру, які впливають на професійну свідомість, професійну культуру юриста, правову свідомість і, нарешті, деонтологічну правосвідомість юриста. Звісно, всі фактори не були розглянуті, такі, наприклад, як економічний та політичний устрій держави, а також домінуючі в нашому суспільстві політико-правові ідеали. Але, розглядаючи питання, як відбувається соціалізація юриста, ми говорили про соціальне середовище, яке так чи інакше здійснює вплив на всі процеси, що відбуваються в ньому. Відомо, як відбувається соціальне і правове регулювання діяльності юриста, як реалізується правова політика держави і правове виховання взагалі. Правове виховання здійснюється у різноманітних формах (правове навчання, юридична практика, само­виховання та самоосвіта) та має на меті безпосереднє втручання в ду­ховний світ особи, внесення коректив в її світоглядні позиції.

І об'єктивні, і суб'єктивні фактори за своєю природою невід'ємні речі, вони тісно взаємодіють та доповнюють одне одного.

В центрі цих факторів знаходиться особа і формування її свідо­мості та культури.

Нагадаємо, що культура особи — це філософська категорія, що відображає рівень соціалізації людини, її придатність для того чи іншого

виду діяльності.

Професійна культура тісно пов'язана з культурою особи, яку ха­рактеризує перш за все праця, діяльність, виконання службових обо­в'язків. Професійну діяльність юриста характеризують такі категорії:

професійна орієнтація, професійне самоутвердження, професійна майстерність, талант, соціальні почуття, професіоналізм, про­дуктивна діяльність.

Кожна з названих категорій наповнюється особистими і профе­сійними якостями юриста. Проте якості юриста, на жаль, можуть бути не тільки позитивними а й негативними — цинізм, нечесність, владо­любство, жорстокість, користолюбство тощо.

Особисті і професійні якості юриста — це один із суб'єктивних фак­торів, що впливають на розвиток професійно-правової культури юриста.

Залежно від професійного напрямку можна виділити професіог-раму кожної спеціальності. (Поняття професіограми, а також профес-іограми окремих юридичних професій даються пізніше. Див. рівень З, блок 3, модуль 3).

Професійне мислення та його роль у формуванні правової свідо­мості та професійної культури юриста

Знання та досвід мають велике значення для формування свідо­мості людини. Тобто показником свідомості людини є якість та дос­товірність знань. Досвід, у свою чергу, впливає на рівень свідомості, і чим різноманітнішій досвід, переживання, тим стабільніша свідомість та вищий її рівень.

Свідомість — це Вищий рівень психологічного відображення людиною дійсності. Ті' реалізація у вигляді узагальнених образів і понять. Свідомість людини охоплює такі різновиди як суспільна, дер­жавна, національна, політична, патріотична, громадська, духовна, мо­ральна, естетична, професійна, правова свідомість.

Особливе значення для формування свідомості та професійної культури має професійне мислення юриста. Діяльність людини розум­на завдяки мисленню. Завдяки йому людина орієнтується в навко­лишньому світі, тому що використовує набуті раніие узагальнення в ситуації, що змінилася.

Професійне мислення юриста — це система інформаційно-пра­вової насиченості, що склалася завдяки установкам професійного при­значення, тобто це узагальнена орієнтація в конкретних професійно-правових ситуаціях дійсності.

Так, оглядаючи місце події, слідчий знаходить сліди минулої події і завдяки логічному мисленню реконструює цілісну картину можливо­го перебігу подій. Ця реконструкція відбувається опосередкованим шляхом — через розуміння зв'язків між зовнішніми проявами і сутн­істю того, що відбувалося в дійсності.

Такий логічний відбиток можливий на основі узагальнення наявних знань, але не тільки наявних, потрібна і нова інформація, що набувається в процесі вивчення матеріалу справи й особи підозрілого. І все це необх­ідно проаналізувати і відібрати необхідне для вирішення завдання.

Тобто у мисленні юриста моделюються об'єктивні властивості і взаємозв'язки між правовими явищами, їх істотні загальні особли­вості, що виражаються у формі суджень, умовиводів і понять.

Судження— це встановлення загальних взаємозв'язків у професійно-правовій сфері. Судження юриста повинно мати нормативність, точність, формалізованість висновків. Воно спеціально обґрунтовується раніше перевіреними фактами, закономірностями, системою умовиводів.

Умовивід — це узагальнення властивостей однорідної групи пра­вових явищ; одержання нового знання з наявних знань. Умовивід юриста не повинен виходити за рамки норм, установлених законами.

Поняття— це розуміння сутності (істотних властивостей) конкрет­ного правового явища як різновиду певної групи таких явищ. Даючи кваліфікацію тому або іншому з них через поняття (крадіжка, підробка, замах на вбивство та інші), юрист- практик підбиває підсумок творчої розумової діяльності, орієнтуючись на закріплене в законі поняття.

Отже, весь процес мислення базується на співвідношенні ситуа­тивної інформації (про конкретну подію, факт) з узагальненою інфор­мацією, що зберігається в пам'яті індивіда. Тобто мислення — основ­ний вид психологічних якостей юриста.

Результат мислення, як правило, залежить від того, що являє собою юрист як особа з урахуванням його складної, навіть суперечливої індив­ідуальності. Особисті риси обумовлюють характер вибору при прийняті тих або інших рішень. Він є початком будь-якої діяльності, у зв'язку з чим розвиток мислення завжди безпосередньо визначається самим вибором. Якщо немає вибору, то немає і мислення, і ухвалення рішення.

Професійне мислення юриста пов'язане з виконанням суспільних і державних завдань за допомогою юридичних засобів і способів, дій і операцій, винесених рішень і актів їх реалізації, надання конкретним суспільним відносинам і ситуаціям правової форми. Вибір професійно­го мислення юриста — результат пошукової ситуації, а за змістом — вияв свободи волі і її обов'язкового компоненту — відповідальності за вибір.

Тобто професійне мислення юриста вимагає творчого мислення, для якого характерно:

1) Проблемний характер підходу до вивчення явиш, — це якість творчого мислення, яка виявляється у вмінні поставити питання, яке треба з'ясувати, дослідити тобто визначитись. Проблемний характер мислення юрист використовує при реконструктивній і пошуковій діяль-

ності, точніше, на їх межі.

2) Оперативність мислення — розумова готовність до спосте­реження за ходом ситуації, гнучкість у застосуванні методів, за допо­могою яких будь-яка справа може бути вирішеною швидше і якісні­ше. Оперативність мислення належить і до пошукової діяльності юриста — забезпечується оптимальне поєднання спостережливості, уяви та інтуїції.

3) Динамічність мислення — вміння швидко, творчо орієнтуватися в конкретній ситуації, знати, на що треба звернути увагу, а на що не звертати, тобто відокремити головне від другорядного, розвинути вер­сію. Динамічність думки особливо важлива для високої якості роботи.

4) Логічність — послідовність розумового процесу, вміння робити узагальнення в ході аналізу юридичних фактів.

5) Критичність — уміння піддавати критичному аналізу ситуацію й отримати юридичні факти.

6) Об'єктивність — спрямованість на одержання неупередженої інформації про ситуацію, проходження істини, для і-ого необхідне по­єднання розрізненої інформації в певні системи зв'язків (гіпотези, версії).

7) Глибина і ширина — це доповнюючі одна сідну якості. Якщо глибина визначається ступенем проникнення в сутність досліджувано­го об'єкта , то ширина характеризується охопленням як досліджува­ного явища, так і суміжних з ним сфер пізнання.

8) Гнучкість — здатність побачити досліджувана явище під новим кутом зору, розпізнати його нові властивості, переключитися на їх розгляд. Наприклад, слідчий повинен уміти швидко перебудовуватися в пошуковій діяльності, вчасно відмовлятися від перевірки марної версії, помічати упущені можливості розслідування справи, переходити до нових варіантів пошуку.

Отже, професійне мислення юриста залежить від його ерудиції, загальної культури і професійного досвіду.

Вищою формою свідомості є самосвідомість. Самосвідомість випливає із свідомості особи і означає усвідомлення людини самої себе у суспільстві. Самосвідомість породжує індивідуальну свідомість кожної людини, яка охоплює весь духовний світ особистості.

Більш детально розглянемо правову свідомість, її правосвідомість юриста входить його професійне мислення, фахов знання. Але про­фесійні знання ще не визначають змісту правосвідомості юриста. Важ­ливу роль тут відіграють певні власні критерії, оцінки, серед яких слід виділити емоційний стан юриста, його ставлення до права.

А тепер згадаємо про внутрішній імператив, службового обов'язку. Як відомо, він не підвладний чужим нормам, керується перш за все за­гальнолюдськими цінностями. Тобто юрист чинить ;;а велінням серця, але при цьому спрацьовує ставлення до правових норм та багато інших чинників. Все це відповідає одній із функцій юридичної деонтології.

Ця функція вимагає виділити тут зовнішні та внутрішні структурні елементи індивідуальної правосвідомості юриста.

До зовнішніх належать:

1) правові знання;

2) повага до права, до закону на основі правових переконань;

3) соціально-правова актуальність особи. До внутрішніх компонентів належать:

1) інтелектуальні (раціональні) процеси і стани;

2) емоційні процеси і стани;

3) вольові процеси і стани.

Вже вказувалося, що на сьогодні видано шість підручників різних авторів з деонтології, і всі вони різні. Прихильниками такої класифі­кації є Біленчук і Сливка (автори підручників). Далі пояснимо, що вони розуміють під станом.

Отже, правосвідомість юриста повинна мати професійний харак­тер, а професійний характер є складовим елементом усієї правової системи в державі.

Основні поняття

Професійна діяльність юриста, свідомість, професійне мислення юриста, самосвідомість, правосвідомість юриста.

Необхідно залам ятати

Свідомість — це вищий рівень психологічного відображення лю­диною дійсності, її реалізація у вигляді узагальнених образів і понять.

Професійне мислення юриста — це система інформаційно-пра­вової насиченості, що склалася завдяки установкам професійного при­значення, тобто це узагальнена орієнтація в конкретних професійно-правових ситуаціях дійсності.

Самосвідомість є вищою формою свідомості, випливає із свідо­мості і означає усвідомлення людиною самої себе у суспільстві. Са­мосвідомість породжує індивідуальну свідомість кожної людини, яка охоплює весь духовний світ особистості.

Правосвідомість юриста — професійне мислення юриста, його про­фесійні знання, які формуються за певними власними критеріями, оцін­ками з урахуванням емоційного стану юриста, його ставлення до права.

МОДУЛЬ 2. Значення та вплив деонтологічної правосвідомості на розвиток і формування професійної культури юриста

2.1. Поняття деонтологічної, загальної і юридичної право­свідомості Перш ніж почати з'ясовувати, що ж таке деоитологічна право­свідомість, давайте визначимо, де саме ми знаходимося на шляху вивчення всіх аспектів юридичної деонтології. Згадайте формулюван­ня поняття "юридична деонтологія".

З особистими і професійними якостями юриста ми розібра­лися окремо. В цьому модулі визначимося з вимогами до цих якос­тей, а також /з системою формування цих якостей. Якості, прита­манні юристу, також стали в нагоді при вивченні різних культур, які є складовими елементами професійної культури, про яку також йти­меться в цьому модулі.

Отже, правова діяльність безпосередньо залежить від рівня про­фесійної підготовки, правової культури працівника, його морального обличчя в цілому.

Але кожен юрист має своє індивідуально-правсіве поле. І тому дії та вчинки юриста випливають із його власних правових поглядів, які залежать від обставин, психічного стану, отримання певних знань тощо. І все це є необхідною умовою формування деонтологічної правосвідо­мості.

Таким чином, можна зробити висновок, що деонтології/на пра­восвідомість — це інтелектуальна власність юриста, оскільки вона пов'язана з інтелектом та моральними принципами; це конкрети­зація його правосвідомості.

Виходячи із сутності самої деонтології, можна сказати, що деон-тологічна правосвідомість характеризується так званою юридичною евристикою. Інакше кажучи, юрист щоразу приходить до нового висновку у процесі розгляду юридичних справ. І тому, що це не­повторний індивідуальний вияв загальної праеіосвідомості в конкрет­них умовах, її (правосвідомість) й називають деонтологічною.

Отже, деонтологічна правосвідомість конкретизує загальну пра­восвідомість і є надзвичайно актуальною при загостренні правових почуттів юриста, який діє у правовому полі. І щоб це стало зрозумі­лим, слід виділити стадії'загально/' правосвідомості — теоретичну, практичну, досконалу. На першій стадії у юриста формується теоре-. тична правосвідомість; на другій стадії (під впливом професійної соц­іалізації в процесі практичної діяльності) юрист формує таку право­свідомість, якої вимагає життя; третя стадія пов'язана з великим дос­відом юридичної роботи.

Юридична правосвідомість, в свою чергу, теж має три стадії:

неочікувано-раптову; очікувано-раптову і постійну.

Пояснимо. Юрист-початківець потрапляє в ситуацію, коли він не очікує моменту вияву своєї правосвідомості, і, як правило, до таких дій він не готовий. Проте друга стадія передбачає сподівання на такі прояви, і юрист заздалегідь готується до такої ситуації, навіть про всяк випадок. Третя стадія відображає той факт , коли юриста не можна нічим здивувати у професійній діяльності. Рівень його право­свідомості має вже енциклопедичний характер.

Тобто можна сказати, що вияви деонтологічної правосвідомості є своєрідним "вибухом" у діяльності юриста, це дія мозку з викорис­танням великої енергії.

Безумовно, всі ці стадії і "вибух" Грунтуються на принципах інди­відуальності і неповторності.

2.2. Взаємозв'язок деонтологічної правосвідомості і профес­ійної культури юриста

Отже, з одного боку, можна сказати, що велике значення у фор­муванні деонтологічної правосвідомості має професійна культура як результат професіоналізму, розуміння правових явищ, переконання у цінності права, інтелект юриста тощо.

Але, крім розглянутих шляхів формування деонтологічної право­свідомості юриста, існують і інші — поліпшення економічного станови­ща суспільства, соціально-побутових умов і соціальної захищеності, розвиток суспільної, політичної та інших видів свідомості, підвищення значення релігійних, культурних і моральних цінностей, піднесення рівня національного духу права та деякі інші шляхи. І тут перш за все слід сказати про авторитет права.

І треба зазначити, що, незважаючи на всі негаразди в нашому суспільстві, право все більше проникає в систему соціальних зв'язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права, тобто юристів. По­чали вирішуватися деякі проблеми морального характеру. Наприк­лад, скасування смертної кари. Спірною на сьогодні є проблема виз­нання особистого права на смерть. Обговорюється така проблема, як легалізація сексуальних меншин. Багато проблем морального ха­рактеру та інші соціальні проблеми чекають свого юридичного вирі­шення. Це об'єктивний процесі

І саме у деонтологічних проявах зароджується нова правова дум­ка, яка надалі вимагає нормування.

Але, на жаль, в нашому суспільстві існують різні соціальні Відхилення.

2.3. Соціальні відхилення у діяльності юристів як один із негативних факторів впливу на професійну культуру юриста

Соціальні відхилення — це порушення існуючих правових, пол­ітичних, етичних, естетичних та інших соціальних норм.

У діяльності юристів найчастіше трапляються такі відхилення від правових норм (правопорушення), як хабарництво, зловживання служ­бовим становищем, безвідповідальність.

Серед неправових відхилень часто зустрічаються грубість, неврівно­важеність, надмірна самовпевненість, користолюбство, кар'єризм, про­текціонізм, бюрократизм, пияцтво. Ці найбільш поширені соціальні відхилення у юристів називають професіональними деформаціями.

Основні фактори, які викликають соціальні відхилення, це:

1) Юридичні— неурегульованість чи нечітка урегульованість сус­пільних відносин, відсутність послідовності, логічності прийнятих нор­мативних актів, їх суперечливість, що підриває віру в якість законів (наприклад, нормативні акти про податки неконкретні, неповні, казуї­стичні, часто змінюються).

2) Економічні — процес руйнації старого господарського орган­ізму випереджає становлення української економіки. Відсутність сти­мулювання якісної роботи, невдала адаптація в новій економічній об­становці викликають апатію, агресивність; має місце побічна матері­альна вигода з юридичної справи. На жаль, є такі юристи, що кон­сультують підприємців не на користь законних дій, а дають поради, як порушувати, "обходити" закони, скажімо, не платити податки, "відми­вати" гроші тощо.

3) Організаційні— погана організація роботи; слабкий контроль вищестоящих інстанцій; безвідповідальність у доборі кадрів; недостатні заходи з підвищення кваліфікації працівників.

4) Інтелектуальні — недостатній рівень правової, етичної, пол­ітичної, естетичної культури.

5) Соціально-психологічні— вроджені недоліки виховання.