Загальна характеристика суб’єктів господарювання

Як було з’ясовано в попередніх лекціях, згідно з ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господа­рювання є:

а) суб'єкти господарювання;

б) споживачі;

в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

г) громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійсню­ють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Найбільшу і найважливішу для господарської діяль­ності групу суб'єктів складають суб'єкти господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учас­ники господарських відносин, які здійснюють господарсь­ку діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (су­купність господарських прав та обов'язків), мають відок­ремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'я­заннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є:

3) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, ко­мунальні та інші підприємства, створені відповідно до Гос­подарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в ус­тановленому законом порядку;

4) громадяни України, іноземці та особи без громадян­ства, які здійснюють господарську діяльність та зареєст­ровані відповідно до закону як підприємці.

Домінуюче місце серед суб’єктів господарювання належить господарським організаціям, а серед них підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Поняття «підприємство» є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства[5].

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ч. 1 ст. 62 ГК України, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 62 ГК України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним орга­ном державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення ви­робничої, науково-дослідної, торговельної, іншої госпо­дарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та інши­ми законами.

Законодавство України про підприємства оперує таки­ми поняттями, як види, організаційні форми і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Вид передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України та Гос­подарським кодексом, і від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління май­ном. Залежно від форм власності ч. 1 ст. 63 ГК України виділяє такі види підприємств:

– приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридич­ної особи);

– підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

– комунальне підприємство, що діє на основі комуналь­ної власності територіальної громади;

– державне (в тому числі казенне) підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засновані на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвес­тиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та форму­вання статутного фонду ч. 3 ст. 63 ГК України поділяє підприєм­ства на унітарні і корпоративні.