Операції з інструментами грошового ринку

До інструментів грошового ринку належать:

1. комерційні папери;

2. євродолари;

3. векселі;

4. банківський акцепт;

5. переуступні згоди;

6. депозитні та ощадні сертифікати;

7. казначейські векселі.

8. Чеки

Комерційні папери- це короткострокові зобов'язання без забезпечення. Випускаються великими компаніями з високим іміджом. Основна мета випуску одержання короткострокових коштів для фінансування потреб в оборотному капіталі. Строк дії - 270 днів. Користується великим попитом на ринку, тому що доход по них вищий ніж по інших інструментах грошового ринку.

Випуск їх вигідний і емітенту - процент по комерційних паперах нижчий ніж по позиках. Комерційні папери на ринку реалізуються самим емітентом або через посередника. В державах з розвинутим ринком ЦП створюються спеціальні дилери, які займаються тільки цими паперами.

Євродолари.Ринок євродоларів - це ринок депозитних операцій в доларах США за межами США. Історично цей ринок почав розвиватися у Європі ( звідси префікс євро ), але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як в Європі, так і за й межами. Основним фінансовим центром цього ринку є Лондон. Ринок євродоларів має свої специфічні риси:

- в цьому ринку беруть участь першокласні позичальники;

- мінімальна сума депозиту становить 1 млн. доларів США;

- кредити в євродоларах завжди незабезпечені;

- термін угод, як правило, не перевищує 1 року;

- операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифікатів.

Довгострокове залучення та розміщення коштів у євродоларах здійснюється на ринку в єврооблігаціях.

Учасниками ринку євродоларів є:

- центральні банки та уряди країн, що розвиваються:

- комерційні банки, які є головними учасниками ринку євродоларів:

- приватні установи та інвестори - це передусім мультинаціональні комерційні та промислові компанії.

Ринок євродоларів виник у 1950 році з розміщенням доларових депозитів у європейських банках. Факторами розвитку цього ринку було.

1. Особливості банківського регулювання в США в 50 та 60 роках призвели до того, що філії американських банків у Європі та європейські банки могли сплачувати за доларовими депозитами вищі відсотки, аніж банки США, водночас доларові депозити, що надавалися в Європі, коштували дешевше.

2. Надлишки коштів (в доларах), у країн-експортерів нафти з Близького Сходу та тих країн, що віддавали перевагу розміщенню коштів у європейських банках.

3. Значний попит на доларові кредити з боку урядів країн, що розвиваються.

4. Часткове або повне усунення більшістю країн обмежень щодо руху капіталів та конверсійних операцій.

5. Відсутність контролю та резервних вимог щодо здійснених операцій.

Різновидом термінового вкладу є сертифікати,розраховані на точно зафіксований час залучення коштів. Уперше їх ввів в оборот у 1961 році один із банків США. Власникам рахунків видаються спеціальні іменні свідоцтва (сертифікати), в яких вказано терміни погашення і процентна ставка. Депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво про депонування в банку певної досить великої суми грошей, у якому вказуються термін його обов'язкового зворотнього викупу банком і розмір виплачуваної надбавки. Так, у практиці роботи банків США депозитний сертифікат випускається на суму не менш за 100тис.дол., а Великобританії - від 50 тис. до 250тис.ф.ст.

Депозитні сертифікати видаються тільки юридичним особам. Вони можуть бути іменними або на пред’явника. Право на отримання вкладу по депозитному сертифікату може бути передано іншій особі. Для фізичних осіб використовуються ощадні сертифікати, що видаються банками як на фіксований термін, так і до запитання.

Початком терміну володіння сертифікатом є дата його продажу.

За формою випуску та можливості ідентифікації власника розрізняють сертифікати іменні та на пред'явника.

Залежно від терміну дії сертифікати бувають строковими або до запитання. У терміновому сертифікаті фіксується дата, коли власник отримав сертифікат, і дата, коли він отримує право затребувати депозит (вклад) з належними йому відсотками. Строк обігу сертифікатів, як правило, не перевищує одного року. Однак по ощадних сертифікатах, термін їх обігу може бути встановлений більше одного року.

Якщо у сертифікаті термін його обігу не обумовлений, то такий сертифікат є документом до запитання і банк виплачує суму депозиту (вкладу) з відсотками за пред'явленням цього документа.

Класифікація сертифікатів за термінами обігу до певної міри носить умовний характер. Зокрема, якщо термін отримання депозиту або внеску прострочений, то банк зобов'язаний виплатити належні клієнтові суми на його першу вимогу. Таким чином, до закінчення терміну обігу сертифікат діє як строковий, а після закінчення - як до запитання. Іноді банки при випуску сертифікатів передбачають, що строковий сертифікат може бути погашений достроково, але зі зниженими відсотками.

Банк, що емітує сертифікати, повинен вести суворий облік їх видачі та погашення. Для обліку виданих сертифікатів бланк сертифіката може випускатися з відрізним корінцем, на якому вказуються номер сертифіката, дата видачі, сума, термін повернення сертифіката, кому виданий сертифікат. При отриманні сертифіката бенефіціар підписує корінець, який потім відділяється від сертифіката і зберігається в банку. Сертифікати можуть випускатися без корінця. Тоді банк повинен вести спеціальний реєстраційний журнал, який містить ті ж реквізити, що і корінець, включаючи підпис бенефіціара.

На відміну від депозитного договору (договору про ощадному внеску), сертифікат може переходити від однієї особи до іншої з переуступкою відповідних прав, що і надає йому властивості цінного папера. Відступлення прав за представницькими сертифікату здійснюється шляхом простої передачі сертифіката бенефіціаром іншій особі.

Відступлення прав за іменним сертифікату здійснюється з обов'язковим дотриманням певних процедур. Відступлення прав вимог за іменним сертифікату називається цесія і оформлюється на зворотному боці такого сертифікату двосторонньою угодою особи, що відступає свої права, і особи, що здобуває ці права. Власник сертифіката, який передає свої права, називається цедентом, а особа, яка отримує ці права і що стає новим власником сертифіката, - Цесіонарій. Угода про передачу прав по депозитному сертифікату підписується двома особами з кожного боку і скріплюється печаткою цедента і цесіонарія.

Відступлення прав вимог по ощадному сертифікату здійснюється аналогічним чином і підписується фізичними особами особисто. Перехід прав реєструється в банку в присутності двох сторін особисто або на підставі нотаріально завірених підписів.

Після закінчення терміну дії сертифіката і пред'явленні його до оплати банк вилучає сертифікат і перераховує кошти власнику депозитного сертифіката або видає готівкою. Сертифікати можуть продаватися за номіналом із зазначенням відсотка, що нараховується на депозит (вклад), та сертифікати, що продаються з дисконтом, тобто за ціною нижче номіналу. У цьому випадку погашення сертифіката здійснюється банком за номіналом. Розрахунок прибутковості операцій із сертифікатами, що продаються з дисконтом, здійснюється виходячи з величини дисконту і терміну обігу сертифіката.

Сертифікати є привабливими цінними паперами як для клієнтів так і для банків.

Для банків вони є привабливими тому, що банки завдяки їх випуску мають можливість раціонально керувати залученням коштів, так як саме банки визначають номінал сертифікату, строк залучення коштів, що в цілому допомагає краще планувати активні операції банку і саме процентну ставку. З другого боку, банки мають можливість розширити коло клієнтів завдяки тому, що вони урізноманітнюють послуги.

Для вкладників сертифікати є привабливими тому, що вони мають високу ліквідність, а також рахуються прибутковими інструментами грошового ринку. Причому процентна ставка по сертифікату завжди вища ніж по інших інструментах грошового ринку (казначейський вексель).Банківські сертифікати привабливі для інвестора тим, що вони є цінними паперами. За ступенем надійності в західних країнах цінні папери банків стоять на другому місці після державних цінних паперів. Повернення коштів за сертифікатами банків гарантований більшою мірою, ніж за акціями та облігаціями акціонерних товариств.

Вексель– це безумовне боргове зобов'язання зазначеного у векселі платника сплатити певну суму у встановлений термін.

Основними характерними ознаками векселя є:

- безумовний характер грошового зобов'язання, тобто прийняте векселедавцем на себе зобов'язання сплатити певну суму або наказ сплатити вексельну суму третій особі не можуть бути обмежені ніякими умовами;

- Абстрактний характер зобов'язання, тобто в тексті векселя не допускаються посилання, на підставі якої угоди він виданий;

- Суворо формалізована процедура заповнення даного документа, тобто форма векселя повинна містити всі необхідні реквізити, тому що відсутність хоча б одного з них робить вексель недійсним;

- грошова форма розрахунків, тобто предметом зобов'язання можуть бути тільки кошти. Не допускаються розрахунки товарами або послугами.

Вексель є однією з найстаріших цінних паперів, що використовуються у світовій практиці. Виникнення векселя відносять до XII ст. В даний час діє добре відпрацьоване вексельне право. У світі застосовуються дві основні системи вексельного права. Найбільшого поширення набула Женевська система, заснована за законом про простий і переказний векселі. В даний час до Женевської конвенції приєдналося понад 70 країн, у тому числі Росія. У деяких країнах (близько 40) функціонує вексельне право, засноване на англійському Законі про переказні векселі 1882. Даний закон діє у Великобританії і в даний час.

У практичній діяльності розрізняють наступні види векселів:

1. Товарний (комерційний) вексель. Даний вид векселя опосередковує комерційну угоду. За допомогою товарного векселя підприємство-продавець надає покупцеві комерційний кредит, приймаючи від нього в сплату товару вексель, що підлягає оплаті протягом певного періоду часу. Комерційний вексель виконує дві основні функції. По-перше, це безумовне боргове зобов'язання, по-друге, він виконує функцію засобу платежу, так як власник векселя може їм розплачуватися зі своїми постачальниками за товари, роботи, послуги.

2. Фінансовий вексель- в основі даного цінного паперу лежить фінансова операція, не пов'язана з вчиненням товарної угоди. Фінансовий вексель опосередковує фінансову операцію, пов'язану з одержанням кредиту. Між кредитором і позичальником не складається кредитний договір, а позичальник продає інвестору вексель, залучаючи тим самим фінансові ресурси. За допомогою фінансового векселя підприємства можуть видавати один одному кредити, а також можна оформляти прострочену кредиторську заборгованість підприємств з платежів до бюджету, здійснювати бюджетне фінансування і т.д.

У західних країнах широке розповсюдження отримали фінансові векселі, що випускаються небанківськими установами. До випуску таких векселів вдаються великі компанії, що мають стабільну кредитну історію і користуються репутацією першокласного позичальника. Дані векселі випускаються без забезпечення на короткостроковий період і не підлягають державній реєстрації. Для їх викупу не потрібно складання проспекту емісії, аудиторського висновку, проходження реєстрації, що істотно спрощує процедуру емісії, прискорює процес залучення фінансових ресурсів і знижує витрати.
Широке розповсюдження отримали банківські векселі як різновид фінансових векселів. За допомогою даних векселів оформлюються депозитні операції банків. Вексель засвідчує, що підприємство внесло в банк зазначену у векселі суму, а банк зобов'язується протягом певного терміну цей вексель погасити зі сплатою процентного доходу. Фактично вексель виконує роль депозитного сертифікату.

3. Дружній вексель. Ці векселі видають один одному особи на однакову суму і на один і той же термін. Дружні векселя не підкріплюються ніякої реальної операцією. Метою випуску векселів даних є надання допомоги одному з учасників вексельного обігу, що відчуває фінансові труднощі. Отримавши вексель, підприємство може за його допомогою розрахуватися з постачальниками за товари або закласти в банку, щоб отримати реальні гроші. Дружні векселя виписують реальні особи, які перебувають у дуже близьких відносинах і безумовно довіряють один одному. Дружні векселя мають дуже великий ступінь ризику.

4. Бронзовий вексель. Цей вексель випускається з метою здійснення шахрайських операцій. Бронзовий вексель не опосередковує ні комерційну угоду, ні фінансову операцію. Як правило, хоча б одна особа, яка бере участь у вексельному обігу, є вигаданим. Мета емісії бронзового векселя - отримати в банку кредит під заставу векселя або розплатитися векселем за торговельні угоди або за фінансовими зобов'язаннями.

Всі векселі поділяються на дві великі групи: прості і переказні.

Простий вексель (соло-вексель) - це безумовне боргове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити кредитору (векселедержателю) певну суму грошових коштів у визначеному місці та у визначені терміни або за наказом кредитора перерахувати кошти третій особі.
Відмінною рисою простого векселя є те, що боржником завжди є особа, що виписала вексель, тобто векселедавець. Держатель векселя може використовувати його в розрахунках зі своїми контрагентами, переводячи свою заборгованість на векселедавця.

Переказний вексель (тратта) - це доручення (наказ) кредитора (векселедавця), що зобов'язує боржника (трасата) оплатити зазначену у векселі суму в зазначений термін третій особі (ремітенту). Особа, що виписала переказний вексель, називається векселедавцем або трасантом.

Особливістю випуску та обігу переказного векселя є те, що він не може служити простим засобом платежу. Ремітент, одержуючи вексель, не впевнений, що зазначений у ньому трасат зробить оплату. Тому спочатку необхідно переконатися, що боржник згоден сплатити вексельну суму. Для цього вексель направляється трасату для акцепту.

Перехід векселя від однієї особи до іншої здійснюється шляхом вчинення на зворотному боці векселя передавального напису, який називається індосаментом. Особа, що робить передавальний напис, називають індосантом, а особа, що отримала в результаті цього напису вексель у своє користування, - індосат.

Залежно від обсягу відомостей, що містяться в передавального напису, розрізняють кілька видів індосаментів.

По-перше, індосамент може бути повним або частковим. Повний індосамент переносить на індосат всі права за векселем. Частковий індосамент переносить тільки частина прав.

По-друге, індосамент може бути бланковим, іменними або передоручений. При бланковому індосаменті в передавальному написі не вказується особа, за наказом якої повинен бути здійснений платіж. У цьому випадку вексель вважається виданим на пред'явника. Індосант підписує вексель і передає його новому власнику. Якщо відбувається подальша передача векселя, то перехід здійснюється шляхом простого вручення без нового передавального напису. Вексель на пред'явника можна зробити іменними, якщо в передавальному напису вказати особу, за наказом якої здійснюється платіж.
Іменний (повний) індосамент означає, що при здійсненні передавального напису у векселі вказана особа, якій він передається. У цьому випадку ми маємо іменний цінний папір.

Передоручений індосамент здійснюється з метою довірити особі, зазначеній у передавальному написі, провести певні операції. Звичайно дається доручення банку на отримання грошових коштів від платника, на здійснення протесту за неплатежі, на передачу векселя в заставу і т.д. Одержувач векселя не стає власником векселя, він лише виконує зазначене в передавальному написі доручення. Всі подальші індосаменти на векселі теж можуть бути тільки передоручені.

По-третє, індосамент може бути оборотним і безоборотному. Здійснюючи оборотний індосамент, векселедержатель не робить ніяких застережень з приводу векселя. Це означає, що у разі регресу він повністю відповідає по вексельних зобов'язаннях.

Безоборотний індосамент відбувається з певним застереженням «без обороту на мене», тобто в разі неакцепту або несплати боржником вексельної суми особа, яка вчинила безоборотний індосамент, знімає з себе відповідальність за вексельним зобов'язанням. У цьому випадку солідарну відповідальність за векселем несуть всі особи, які зробили оборотний індосамент.

Обов'язковим реквізитом векселя є зазначення терміну платежу. В залежності від фінансового стану векселедавця або трасата можуть бути вказані різні варіанти визначення дати платежу. У практиці вексельного обігу застосовують такі строки платежу:

1. Термін платежу не фіксований, а визначається за пред'явленням векселя. У цьому випадку у векселі повинно бути зазначено: «Оплатіть за пред'явленням». У ряді випадків встановлюють інтервал часу, протягом якого вексель може бути пред'явлений до оплати. На векселі вказують, що він може бути пред'явлений не раніше якоїсь конкретної дати. Якщо інтервал не задано, то вексель пред'являється до оплати в будь-який час, але не пізніше одного року з дня його видання.

2. Термін оплати встановлюється протягом певної кількості днів від дати пред'явлення векселя. Даний варіант вказівки термінів платежу супроводжується написом, наприклад: «Платіть через 30 днів після пред'явлення». Датою пред'явлення вважається дата акцепту на оплату або дата протесту в акцепті. При цьому слід враховувати загальний термін обігу векселя, який не повинен перевищувати один рік. Тому вексель необхідно пред'явити заздалегідь, щоб термін обігу векселя разом з періодом оплати не був би більш одного року з дня складання векселя.

3. Термін оплати встановлюється протягом певного періоду часу з дня складання. За таких умов вексель повинен містити фразу: «Оплатіть через стільки-то днів з дня складання» - і може бути пред'явлено до оплати буквально на наступний день після складання. Однак трасат може оплатити вексель в останній день зазначеного періоду.

4. Оплата в певний день. У векселі в цьому випадку вказується конкретна дата платежу.

Усі платежі за векселями банки здійснюють тільки у безготівковій формі.

Банки виконують з векселями наступні операції:

- інкасування векселів – це виконання банком доручення векселедержателя про стягнення з боржника (векселедавця) платежу за векселем при настанні терміну оплати та зарахування його на рахунок векселедержателя;

- доміциляція векселя – це виконання банком платежу від імені та за дорученням боржника за векселем (векселедавця). Ознакою доміцильованого векселя є наявність на лицьовому боці векселя вказівки особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Крім того боржник зобов’язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок достатню суму коштів, у межах якої і буде здійснюватись оплата векселя;

- облік (дисконтування або врахування) векселя – є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від майбутнього погашення векселя в повній сумі.

- акцептування векселя – це гарантія банку щодо оплати зобов’язання за векселем під час настання строку платежу. Акцепт переказного векселя оформляється як напис на лицьовій стороні векселя, зокрема, “Акцептований”, “Прийнятий до платежу” тощо.

Слід зазначити, що власник векселя може передати його іншій особі і без акцепту платника. Однак неакцептованний вексель користується значно меншою популярністю в порівнянні з векселями, по яких отриманий акцепт платника.