Особливості розміщення капіталу в банківських установах.

Залучення коштів вкладників та інших кредиторів - це основний вид пасивних операцій банків. Залучені засоби комерційних банків формують переважну частину банківських ресурсів. Вони покривають від 80 до 90% усієї потреби в грошових коштах для здійснення активних банківських операцій. Складаються із депозитів (вкладів) і кредитів (позик), отриманих банком. Максимальний розмір залучених коштів залежить від власного капіталу банків. У різних країнах існують різні нормативи співвідношення між власним капіталом і залученими коштами. Ці нормативи коливаються від співвідношення 1:10 до 1:100. Наприклад, у Швейцарії це співвідношення 1:12, а в Японії - 1.83.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, установ, населення та інших банків. За фіксованістю терміну залучені кошти поділяються на ресурси, що управляються, і поточні пасиви. Ресурси, що управляються, включають термінові депозити, залучені банком, і міжбанківські кредити. Поточні пасиви формуються залишками коштів на розрахункових, поточних і кореспондентських рахунках.

Вклад (депозит) – це грошові кошти (у готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті), передані в банк їх власником (або третьою особою за рахунок і за дорученням власника) для зберігання на певних умовах.

У більшості країн класифікація депозитних рахунків заснована на двох моментах: строку депозиту до моменту вилучення та категорії вкладника. За строками депозити поділяються на депозити до запитання – безстрокові – тобто депозити, які сплачуються за першою вимогою вкладника без попереднього повідомлення та депозити на строк – термінові – які сплачуються через певний час після внесення коштів на рахунок. Залежно від вкладника виділяють наступні рахунки: рахунок приватної особи, корпорацій (акціонерних компаній) або некорпоративних фірм, центрального уряду, місцевих органів влади, фінансових установ, іноземних вкладників.

Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом:

- відкриття депозитного рахунку з укладанням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки);

- видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

Депозити до запитання - дають можливість вкладнику отримувати готівку по першій вимозі та здійснювати платежі за допомогою чеків. Гроші на такі рахунки зараховуються та знімаються як частково так і повністю. Головною позитивною якістю цих рахунків є їх висока ліквідність, можливість їх використання в ролі засобу платежу. Основний недолік (для вкладника) - відсутність нарахування процентів по рахунку (або дуже малий процент). Особливості депозитного рахунку до запитання:

- вклад та вилучення коштів здійснюється як частинами, так і повністю в будь-який час без обмежень;

- гроші можуть вилучатися з рахунку як у вигляді готівки так і за допомогою чека;

- власник рахунку платить банку комісію за використання рахунку у вигляді постійної місячної ставки або за кожний виписаний чек;

- відсотки за ними нараховуються взагалі або ж є дуже низькими;

- не можливість отримання овердрафту;

- призначені для розрахунків з третіми особами;

- по депозитах до запитання банк повинен зберігати мінімальний резерв в центральному банку в більшому відношенні ніж по строкових вкладах.

Внески до запитання (безстрокові депозити) можуть бути вилучені вкладником або переведені іншій особі переказом за вимогою власника. Вкладнику відкривається рахунок, з якого в будь-який час можна отримати готівкові гроші, виписати чек або інший розрахунково-платіжний документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення).

Вони становлять до 30% залучених ресурсів банку і визначають необхідний для підтримки ліквідності розмір високоліквідних активів. Чим більша частка таких зобов’язань в портфелі банку, тим більшим має бути обсяг ліквідних активів, щоб банк міг своєчасно розрахуватись з вкладниками.

До безстрокових депозитів належать:

1. залишки на розрахункових та поточних рахунках юридичних осіб;

2. залишки на кореспондентських рахунках інших банків;

3. залишки коштів на бюджетних рахунках і рахунках позабюджетних фондів;

Строкові вклади (рахунки) – це грошові кошти, що зараховуються на депозитні рахунки відповідно до укладеної депозитної угоди на чітко обумовлений термін з виплатою визначеного процента. Сума, строки та умови приймання строкових депозитів визначаються банком-позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням із вкладником.

Характерними особливостями цих депозитів є:

– фіксований строк;

– процентна ставка залежить від розміру та терміну вкладу;

– не призначені для розрахунків з третіми особами, на них не виписуються чеки;

– існує формальна вимога про попереднє повідомлення вкладником банку про вилучення коштів за 3-7 днів, а в деяких випадках до 30 днів;

– у разі дострокового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу, тобто банк виплачує власнику депозиту понижений дохід;

– кошти на рахунках обертаються повільно;

– для вкладів, як правило, встановлюється більш низька норма обов’язкових резервів у центральному банку, ніж за безстроковими депозитами.

На цих рахунках зберігаються кошти, які приносять власнику процентний дохід та не призначені для розрахунків з третіми особами.

Ощадні депозити – це вклади населення, розміщувані у банках з метою зберігання і нагромадження коштів (отримання відсотків). Ощадні вклади є проміжною формою між вкладами до запитання і строковими депозитами.

Характерні особливості ощадних вкладів:

- невелика мінімальна сума початкового внеску;

- інколи обмежується верхній рівень вкладу;

- не мають фіксованого терміну дії;

- поступове нагромадження коштів на рахунку;

- не вимагають попередження про вилучення коштів з рахунку;

- відсоткові ставки за цими вкладами вищі, ніж ставки за депозитами до запитання, але нижчі, ніж за строковими;

- Процент не великий.

- При внесенні чи знятті вкладу необхідно пред'явити книжку, в якій відображаються всі операції по рахунку

- ощадні книжки сьогодні подекуди замінені виписками з рахунку.

Дані вклади користуються попитом так як власник має можливість по книжці спостерігати за ростом нагромаджень, не потрібно попереднього повідомлення про зняття, немає фіксованого строку дії, немає штрафів за дострокове зняття коштів.

Для банку дані вклади пов'язані з додатковими витратами з веденням подвійного обліку, часто виникають спори через невідповідність записів чи втрату книжки.

Етапи проведення депозитної операції для грошових депозитів

Однак в останні роки, в країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається швидкий ріст такої частини банківських зобов'язань як недепозитні залучення, тобто грошові ресурси, які банки одержують у вигляді позик або продажу зобов'язань (облігацій) на грошовому ринку.

Основними відмінностями між депозитними і недепозитними джерелами залучення ресурсів заключається в.

1. Недепозитні джерела мають не персональний характер тобто не асоціюються з конкретними клієнтами банку.

2. Ініціатива залучення недепозитних ресурсів належить банкам, а якщо мова йде про депозити, більшу активність проявляють вкладники.

3. Недепозитні джерела широко використовують переважно великі банки, які знаходяться у фінансових центрах і мають вільний доступ до механізму фінансового ринку.

4. Так як відносини між банком і вкладниками здійснюються на індивідуальній основі, то ці відносини на грошовому ринку називаються роздрібними операціями. Недепозитні джерела на грошовому ринку характеризуються залученнями великих сум - операції оптового характеру.