Алгоритми розміщення

Після компонування елементів РЕА потрібно здійснити для кожного стандартного або унікального блоку оптимальне розміщення елементів у регулярному або нерегулярному монтажному просторі. У загальному випадку потрібно знайти на множині позицій монтажного простору блока A_i таке розміщення компонентів {T₁,T₂, ... , T_n}_i, що належать цьому блоку, при якому досягається мінімум заданого критерію якості розміщення.

Особливістю критеріїв, використовуваних у задачі розміщення, є їхній евристичний характер, тому що усі вони побічно відображають основну мету розміщення — максимальне спрощення наступного процесу трасування і мінімізацію числа непроведених трас. Крім того, критерії якості розміщення враховують такі фактори, як часові затримки, виникнення перешкод, ослаблення сигналу, тощо .

У задачах розміщення використовуються наступні критерії

якості.

1. Мінімальна сумарна довжина провідників.

2. Мінімальна довжина провідників, що з'єднують дві найбільш

віддалені точки кожної траси.

3. Мінімальна довжина провідників, що з'єднують джерело

сигналу з найбільш віддаленим навантаженням.

4. Мінімальна сумарна площа зон реалізації всіх трас

(забезпечує мінімізацію часових затримок між компонентами).

4. Мінімальне число провідників, довжина яких перевищує

задану величину.

6. Мінімальна найбільша довжина провідників.

7. Максимально близьке розміщення компонентів, що мають

найбільше число загальних трас, з урахуванням припустимої відстані між елементами.

6.5 Алгоритми трасування

Задача трасування полягає в побудові з'єднань між виводами розміщених у заданому монтажному просторі елементів відповідно до принципової схеми пристрою при обліку конструктивних обмежень. Звичайно траса формується у вигляді множини зв'язаних відрізків, що з'єднують точки електричного кола. При вирішенні задачі трасування використовуються наступні критерії й умови.

1. Мінімальна сумарна довжина з'єднань.

2. Мінімальне число з'єднань, довжина яких перевищує задане

значення.

3. Мінімальне число переходів між шарами.

4. Мінімальне число шарів.

5. Мінімальні паразитні перешкоди.

6. Максимальна віддаленість трас з'єднань.

7. Число шарів не перевищує заданого значення.

8. Довжина з'єднання не перевищує заданого значення.

9. Рівень перешкод, що наводяться в кожній трасі, не перевищує

припустимого значення.

10. Число з'єднань (пайок) до одного виводу не перевищує

заданого значення.

У загальній проблемі автоматизації конструкторського проектування трасування з'єднань — це найбільш важка задача, у якій простежується особливо тісний зв'язок з конструктивно-технологічною реалізацією. Вихідною інформацією в задачі трасування є як список трас запроектованої схеми, так і параметри конструкцій елементів (форма і гПКетричні розміри) і монтажного простору (припустимі відстані, форма з'єднань, число перетинань і т.п.), а також дані по розміщенню елементів.