Акцепт може бути повним або частковим.

Повний акцепт означає, що трасат повністю виплатить зазначену у векселі суму у встановлені терміни.

Частковий акцепт означає, що боржник згоден сплатити тільки частину суми. Отже, інша частина суми платежу залишається неакцептованою.

Вексель може бути пред'явлений до акцепту в будь-який час, починаючи з дня його видачі і до дати настання платежу.

Відносно даного інструменту на грошовому ринку відбуваються такі операції:

· нехай імпортер хоче закупити партію товару в іноземної фірми. Він звертається до свого банку з проханням відкрити безвідкличний товарний акредитив на користь експортера. Паралельно імпортер обговорює з експортером умови відвантаження.

· Банк покупця бере на себе зобов'язання акцептувати тратту, тобто гарантує їх оплату по закінченні строку і одночасно домовляється з імпортером про комісійні. Після того, як продавець відвантажує товар, він виставляє тратту і дає її своєму банку разом з усіма документами, які свідчать про відвантаження. Банк експортера пересилає пакет документів з траттою банку імпортера, який акцептує тратту і цим самим приймає на себе обов'язки по оплаті цієї тратти.

· Акцептовану тратту пересилає експортеру, який може поступити з нею таким чином:

· зберігати в себе до настання строку погашення але найчастіше продавець просить банк покупця продати акцепт на грошовому ринку, але із скидкою (дисконт) так як їй потрібні негайно кошти.

· Банк продає акцепт дилеру і перераховує гроші експортеру. А коли настає строк оплати тратти, покупець розраховується зі своїм банком, а держатель, що купив акцепт, пред'являє його банку-акцептанту для оплати.

Ці операції задовольняють всі сторони:

· покупець отримує кредит;

· продавець має гарантії, що товар буде оплачений;

· банк отримує комісійні без втрати власних грошей;

· інвестор має високоліквідний об'єкт для прибуткового вкладу капіталу.

- авалювання векселя – це прийняття третьою особою (авалістом) на себе зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта тощо) у разі несплати векселя платником у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк. Аваль виражається словами “Вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Аваль відображає поручительство аваліста (банка) за зобов’язаннями платника, тобто і боржник, і аваліст несуть солідарну відповідальність.

З метою підвищення надійності векселі та підвищення гарантії проведення платежу здійснюється авалювання векселя третіми особами.

Якщо аваліст здійснив оплату за векселем, то він, як учасник вексельного обігу, набуває право вимоги відшкодування сплаченої суми до особи, за якого він оплатив, а також до всіх інших учасників, які є зобов'язаними цій особі.

Акцепт векселя відрізняється від авалю, оскільки при здійсненні акцептного надпису банк стає боржником “першої” черги, тобто при настанні терміну оплати векселя векселедержатель відразу звертається до банка-акцептанта. Аваліст є боржником “другої” черги, тобто він відповідатиме за зобов'язаннями по векселю у разі невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий. Банк, що здійснив авалювання векселів, зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він видав аваль. Після сплати за векселем аваліст стає його власником і отримує право вимоги до того, за кого він дав поручи­тельство, і до тих осіб, які заборгували за векселем перед останнім.

Чек-це цінний папір, оформлений за встановленою формою, що дає право на отримання зазначеної в ній суми грошей.

Розрізняють чеки для отримання готівкових грошей і чеки для здійснення розрахунків у порядку безготівкових платежів, тобто розрахункові чеки.

В організації безготівкових розрахунків за допомогою чеків і у виконанні певних операцій зазвичай беруть участь чотири юридичних або фізичних особи:

1. Банк чекодавця - банк, який. Видає своєму клієнтові (чекодавця) бланки чеків і забезпечує оплату виписаних, належним чином оформлених чеків, пред'явлених банком чекодержателя.

2. Чекодавець - особа, що виписало чек як документ, що забезпечує отримання грошей контрагентом в порядку оплати за відпущену продукцію, виконані роботи, надані послуги.

3. Чекодержатель-особа, яка має оформлений чек, який дає йому право отримати гроші від чекодавця.

4. Банк чекодержателя. Його завдання полягає в тому, щоб оплатити пред'явлений чекодержателем чек за рахунок коштів, які чекодавець повинен мати у своєму банку (банку чекодавця).

Розрахунки чеками між фізичними особами в Україні поки що не практикуються, у той час як за кордоном вони широко поширені. В окремих випадках і чекодержатель, і чекодавець обслуговуються одним банком, що в таких випадках виконує функції першого та четвертого осіб. Надалі, коли зникнуть відмінності між грошовим і розрахунковим чеками, вони будуть прийматися до оплати в будь-якому банку, як це робиться в розвинених країнах.

Перед видачею чеків банки зобов'язані внести в них такі відомості, без яких чек вважається недійсним:

- Найменування головного банку та його місцезнаходження;

- Номер банківської установи, який йому присвоєно в системі розрахунково-касових центрів;

- Найменування і номер рахунку чекодавця або прізвище, ім'я та по батькові, якщо чек видається фізичною особою;

- На зворотному боці чека повинен бути зазначений ліміт, в межах якого може виписуватися чек.

Разом з чеками і незалежно від їх кількості банк видає чекодавця один примірник ідентифікаційної (чековою) картки. При наступній видачі чеків, якщо сума ліміту чека не перевищує раніше зазначену в чекової картці, нова чекова картка може не видаватися.

Для завершення розрахунків чеками банк-чекодавець повинен мати гроші, щоб одразу ж відшкодувати відповідну суму банку, яка оплатила чек. Це завдання вирішується двома способами. Перший полягає в тому, що з розрахункового рахунку чекодавця знімається сума, що дорівнює ліміту чеків. Ця сума депонується на окремому рахунку. Другий передбачає наявність необхідних грошей на рахунку чекодавця. При цьому банк при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку може гарантувати чекодавця оплату чеків за рахунок коштів банку.

Щоб отримати чеки, підприємство направляє в банк заявувстановленої форми, підписана особами, що мають право здійснювати розрахункові операції. Для забезпечення розрахунків по чеках з депонуванням коштів на окремому особовому рахунку чекодавця, разом із заявою про видачу чеків видається платіжне доручення.

Підприємство-чекодержатель, що приймає чек, має переконатися, що сума чека не перевищує граничної суми, позначеної на його зворотному боці і в чекової картці; що номер рахунку чекодавця, проставлений у чеку, відповідає позначеному в чекової картці; що паспортні дані чекодавця відповідають даним, зазначеним у чекової картці, а підпис чекодавця, проставлена в чеку в момент його заповнення, і підпис у чекової картці ідентичні. На звороті чека, прийнятого в оплату за товари або послуги, підприємство робить відбиток свого штампа і зчиняє підпис відповідальної (посадової) особи.
Чеки, прийняті чекодержателем, групуються в реєстри стандартної форми і здаються в свій банк не пізніше десяти днів, не рахуючи дня їх видачі.

Чеки, пред'явлені до банку після закінчення цього терміну, втрачають чинність.

Переуступні згоди - це купівля поточного великого рахунку власника депозиту за допомогою казначейського векселя.