Взаємозв’язок дефектології з іншими галузями знань

Проблема психічного розвитку дітей, становлення людської особистості є однією з найважливіших проблем дефектології, психології, педагогіки та інших наук.

Дефектологія як одна з галузей педагогічної науки тісно пов’язана з усім блоком психолого-педагогічних та спеціальних дисциплін. Це, перш за все, взаємозв’язок із загальною педагогікою, яка визначає цілі, задачи, зміст, форми та методи навчання і виховання підростаючого покоління, різнобічний розвиток особистості дитини.

Разом з тим, використання всього наукового арсеналу загальної педагогіки, її категоріальну систему, принципи, методи і форми організації навчально-виховного процесу, передового педагогічного досвіду, дефектологія вносить суттєві поправки в методику і технологію пристосування педагогічних знань, у зміст навчання і виховання дітей у відповідності з природою та характером їх дефекту, розробляє свої прийоми і методи колекційної впливу в різних галузях спеціальної педагогіки (тифло-, сурдо-, олігофренопедагогіки, логопедії та ін.).

Організацію диференційованого навчання та індивідуального виховання, побудова корекційно-педагогічної діяльності неможливо здійснити без знань природи дефекту у дитини, причини її відхилення в розвитку та поведінці. Таким чином, без знань основ загальної психології важко організувати ефективну корекційну роботу.

Розвиток психіки дитини відбувається під впливом навчання та виховання, тому не можна не враховувати даних педагогічної психології. Вона вивчає закономірності процесу навчання та виховання як двоєдиного процесу: з одного боку, йдеться про реакції дитини на дії дорослого, а з другого – про педагогічну діяльність вихователя, тобто про виконування ним функцій організації, стимуляції та управління розвитком дитини. Навчання і виховання розглядається як спільна діяльність вихователя і вихованця, оскільки являють собою ситуацію організованого спілкування. Особливо великого значення взаємодія з дорослими набуває для тих дітей, яким властиві порушення психічної діяльності. Роль дорослих, які організовують навчання та виховання таких дітей, часто є визначальною в їх подальшій долі, і саме від якості педагогічного впливу залежить імовірність компенсації дефекту або його поглиблення.

Діалектична єдність загального і особливого, повсякденне та незвичайне в психічному стані дітей доводить про взаємозв’язок дефектології та філософії. Колекційна робота, повсякденна педагогічна дія на дефект у психічному та фізичному розвитку призводить до проявів філософської закономірності переходу кількості в якість, до зменшення відхилень або компенсації фізичного недоліку за рахунок активізації діяльності здорових органів або тих, що мають незначну аномалію. Поряд з філософськими категоріями загального, одиничного і особливого, необхідного та випадкового в дефектології знаходять місце закони загального розвитку, його рушійних сил, суб’єктивного та об’єктивного детермінізму педагогічних явищ та ін.

Дефектологія має тісний зв’язок із соціальною педагогікою, предметом якої є дослідження виховних сил суспільства та засобів їх актуалізації, шляхів інтеграції можливостей суспільних, державних та приватних організацій в цілях створення умов для розвитку і позитивної самореалізації людини.

Із соціальною психологією зв’язок полягає в тому, що вона вивчає закономірності поведінки та діяльності людей, які обумовлені фактом включення їх у соціальні групи, а також різнобічної психологічної характеристики самих цих груп.

Соціологія допомагає вивчити закономірності становлення, функціонування та розвиток суспільства в цілому, соціальних відносин.

Щоб правильно діагностувати стан аномального розвитку, з’ясувати закономірні зв’язки між походженням та сутністю того чи іншого захворювання, патофізіологічними механізмами, які обумовлюють дефектний розвиток та психічні прояви у дитини, а також здійснювати ефективну корекційно-педагогічну діяльність, дефектологія тісно пов’язана з рядом медичних наук. Це галузі дитячої психіатрії, невропатології, патофізіології, імунології, ембріології, офтальмології, отоларингології, ортопедії, фармакології та інші. Деякі аномалії розвитку зумовлені вродженою хромосомною патологією. Для їх поглибленого клінічного вивчення необхідна опора на дані загальної та медичної генетики.

Педіатрія, яка вивчає здоров’я дитини та процеси її розвитку, фізіологію, патологію, методи профілактики та лікування захворювань, які загрожують її гармонічному розвитку або життю дитячого організму.

Неврологія – наука про структуру і функції нервової системи, тому що джерелом багатьох відхилень у розвитку дитини є стан його нервової системи. Щоб співвіднести норму і патологію в стані нервової системи, необхідний взаємозв’язок з невропатологією – галуззю клінічної медицини, яка вивчає захворювання нервової системи та її роль в патології інших органів і систем.

Психіатрія, яка вивчає питання етіології, патогенезу, патоморфології, діагностики, терапії та профілактики психічних захворювань, допоможе знайти вірний напрям, вибрати вірне рішення при роботі з дітьми, які мають відхилення в психічному розвитку. Для більш чіткої оцінки відхилень, пошуку оптимальних шляхів у розв’язанні питань їх попередження або подолання необхідна психопатологія, яка вивчає основні загальні закономірності прояву та перебіг розладу психічної діяльності, займається проблемами патогенезу (природа типових психопатологічних процесів, їх причини), розробляє загальні принципи відновлення (реабілітації) порушених психічних функцій. При корекції та реабілітації порушених психічних функцій застосовують психотерапію – комплекс психічних дій на хворого, який спрямований на підвищення його сил у боротьбі з хворобою, на створення охоронно-відновлюваного режиму.

Дефектологія пов’язана з рядом технічних дисциплін, без чого неможливе створення спеціальних технічних засобів навчання та корекції, які щироко використовують у роботі з аномальними дітьми (особливо при порушеннях слухового і зорового аналізаторів та порушенні опорно-рухового апарата).

Таким чином, дефектологія в розв’язанні завдань активно і творчо спирається на досягнення цілого ряду інших наук, збагачуючи їх цінними відомостями, які отримані в результаті дефектологічних досліджень різноманітних проблем, пов’язаних з особливостями компенсаторного розвитку, навчання і виховання аномальних дітей.

Взаємозв’язок дефектології з іншими науками проявляється ще в тому, що вона, використовуючи методи дослідження, які розроблені в загальній психології і педагогіці, соціології, медицині, створює і реалізує оригінальні методичні підходи до вивчення різноманітних наукових проблем.