Предмет та завдання дефектології
Дефектологія – наука про закономірності та особливості розвитку, виховання та навчання різних категорій аномальних людей (дефект (від лат. defectus – недолік)ґандж, вада). Основним предметом дослідження дефектології є діти з різноманітними дефектами психічного та фізичного розвитку. Основною метою дефектології є соціальна реабілітація аномальних дітей.
Соціальна реабілітація(лат. rehabilitatio – відновлення) – це процес включення дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці в соціальне середовище, в нормальну суспільно корисну діяльність і адекватні взаємини з однолітками. Процес реабілітації – це складне, багатогранне явище, бо повноцінне повернення в соціум відбувається завдяки медичної реабілітації (лікування недоліків, ліквідація наслідків дефекта), психологічної реабілітації (зняття психологічних комплексів, відновлення психічних процесів), педагогічної реабілітації (відновлення втрачених навчальних умінь, пізнавальних навичок, формування індивідуальних особистісних якостей), трудової реабілітації (якісна професійна підготовка до виконання доступних видів трудової діяльності). Реабілітація – це як підсумок всієї корекційно-педагогічної діяльності.
Дефектологія розробляє та науково обґрунтовує практичні шляхи розв’язання цього завдання. З цією метою в Україні створено систему спеціальних закладів для різних категорій аномальних дітей, де навчально-виховна робота максимально враховує особливості розвитку дітей з різними дефектами і спрямована на забезпечення повноцінного включення їх в активну трудову та суспільну діяльність.
Особливе місце в розробці теорії навчання та виховання аномальних дітей відводиться проблемам трудового навчання та виховання з метою підготовки вихованців спецшкіл до виконання доступних їм видів праці.
Важливим напрямом розвитку дефектології є розробка та практичне застосування різноманітних спеціальних технічних засобів. Розробляються питання ранньої диференційної діагностики відхилень у розвитку, здійснюється дошкільне виховання аномальних дітей у спеціальних закладах.
| Дефектологія | Наука про закономірності та особливості розвитку, виховання та навчання різних категорій людей | |
| Предмет дослідження дефектології | Діти з різноманітними дефектами психічного чи фізичного розвитку. | |
| Основні поняття (категорії) | Розвиток, аномальні діти, соціальна реабілітація, компенсація, корекція, корекційно-виховна робота. | |
| Галузі дефектології | Логопедія Тифлопедагогіка Олігофренопедагогіка Сурдопедагогіка | |
| Основні завдання дефектології | 1. Здійснює різнобічне психолого-педагогічне та клініко-фізіологічне вивчення особливостей та закономірностей фізичного і психічного розвитку різних категорій аномальних осіб. 2. Визначає структуру дефекту при різних аномаліях і потенційні можливості розвитку різних сторін особистості кожної категорії осіб з фізичними та психічними дефектами. 3. Розробляє з психолого-педагогічних позицій класифікацію аномальних дітей, розв’язує задачі диференціації їх навчання та виховання. 4. Обґрунтовує принципи створення та розвитку системи спеціальних закладів для виховання та навчання аномальних дітей з метою здійснення оптимального впливу на їх розвиток, формування активної соціально адекватної особистості, підготовку та залучення до самостійної трудової та суспільної діяльності. 5. Визначає закономірності та особливості навчально-виховного процесу в спеціальних закладах для аномальних дітей; цілі, задачі, зміст, принципи, форми і методи їх навчання, виховання та трудової підготовки. 6. Розробляє спеціальні технічні засоби, що допомагають аномальним особам у їх пізнавальній діяльності та встановленні контактів з оточенням. 7. Визначає ефективні шляхи та засоби профілактики аномалій розвитку, попередження дитячої дефективності. 8. Вивчає особливості та шляхи поліпшення життя та діяльності аномальних людей у соціальному оточення (сім’ї, трудових та навчальних колективах тощо). |
Подолання різних ознак дефективного фізичного та психічного розвитку здійснюється повністю або частково під впливом компенсаторно-корекційногопроцесу. Компенсація та корекція аномального розвитку – основна проблема дефектології.
Компенсація (від лат. compensatio – відшкодування, врівноваження) в загальнобіологічному розумінні означає одну з форм пристосування організму до умов існування при випадінні або порушенні якоїсь його матеріальної структури або функції внаслідок перенесеного захворювання, травми, ушкодження. З фізичної точки зору основою компенсаторного процесу є мобілізація значних резервних можливостей вищої нервової діяльності. Вже сформовані компенсаторні процеси за несприятливих умов можуть розпадатися. Таке явище має назву декомпенсації. Від компенсації слід відрізняти псевдо-компенсацію, тобто такі уявно пристосовані, шкідливі утворення, які виникають як реакція дитини на ті чи інші небажані прояви до неї з боку оточення.
Компенсаторні процеси формуються за допомогою різноманітних заходів, що забезпечують корекційний вплив на розвиток особистості аномальної дитини. Під корекцією (від лат. correctio – поліпшення, виправлення) у дефектології розуміють сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на виправлення недоліків розвитку дитини; це виправлення окремих дефектів.
Корекційна робота пов’язана з навчанням і вихованням, з глибоким знанням педагогами типологічних особливостей розвитку різних категорій аномальних дітей та індивідуальної специфіки розвитку кожної дитини з урахуванням вікових особливостей розвитку дітей; корекційна робота передбачає комплексний вплив на різні сторони розвитку аномальної дитини.
Дата добавления: 2015-12-22; просмотров: 5881;