Естетичний розвиток і естетичне виховання

Філософською основою теорії естетичного виховання є естетика, яка своїм предметом має дослідження чуттєвої культури людини.

Естетика — наука про загальні закономірності художнього осво­єння дійсності людиною, суть і форми відображення дійсності й пе­ретворення життя за законами краси.

Складовими цієї науки є дослідження сутності естетич­ного як вияву ціннісного ставлення людини до дійсності (специфіка, природа, творчий потенціал естетичного), а також основ і результатів художньої діяльності людини (своєрідність, природа художнього таланту, самобутність мистецтва).

У своїх пошуках і відкриттях людина спирається на та­кі поняття, як прекрасне — довершене за формою і зміс­том; потворне — антипод прекрасного (виродливе, нице, огидне); досконале — довершене, витончене, сповнене по­зитивних якостей; гармонія — досконале поєднання всіх елементів; міра — співвідношення кількісних і якісних оз­нак предмета; цінність — значущість, якої люди надають речам і явищам і яка є основою ставлення до них. Усі ці фе­номени тісно пов'язані з моральністю, оскільки прекрас­ним, досконалим, гармонійним є те, що характеризує кра­су людини, її працю і результати цієї праці, взаємини ін­ших людей. Саме у цих своїх виявах прекрасне становить цінність для людини.

Предметна сфера естетики як науки (природа естетич­ного, художнього таланту, художньої творчості особистос­ті) окреслює мету, завдання, зміст естетичного виховання особистості, критерії оцінки її естетичного розвитку.

Будучи спрямованим на формування творчої особистості, здатної адекватно сприймати прекрасне і потворне, наділеної чуттям міри у творенні художніх цінностей, ес­тетичне виховання передбачає розвиток почуттєвої сфери особистості, з якою тісно пов'язаний її моральний світ. Квінтесенцією (сутністю) його є естетичний розвиток лю­дини.

Естетичний розвиток особистості — процес становлення і вдосконалення естетичної свідомості та естетичної діяльності особистості.

Естетичний розвиток має на меті формування естетичної культури особистості — своєрідного сплаву особистісних якостей, які обумовлюють критерії її оцінюван­ня прекрасного і потворного, вияв чуття міри у власної творчості. Під впливом суспільних умов, виховання, взає­модії з прекрасним естетична культура особистості постій­но змінюється, в одних випадках збагачуючись, сягаючи висот, в інших — збіднюючись, примітивізуючись. Есте­тичну культуру особистості утворюють такі компоненти:

1. Естетична свідомість — сукупність поглядів, знань, суджень, оцінок, ідей, ідеалів. Її основою є естетичне сприймання — процес відображення сутності пред­метів і явищ естетичної дійсності, співвідношення сприй­нятого зі сповідуваними особистістю критеріями.

Естетичне сприймання у процесі осмислення явищ і предметів дійсності трансформується в естетичні погляди — думки, судження, уявлення про прекрасне і потвор­не, які є основою ставлення до явищ буття загалом і явищ мистецтва зокрема. Спираючись на естетичні погляди, особистість визначає для себе естетичний ідеал — соці­ально обумовлений взірець досконалості, який є орієнти­ром в оцінюванні естетичних явищ і власної художньо-творчої діяльності.

2. Естетичні потреби — внутрішня необхідність в осягненні певних естетичних цінностей і розвитку певних умінь. Маючи у своїй основі естетичні почуття — спри­чинені взаємодією з естетичними цінностями (творіннями природи і людського таланту) емоції людини, естетичні потреби втілюються в естетичних смаках — здатності особистості до індивідуального відбору із сукупності есте­тичних явищ і предметів тих, які найбільше відповідають її поглядам та ідеалам, породжують позитивні відчуття в процесі сприймання.

Усі ці якості не даються людині від народження, а є ре­зультатом зовнішніх виховних впливів, самовиховання, художньо-творчої практики.

3. Естетична діяльність (практика) — безперерв­ний процес формування і реалізації певних творчих умінь, навичок, здібностей, гармонізації себе і світу.

З огляду на це естетичне виховання можна розглядати як системну діяльність, спрямовану на розвиток чуттєвої сфери особистості, її умінь сприймати, оцінювати явища естетичної дійсності за законами краси, збагачувати у про­цесі їх сприймання свій внутрішній світ, оволодівати зако­нами творчості і творити. Важливою складовою цього про­цесу є естетична освіта — процес засвоєння мистецьких знань, умінь і навичок.

Усі ці якості особистості необхідно розвивати уже в ранньому дитинстві, зосереджуючись на певних напря­мах, добираючи засоби, форми і методи з огляду на вікові особливості дітей, передусім на особливості їх естетичного сприймання.

Естетичне сприймання є специфічною діяльністю, під час якої у дітей дошкільного віку формується здатність до пізнання об'єктів навколишнього світу з естетичних пози­цій. На його основі формується художнє сприймання — пізнання дійсності засобами різних видів мистецтва. За­вдяки художньому сприйманню дитина пізнає себе, свої взаємини з навколишнім світом в «уявному полі» худож­ніх образів шляхом емоційної ідентифікації.

Динаміка становлення естетичного сприймання дошкіль­нят залежить від їх здатності до емоційно-естетичного пе­реживання, яка має специфічні особливості у ранньому, молодшому, старшому дошкільному віці.

Особливості розвитку естетичного сприймання в ран­ньому і молодшому дошкільному віці. У цей період важли­во забезпечити своєчасний розвиток чутливості сенсорного апарату дитини, сформувати емоційний відгук на сприй­мання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ. Дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні зву­ки, яскраві кольори, виразна міміка, ласкавий голос до­рослого. Наприкінці другого року життя малюк починає розрізняти веселу і сумну мелодії, швидкий і повільний темп, голосне і тихе звучання музики. Ці явища пов'язані з розвитком мовленнєвого спілкування, засвоєнням етич­них еталонів, формуванням ігрової та елементарної художньої діяльності (музичної, образотворчої, читання вір­шів тощо).

У молодшому дошкільному віці елементарна художня ді­яльність дитини має ознаки естетичного характеру, а її есте­тичний розвиток пов'язаний з індивідуальним досвідом та її інтересами. У своїх творах дитина намагається досягти образ­ності, виявляє елементи самостійності, творчої активності.

Особливості розвитку естетичних сприймань дітей середнього дошкільного віку. У середньому дошкільному віці діти зацікавлюються настроєм творів мистецтва, помі­чають зв'язок між змістом твору і його виражальними засобами, починають вибірково ставитися до жанрів мис­тецтва і конкретних творів, порівнювати їх. Багато з них виявляють художні інтереси, прагнення до творчості, від­чувають радість від створення найпростіших віршиків, пісеньок, малюнків. Дорослі повинні максимально підтри­мувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розви­ток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями, досвідом у різноманітних видах художньої практики.

Особливості розвитку естетичних сприймань дітей стар­шого дошкільного віку. У цьому віці дитина глибше сприй­має твори мистецтва, у неї може розвинутися музичний слух або поетичний хист, вона виявляє здатність помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні за­соби творів мистецтва, пояснювати особливості, оцінно ста­витися до музичних, літературних, малярських творів.

Важливе значення в естетичному розвитку старших дошкільників має розвиток уяви, яка забезпечує форму­вання естетичних переживань і творчої діяльності дитини. На перших порах уява поширюється на зовнішні дії з пред­метами, створює образ не до його втілення, а в процесі ді­яльності. Згодом формуються мислительні форми творчої активності: діти створюють образ у своїй уяві перед втілен­ням його у малюнку чи грі. Формування естетичного пере­живання охоплює розвинені емоції, роботу мислення та уяви, потребу в естетичній діяльності.

Основним шляхом естетичного розвитку дитини є са­мостійна художня творчість, у якій вона відкриває нове для себе, а для тих, хто її оточує, — нове про себе. Твор­чість може виявлятися у виконанні художніх творів (ви­разній передачі їх змісту і настрою), у створенні власного продукту (малюнка, поробок із пластиліну), музичних імпровізаціях (прагненні втілити у пісеньках свої пережи­вання, ставлення до навколишньої дійсності).

Важливим напрямом естетичного виховання дітей дошкільного віку є художнє виховання — виховання осо­бистості засобами мистецтва, завданнями якого є:

— систематичний розвиток естетичного сприймання, почуттів і уявлень дітей;

— прилучення дітей до діяльності у сфері мистецтва, виховання прагнення вносити елементи прекрасного в по­бут, природу, власну діяльність;

— розвиток художньо-творчих здібностей у різних ви­дах діяльності.

Естетичне виховання тісно пов'язане з вихованням по­чуттів. Усі види мистецтва, краса природи сприяють роз­витку естетично насиченого сприймання, яке викликає хвилювання, радість, захоплення, зацікавленість, прагнен­ня створити прекрасне.

Художні здібності виявляються у дітей дошкільного ві­ку індивідуально у різний час і в різних формах. Тому по­милково поділяти їх на здібних і нездібних до художньої творчості. Безумовно, природні задатки дітей відіграють у художньому вихованні значну роль, однак без систематич­ного навчання розвиток їх сповільнюється.

Естетичне виховання сприяє можливості художнього розвитку кожної дитини. Воно формує самостійну худож­ню діяльність, яка виникає з ініціативи дітей, відповідає їхнім інтересам та потребам і вимагає особливого ставлен­ня дорослого, непрямого педагогічного керівництва для збереження інтересу до самостійної творчої діяльності.

Отже, естетичне виховання — це організація життя і діяльності дітей, що сприяє розвитку естетичних почуттів дитини, формуванню уявлень і знань про прекрасне в жит­ті і мистецтві, естетичних оцінок і естетичного ставлення до світу.