Особливості трудової діяльності дошкільників

За твердженням психологів, праця є одним із провід­них чинників всебічного розвитку дітей. Це положення во­ни аргументують тим, що дитина вже наприкінці молод­шого дошкільного віку починає прагнути самостійності, заявляючи «Хочу сам». На думку Д. Ельконіна, два чинники спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Однак ці прагнення дошкільнята можуть реалізувати не лише у трудовій, а і н інших видах діяльності. Тому необхідна педагогічно доцільна організація залучення дитини до праці. «Праця мусить збудити в дитячій душі найбільше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільній гармонійній індивідуальності», — стверджувала С. Русова, виокремлюючи такі характерні риси дитячої праці, як вияв активності дитини, її безпосереднього свідомого ба­жання (інтересу, цікавості до чогось). Праця має завжди конкретне завдання і реальні наслідки (цим і відрізняєть­ся від гри). Вона є приємною дитині, яка самостійно знахо­дить засоби досягнення бажаної мети.

Порівняно з трудовою діяльністю дорослих праця дітей дошкільного віку має такі особливості:

1. Умовність. Праця дітей ще не пов'язана із суспільно значущим результатом, оскільки, як правило, не створює ні матеріальних, ні культурних цінностей. Водночас вона с результативною, а результатом тут стає не тільки її матері­альне втілення (вирощена рослина, виготовлені іграшки, накритий стіл тощо), а й моральний фактор (дитина відчу­ває значущість затрачених зусиль).

2. Поступове вироблення здатності мотивувати трудову діяльність. Молодші діти ще не здатні формулювати моти­ви, їх приваблює процес участі у спільній з дорослим спра­ві так само, як приваблює спільна гра. У старшому дошкіль­ному віці діти мотивують свою працю тим, що вона їм по­добається, бажанням допомогти дорослому, одержати від нього позитивну оцінку, перевірити свої сили (мотив са­моствердження). З'являються у них і суспільні мотиви — принести користь іншим людям.

3. Динамічний розвиток компонентів трудової діяль­ності дітей дошкільного віку. Включаючись у трудову ді­яльність, дитина поступово починає усвідомлювати, що будь-яка праця повинна переслідувати конкретну мету, за­вершуватися певним результатом. Однак чим менша дитина, тим частіше вона відволікається, цікавлячись не стільки результатом, скільки процесом праці, що часто спричинює повторення одних і тих самих дій, віддаляє від мети, перетворює працю на гру. Тому дорослі повинні до­помогти дитині усвідомити мету своїх дій, зв'язок між метою і результатом, навчити проектувати трудовий процес. Навіть старші дошкільники часто планують роботу безпосередньо в процесі її виконання, що не сприяє виробленню наполегливості, ретельності, цілеспрямованості. Врахову­ючи це, дорослі спочатку самі планують роботу дітей, потім поступово залучають їх до планування, надаючи їм у цьому все більшої самостійності.

4. Виховна значущість як найвища цінність дитячої праці. Беручи участь у праці постійно, дитина виробляє у собі самостійність, відповідальність, звичку до трудових зусиль, прагнення допомогти товаришеві, ініціативність та інші особистісні якості. Проте участь дитини у трудово­му процесі без створення педагогом відповідних умов не тільки не забезпечує виховного впливу, а й породжує про­тилежний ефект. Часто негативне ставлення дітей до пра­ці с наслідком неправильного залучення до неї (праця як покарання, трудові доручення за відсутності необхідних для них навичок, недостатня увага вихователя до результату,неправильна оцінка зусиль).

5. Тісний зв'язок праці малюка з грою. За тверджен­ням П. Блонського, між грою і працею немає великої різ­ниці, оскільки найвища форма праці (творча праця) є по­дібною до гри, містить у собі елемент насолоди від процесу діяльності. До того ж творча праця часто виникає саме з гри. Однак людині нікуди подітися від повсякденної робо­ти, до якої у дитини немає природного нахилу. Усвідом­лення її необхідності приходить унаслідок певної підготов­ки, змістом якої є спочатку гра дитини, потім — творчість, що розвивається у грі і спрямовує її до творчої праці. На основі ігор, творчої праці формується звичка до буденної роботи, обтяжливість і монотонність якої полегшуються захопленням дитини своєю діяльністю. І гра, і праця при­носять дитині задоволення, є засобами її самореалізації. Спершу дитина готується до праці у процесі гри, майже у кожному різновиді якої наявний певний трудовий еле­мент. Гра дає змогу виявляти в ігровій формі різноманітні трудові навички, оскільки однією з основних тем дитячих ігор є праця. Потреба самостійно щось зробити, створити вперше виникає у грі і зумовлена саме її вимогами (вигото­вити, наприклад, необхідний ігровий атрибут). Водночас у дитини формуються цілеспрямованість, вольові якості, са­мостійність, ініціативність.

Включення гри до праці дітей допомагає підвищити ефективність її виховного впливу, забезпечити основу для вироблення інтересу до праці, бажання трудитися. Однак не варто намагатися перетворити на гру будь-які трудові завдання чи якомога раніше відокремити працю від гри.

Як зауважував А. Макаренко, несвоєчасне відокремлення гри від праці було б справжнім насильством над дитиною і викликало б у неї відразу до трудового зусилля та ще силь­ніше прагнення до гри. Дитину слід поступово готувати до усвідомлення того, що її трудові доручення, якими б прос­тими чи складними вони не були, є обов'язковими. Гра, хоч і створює можливості для підготовки до праці, але не замінює власне трудової діяльності дошкільнят. Це особ­ливо важливо стосовно дітей молодшого дошкільного віку, яким властиві нестійкі мотиви поведінки, ігрове ставлен­ня до праці і яких слід спрямовувати на те, щоб трудовий процес не перетворювався на ігровий. Водночас цілком до­речне використання у грі старших дошкільників результа­тів їхньої праці (пошитого лялькового платтячка, змайс­трованого човника та ін.).

Одним із компонентів готовності дитини до трудової ді­яльності є привабливість праці. Цей своєрідний психоло­гічний механізм формується під час усвідомлення дити­ною того, що у процесі праці вона відкриває нове у собі, довкола себе, випробовує свої можливості на зовсім іншо­му рівні вимог, здатна досягти конкретного результату, який приносить радість їй і тим, хто вболіває за її успіхи.

Сподіватися на формування цього психологічного ме­ханізму в процесі насиченої елементами праці гри недо­цільно, оскільки в грі він має зовсім іншу психологічну ос­нову. Це свідчить про необхідність забезпечення найтісні­шого зв'язку дитячої праці з грою, використання під час її організації ігрових прийомів, створення ігрових ситуацій, а також виховання ставлення до праці як до обов'язку.