Історичний аспект виникнення і розвитку фінансів.

Суспільно-економічні системи різняться економічними відносинами, які, у свою чергу, є похідними від рівня та характеру розвитку продуктивних сил. Кожній суспільній системі і, відповідно, державі у цій системі притаманний певний фінансовий устрій. Відмінності між фінансами в окремих людських цивілізаціях зумовлено такими причинами:

1) кожній суспільній системі відповідає власна класова структура

суспільства. При цьому фінанси не можуть не враховувати відносини розподілу національного доходу, організовуючи їх перерозподіл на користь держави;

2) у кожній суспільно-економічній системі фінанси підпорядковані

цілям і завданням держави, яка захищає тією чи іншою мірою інтереси

населення країни;

3) кожний новий суспільний лад породжує нову систему господарських

відносин. Так, якщо рабовласницькому і феодальному устроям відповідали натуральні відносини, то й формування доходів держави мало переважно натуральний характер. Капіталістичне господарство є товарно-грошовим. Відповідно й формування доходів держави здійснюється у грошовій формі;

4) якщо держава як орган управління вирішує завдання відтворення економічних відносин і продуктивних сил, то цим самим завданням слугують фінанси.

Як історична категорія фінанси з'явилися одночасно з виникненням

держави при розшаруванні суспільства на класи.

У докапіталістичних цивілізаціях більша частина потреб держави

задовольнялася встановленням різного роду натуральних повинностей і зборів.

Грошові відносини в той період почали розвиватися в армії. Так, у Римській імперії вводяться грошові виплати для найманців, офіцерів. Ці, а також інші потреби (організація видовищ, допомога безробітним вільним громадянам) потребували грошових витрат. Тому на додаток до військової здобичі й контрибуцій вводяться й грошові податки. Першим таким податком був податок на купівлю й продаж раба. Стягувався податок (у розмірі 1%) за продаж непродовольчих виробів. Під час війни кожен громадянин платив надзвичайний податок на майно. Був уведений податок із спадку у розмірі 5%.

Феодалізм як суспільний устрій розвивався або на основі рабовласництва, або патріархального ладу. Роль централізованого уряду та його функції визначалися у кожній країні впливом феодалів. У межах своєї вотчини феодал установлював власну систему податків. Центральна влада могла втручатися у господарське життя, зокрема оподатковувати населення тільки в узгоджених з феодалами межах.

З розкладом феодалізму і поступовим розвитком капіталістичної

ринкової економіки все більшого значення стали набувати грошові доходи і

витрати держави; частка натуральних зборів і повинностей різко зменшується.

На ранніх стадіях розвитку держави не існувало розмежувань між

ресурсами держави і ресурсами її голови: монархи керували ресурсами

держави як своїми власними, о виникненням державної скарбниці і повним відділенням її від власності монарха (XVI-XVII ст.) виникають поняття державних фінансів, державного бюджету, державного кредиту.

Державні фінанси стали значним важелем первинного накопичення

капіталу, яке відбувалося в XVI-XVIII ст. У цей період державні позики й податки широко використовувалися для створення перших капіталістичних підприємств. Розвивається система протекціонізму, яка надала можливість першим капіталістам встановлювати на продукцію високі ціни, отримувати високі прибутки, значну частину яких спрямовувалося на розширення виробництва.

В умовах капіталізму, коли товарно-грошові відносини стають домінуючим, фінанси відображують економічні відносини щодо утворенням, розподілу і використання фондів грошових засобів у процесі

розподілу й перерозподілу національного доходу.

Для державних фінансів капіталістичних країн кінця XIX ст.характерним є таке:

- більше 2/3 державних видатків використовувалося на військові цілі та

на погашення державного боргу та відсотків по ньому;

- зростають витрати на утримання державного апарату;

- витрати на освіту та охорону здоров'я є незначними;

- головними джерелами наповнення бюджету держави стають

податки, насамперед непрямі.

Для XX ст. характерним є стрімкий розвиток продуктивних сил,

утворення монополістичних об'єднань, злиття держави з монополіями,

розширення функцій капіталістичних держав. Держава не лише забезпечувала обороноздатність країни, охорону приватної власності на засоби виробництва, розподіл і використання суспільного продукту, а й сприяла становленню та розвитку грошово-кредитної системи, інфраструктури ринкових відносин.

В умовах державно-монополістичного капіталізму, особливо під час

другої світової війни, різко зростають державні витрати. У післявоєнні роки витрати держави трохи скорочуються і в подальшому мають тенденцію до збільшення.

Отже, історично виникнення фінансів пов'язано з двома суспільно-

економічними передумовами:

1) виникнення держави й розвиток державності;

2) розвиток товарно-грошових відносин.

Ці передумови визначають об'єктивну причину їхньої появи – потреба

суб'єктів господарювання й держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їхню діяльність.

Таким чином, фінанси є однією із конкретних історичних форм економічних відносин, функціонування яких пов'язано з об'єктивною необхідністю розподілу й перерозподілу вартості суспільного продукту.

Історичний характер фінансів як об'єктивної економічної категорії

проявляється у такому:

- з одного боку, їхня сутність не може кардинально змінюватися при

зміні суспільно-економічної формації, тому що вони завжди спрямовані на розроблення ефективної системи формування й використання фондів і доходів, які забезпечували б виконання державою своїх функцій;

- з іншого боку – у кожній формації фінанси мають свої відмінності

за соціальною спрямованістю, ролі у суспільному виробництві, конкретними формами фінансових відносин.