Адже національна ідея - це рушійна сила народу, перспективна стратегія розвитку нації. Вона формує українську національ­ну реальність, відображає мету існування нації.

Недарма вважається, що знищення національної ідеї призводить до знищення самого народу (наприклад, руйні­вний вплив ідей більшовизму в історії України).

Нагііональне відродження покликане збагачувати націо­нальну культуру з тим, щоб не відривати від неї людину, не змінювати її психіку.

Саме тому українська національна ідея повинна реалізовуватись через право.

В результаті своєрідної насиченості права національною ідеєю позитивні юридичні норми формуватимуть у насе­лення національні правові почуття.

Наступна функція культурології права - соціокультурна ситуація, яка характеризується станом досягнення культу­ри людства, її рівнем та оцінкою в конкретний історичний період. Тут велику роль відіграє вплив різних суспільних чинників на культуру, зокрема історико-національних, вну­трішніх та зовнішніх. Визначають соціокультурну ситуацію конкретні процеси, тенденції та різні соціокультурні фено­мени (наприклад, традиції). Головна функція культурології права полягає в тому, щоб визначення і регулювання соціо-культурною ситуацією відбувалось у правовому полі. Тим самим культурологія права здійснює нормативні відносини зі світом й утворює двосторонній зв'язок культури та пра­ва, забезпечує соціокультурність правових явищ. Оскільки культура існує незалежно від соціального середовища, то кожна ситуація (зокрема, поведінка людей) потребує пра­вового регулювання. Це означає, що правове регулювання соціокультурною ситуацією допомагає культурі згуртувати, інтегрувати людей, врегулювати їхню поведінку.

Культурологія права сприяє формуванню ціннісної пра­вової орієнтації членів суспільства. Зміст цієї функції по­лягає саме в тому, що культурологія права допомагає лю­дині обрати необхідне їй ставлення до духовно-правових вартостей, яке забезпечить правомірну поведінку. Така сис­тема установок та переконань людини «окультурює» її пра­восвідомість, формує власну, індивідуальну правову куль­туру. Звичайно, культурологія права в даному випадку ске­ровує процес соціалізації людини у правове поле, виробляє почуття законності, формує в цілому цивілізований право­порядок.

Отже, мета культурології права полягає у виявленні пра­вових аспектів усіх видів культури з метою формування цінних позитивних юридичних норм.. Ця мета завжди акту­альна, оскільки будь-яка діяльність неможлива без культу­ри, а точніше, без єдності її видів. У цьому і виявляється універсальне значення культурології права.

Розділ 2