Тому ефективність правової соціалізації юриста як суб'єкта культури передбачає гармонійність, всебічність, тобто наяв­ність максимальної сукупності професій­них функцій.

Так чи інакше суспільні процеси пов'язані не лише з фе­номеном права. Тому методологічне значення вміщує ро­зуміння права як загальнокультурного феномена.

Існують форми професійної соціалізації, до яких нале­жать різні соціальні інститути, державні, громадські, коо­перативні організації, засоби масової інформації, бібліоте­ки, неформальні групи тощо. їхній вплив має постійний або тимчасовий характер і взагалі сприяє професійному стано­вленню та інтелектуальному розвитку юриста.

Зрозуміло, що процес професійної соціалізації складає­ться з певних циклів, етапів, періодів, що залежить, як пра­вило, від життєво-службових ситуацій. Тому ймовірна поя­ва десоціилізації і ресоишлізації.

Так, життєві цикли юридичної діяльності мають різну природу та причини їх виникнення. Можна вести мову про закономірні і випадкові (синергетичні) циклічні процеси. Але кожен такий цикл, безумовно, має певне підґрунтя і безслідно не минає у професійній діяльності юриста. Це передусім, позначається на виконанні службових обов'язків та різних функціональних діях. Наприклад, юрист через життєві обставини відмовляється від займаної керівної по­сади і починає виконувати менші за обсягом, а часом й ма­лознайомі службові обов'язки. Проте набутий раніше до­свід здебільшого допомагає у виконанні нових обов'язків. Тоді десоціалізація юриста- ефективне, позитивне явище у службовому становленні. В окремих випадках десоціалі­зація є негативною: понижений у посаді керівник не може виконувати вимог нового керівника, який раніше був його підлеглим. Таке явище впливає на моральний стан усього юридичного колективу.

Зауважимо, що процес професіоналізації відбувається під соціальним контролем, який діє як один із регуляторів юридичної соціалізації, як стабілізатор суспільних відно­син.

У правовій соціалізації, як вважається, вагомим соціаль­ним контролем виступає природне право. Саме з природно­го права розпочинається розуміння норм поведінки, формування позитивного права. На вимогах природного права побудовані міжнародні конвенції про права людини, дити­ни та ін.

Видається можливим вважати соціальним контролем й позитивне право, яке «пройшло» відповідне визнання су­спільством. Зокрема, найбільш визнаними нормами пози­тивного права в Україні є норми Конституції, норми між­народного права. Тому процес правової соціалізації такчиінакше відбувається під впливом (контролем) конституцій­них норм, а також міжнародного права. Найкращі здобутки юридичної практики в Україні також позитивно впливають на правову соціалізацію юриста. Користуючись принципом аналогії, юрист має змогу звіряти свої професійні дії з цими здобутками, використовувати їх на практиці.

Отже, правова согаалізація юриста як суб 'єкта культу­ри - це складний і багатогранний процес. Він залежить від багатьох суб 'єктивних та об 'єктивних чинників. На соціа­лізацію юриста впливають усі види культур, умови його життєдіяльності, трудовий шлях, характер обраної спе­ціалізації, сімейний стан, атмосфера в сім "і, місце прожи­вання, перебування в соціальних групах та ін.

Культура виступає своєрідним каналом правової соціа­лізації. Тому філософія освіти становить світоглядно-цін­нісне підґрунтя правової соціалізації юриста, розуміння ним права як національного і загальносвітового культурного феномена.