Велика група − це об'єднання багатьох людей, які не перебувають у безпосередньому контакті, взагалі можуть не знати про існування один одного.

Психологія великих соціальних груп.

Поділяються на:

1) стійкі тобто групи, що склалися в ході історичного розвитку суспільства, ті, які займають певне місце в системі суспільних відносин кожного конкретного типу суспільства і тому довготривалі, стійкі в своєму існуванні (до них слід віднести, перш за все, соціальні класи, різні етнічні групи (як їх головний різновид - нації), професійні групи, статевовікові групи (з цієї точки зору як група можуть бути розглянуті, наприклад, молодь, жінки, літні люди тощо).

2) стихійні (натовп, публіка та ін.). Випадковість виникнення цих груп спричинює короткочасність існування, неглибоку психологічну спільність почуттів і настроїв. Управління ними здійснюється за допомогою соціально-психологічних механізмів емоційної природи (навіювання, наслідування, зараження)

Структура психології великої соціальної групи включає цілу низку елементів. У широкому значенні це − різні психічні властивості, психічні процеси і психічні стани, подібно тому як цими ж елементами володіє психіка окремої людини. У вітчизняній соціальній психології зроблені спроби визначити точніше елементи цієї структури. Майже всі дослідники (Г.Г.Ділігенський, А.І.Горячева, Ю.В.Бромлей і ін.) виділяють дві позначені складові частини в її змісті:

психічний склад як більш стійке утворення (до якого можуть бути віднесені соціальний або національний характер, вдачі, звичаї, традиції, смаки)

емоційна сфера як більш рухоме динамічне утворення (у яке входять потреби, інтереси, настрої).

Психологічні характеристики групи є тим типовим, що притаманне всім індивідам, і, отже, зовсім не сумою рис, властивих кожній особистості.

Отже співвідношення "психології групи" і "психології" окремих її членів полягає в тому, що психологія групи є тим загальним (типовим), що властиве в тій чи іншій мірі всім представникам даної групи, породжене загальними умовами існування. Це типове є не однаковим для всіх, а загальним.

У великих групах існують специфічні регулятори соціальної поведінки, яких немає в малих групах. Це – звички, звичаї і традиції. Відрізняються від малих груп наявністю слабких постійних контактів між усіма їхніми представниками. Не останню роль в психологічній характеристиці названих великих груп грає часто наявність специфічної мови. Для етнічних груп – це національна мова, її діалекти. Зокрема для професійних груп характерним є „фахова мова”, для такої вікової групи як молодь – „молодіжний сленг”.

На думку Гірта Хофштеде така одиниця як культура може відрізняти одні великі соціальні групи від інших. Культура (лат. сиltus - виховання, освіта, розвиток) − це сфера духовного життя суспільства, що охоплює систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їх функціонування. Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, оволодіння галуззю знань або діяльності (культура виробництва, культура праці, культура мови, культура побуту; правова, моральна, естетична культура тощо). Джерелом культури є суспільна праця.

Акультурація − це передача культурних харакетристик індивіду людьми чи інститутами, які належать до інших культур.

Інкультурація − це передача культурних харакетристик індивіду людьми чи інститутами, які належать до його культури.

Завдання. Згадайте будь ласка ефект очевидців,

Межовим випадком адаптації до перевантаженого соціального середовища, на думку С. Мілґрама, є зневага і повне ігнорування інтересів і вимог до тих людей, яких індивід не вважає безпосе­редньо пов'язаними із задоволенням власних потреб. Прикладом є вбивство у Нью-Йорку у 1964 році Кетрін Дженовезе. Упродовж відносно тривалого відрізку часу їй завдали кілька ударів ножем. 38 свідків-сусідів зізналися, що чули її заклики по допомогу, але не допомогли. Пояснити це можна стресом і надмірним темпом жит­тя у великому місті. Цей феномен дістав назву ефекту очевидців. Суть його в тому, що із зростанням кількості свідків нещасного випадку знижується вірогідність того, що хтось із них допоможе потерпілому.

Американський психолог Ф. Зімбардо у 1969 р. провів експе­римент, в якому довів, що такі особливості групової поведінки, як соціальна анонімність і знеособленість у великих містах сприяє інтенсивним проявам вандалізму порівняно з малими містечками. Сутність експерименту зводилася до того, що один старий автомо­біль залишали на 64 години біля Нью-Йоркського, а інший - побли­зу Стенфордського університету (містечко Пало-Альто). Внаслідок експерименту наприкінці третьої доби від авто, що залишили біля Нью-Йорку, залишилася лише купка металобрухту, причому біль­шу частину руйнувань зробили добре вдягнені дорослі серед дня і в присутності свідків. В Пало-Альто до автомобіля ніхто навіть не доторкнувся.

Отже, місце проживання є важливим для характеристики вели­ких груп. Воно може бути як джерелом задоволення, так і тривалих страждань.

Методи дослідження психології великих соціальних груп. Оскільки типові риси психології великих соціальних груп закріплені в традиціях і звичаях, соціальній психології доводиться в даному випадку вдаватися до використання методів етнографії, якій властивий аналіз деяких продуктів культури. Якщо пригадати пропозиції В.Вундта щодо вивчення мови, міфів і звичаїв для пізнання «психології народів», то стане ясним, що на зорі свого виникнення соціальна психологія зверталася до проблеми використання таких методів. Однією з сучасних форм застосування таких методів є так звані міжкультурні (порівняльні) дослідження.

У вивченні психології великих соціальних груп можуть застосовуватися і методи, традиційні для соціології, включаючи різні прийоми статистичного аналізу. Результати досліджень, виконаних за допомогою таких прийомів, не завжди розкривають причинно-наслідкові зв'язки; у них, швидше, описуються деякі функціональні залежності, які дозволяють одержати значущі кореляції. Тип так званого кореляційного дослідження в соціальній психології доречний і допустимий перш за все при вивченні психологічних характеристик великих груп. Окрім названих методів дослідження, при вивченні великих груп соціальна психологія використовує також прийоми, прийняті в мовознавстві, наприклад, наративи (розповіді про екстремальні соціальні ситуації, війни, катаклізми). Це має значення для з’ясування колективної пам’яті, специфіки сприйняття та уявлень різних соціальних груп.

Істотний внесок в дослідження психології великих соціальних груп внесений концепцією «соціальних уявлень», розробленою у французькій соціологічній школі (С.Московічі). Вона значною мірою претендує на те, щоб запропонувати одночасно метод дослідження великих груп. Соціальні уявлення – це буденне уявлення якої-небудь групи про ті або інші соціальні явища, тобто спосіб інтерпретації і осмислення повсякденної реальності.За допомогою соціальних уявлень кожна група будує певний образ соціального світу, його інститутів, влади, законів, норм. Соціальні уявлення – інструмент не індивідуального, а саме групового соціального пізнання. Створене групою соціальне уявлення сприяє інтеґрації групи, як би «виховуючи» свідомість її членів, доводячи до них типові, звичні інтерпретації подій, тобто сприяючи формуванню групової ідентичності. Соціальні уявлення, породжені групою, достатньо довготривалі, вони можуть передаватися з покоління в покоління, хоча при певних обставинах можуть, звичайно, і мінятися з часом. Ця концепція допомагає точнішому визначенню такого поняття як менталітет (інтеґральна характеристика деякої культури, в якій відбито своєрідність бачення і розуміння світу її представниками). Представники певної культури засвоюють схожі способи сприйняття миру, формують схожий образ думок, що і виражається в специфічних зразках поведінки («менталітет інтелігенції», «менталітет підприємця» тощо).

Висновок до 1-го питання: Отже, велика група − це об'єднання багатьох людей, які не перебувають у безпосередньому контакті, взагалі можуть не знати про існування один одного. Великі групи поділяють: стихійні та стійкі. Структура психології великої соціальної групи включає психічний склад та емоційну сферу. Звички, звичаї і традиції відрізняють велику групу від малої, а також специфічність мови так культура. До методів дослідження психології великих соціальних групп відносяться: етнографії, (міжкультурні (порівняльні) дослідження), наративи (розповіді про екстремальні соціальні ситуації, війни, катаклізми), статистичний аналіз, кореляційне дослідження, соціальні уявлення.

Питання 2. Психологічні особливості великих стихійних груп.

Види стихійних груп. Серед стихійних груп в соціально-психологічній літературі найчастіше виділяють натовп, масу, публіку.

Історія соціальної психології певною мірою "розпочиналася" саме з аналізу таких груп (Ле Бон, Тард). До числа великих, але слабо організованих спільнот відноситься натовп.