Формування іміджу лідера. Модель поведінки лідера.

Особливості підприємницької іміджелогії.

Ще 20 років назад в нашій країні поняття іміджелогії не існувало. Тим паче не було наукової області з даною назвою. Нікому і в голову не приходило, що роботою з такими речами як імідж можуть займатися серйозні люди, які зробили це своєю професією. Сьогодні багато чого змінилося, не дивлячись на те, що поняття іміджелогії в нашій країні дуже розмито і може мати на увазі що завгодно – від створення стильного гардероба до розробки іміджу компанії.

На даний момент не сформульовано чіткого визначення іміджелогії, тому часто в якості нього використовують дослівний переклад даного терміна, тобто:

Іміджелогія – від лат. іmige – імідж (образ) та logos – вчення, тобто наука про імідж.

Є й такі визначення:

Іміджелогія – це наука, що вивчає закономірності формування, функціонування та управління іміджем людини, організації, товару та послуги, розкриває загальне, особливе та одиничне у всіх видах іміджу.

Іміджелогія – це наука про технологію особистої чарівності.

Іміджелогія – це наука та мистецтво подобатись людям.

Тобто, можна сказати, що іміджелогія – це наука про формування іміджу, тобто думки якої-небудь групи про той чи інший об'єкт (людинуі, явище, предмет) на основі сформованого у ній образу цього об'єкта.

Пріоритетне призначення іміджелогії як науки про технології особистого шарму – оснастити людей різного віку імідж-знаннями і надати допомогу в оволодінні і вмілому використанні їх при вибудовуванні міжособистісних і ділових відносин.

Підприємницька іміджелогоія– це наука, що вивчає закономірності та технології формування, функціонування й управління іміджем об’єкту підприємництва (як організації в цілому, так і підприємця).

Формування іміджу лідера. Модель поведінки лідера.

Імідж (від лат. іmіge – «образ») – штучний образ, що формується в громадській чи індивідуальній свідомості засобами масової комунікації та психологічного впливу.

Імідж створюється піаром, пропагандою, рекламою з метою формування в масовій свідомості певного ставлення до об'єкта. Може поєднувати як реальні властивості об'єкта, так і неіснуючі, приписувані.

Імідж людини – це враження, образ, який вона створює в очах інших людей.

Формування іміджу буває:

- усвідомленим,

- неусвідомленим.

За сприйняттям виділяють:

- позитивний імідж;

- негативний імідж;

- нечіткимй (завуальований).

Причому цілком реальна ситуація, коли думка про ту саму людину в однієї групи людей позитивна, а в іншої – прямопротилежна. Звідси випливає, що імідж характеризується не лише знаком (“+” або “–“), але помітною суб’єктивністю.

Існують такі типи іміджу (за Елері Семпсон, англ. дослідниця):

- самоімідж (пов’язан з нашим минулим досвідом і відповідними самооцінками);

- сприйманий імідж (пов’язан з оцінками інших);

- необхідний імідж (пов’язан з очікуваними іміджами, в межах тієї або іншою професії).

За факторами, що утворюють імідж, можна виділити такі його типи:

- середовий (формується завдяки сприйняттю середовища життя людини: як виглядає її офіс, кабінет, автомобіль);

- габітарний (формується за зовнішнім обліком людини, її одягом, прикрасами тощо);

- упредметнений (формується за предметами, речами, які вона зробила, створила);

- вербальний (це манера людини говорити і писати);

- кінетичний (невербальні засоби спілкування людини: жести, міміка, рухи тіла);

- ментальний (світоглядні та морально-етичні позиції людини).

Сучасна наука виділяє декілька можливих варіантів іміджу: дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний і множинний. Роздивимося їх докладніше:

1. Дзеркальний. Це імідж, властивий нашому уявленню про себе. Звичайно цей варіант іміджу більш позитивний, тому що психологічно ми завжди висуваємо на перше місце позитив. Тому його мінус – мінімальне урахування думки з боку. Цей імідж може визначати характеристики як окремих людей, так і організацій.

2. Поточний. Цей варіант іміджу характерний для погляду з боку. Саме в цій області знаходить своє застосування PR, оскільки недостатня інформованість, нерозуміння й упередження формують імідж, наприклад, міліціонера, не в меншій мірі, ніж реальні вчинки. Найважливішим завданням тут стає не стільки сприятливий, скільки вірний, правильний тип іміджу.

3. Бажаний. Цей тип іміджу відбиває те, чого ми прагнемо. Він особливо важливий для нових структур, що тільки створюються. Про них ще нікому нічого не відомо, тому саме цей бажаний імідж і може виступати у вигляді єдиного можливого. Кожний прихід нової особи в стару структуру теж відразу ув’язується з її новим бажаним іміджем.

4. Корпоративний. Це імідж організації в цілому, а не якихось окремих підрозділів або результатів їх роботи. Тут і репутація організації, і її успіхи, і ступінь стабільності.

5. Множинний. Це імідж, що утворюється при наявності ряду незалежних підрозділів в організації. При цьому для кожного підрозділу формується свій власний імідж замість єдиного для всієї структури.

Функції іміджу поділяють на дві групи:

- ціннісні;

- технологічні.

Ціннісні функції іміджу:

1) Особистісно підносить. Завдяки створенню навколо особистості ореолу привабливості, вона стає соціально затребуваною, розкутою в прояві своїх кращих якостей.

2) Комфортизація міжособистісних відносин. Суть цієї функції в тому, що привабливість людей об'єктивно додає в їх спілкування симпатії і доброзичливості, а тому міру терпимості і такту.

3) Психотерапевтична. Суть її в тому, що особистість, завдяки усвідомленню своєї індивідуальної непересічності і підвищеної комунікабельності, знаходить стабільний піднесений настрій і впевненість у собі.

Технологічні функції іміджу:

1) Міжособистісної адаптації.Завдяки правильно обраному іміджу можна швидко увійти в певне соціальне середовище, привернути до себе увагу, швидко встановити доброзичливі стосунки.

2) Висвітлення кращих особистісно-ділових якостей. Сприятливий імідж дає можливість візуально представити найбільш привабливі якості людини, дозволяючи навколишнім людям пізнавати саме ці риси, що викликають симпатію чи позитивне сприйняття.

3) Затінення негативних особистісних характеристик. За допомогою макіяжу, дизайну одягу, аксесуарів, зачіски тощо можна відвернути людей від тих недоліків, які має людина.

4) Організація уваги. Привабливий імідж мимоволі притягує до себе людей, він імпонує їм, а тому вони психологічно легше сприймають те, що людина говорить або демонструє.

5) Подолання вікових рубежів. Майстерно володіючи технологією самопрезентації, що конкретно проявляється у вдалому виборі моделей поведінки і виконанні різних ролей, можна комфортно себе почувати в спілкуванні з людьми різного соціального стану та професійного статусу, не сковуючи себе «комплексом» власного віку.

Знання функцій іміджу пропонує широке практичне його використання. Посилаючись на одне з висловлювань Наполеона: «Я буваю то лисом, то левом. Весь секрет управління полягає в тому, щоб знати, коли слід бути тим чи іншим».

Імідж керівника можна розділити на «внутрішній» та «зовнішній».

«Внутрішній» імідж характеризується взаємовідношенням керівника і персоналу організації, точніше, сприйняттям керівника працівниками організації.

Лідер повинен прагнути до формування позитивного образу у персоналу, причому керівнику слід самому працювати над створенням свого іміджу. У невеликій організації керівник має можливість формувати свій імідж шляхом прямої взаємодії з усіма співробітниками організації. У великих же компаніях керівник взаємодіє в основному з менеджерами вищої і рідше середньої ланки. Вони, в свою чергу, формують імідж керівника у нижчих ланок. Тут можуть виникати певні проблеми, оскільки можливі спотворення інформації на увазі того, що кожна щабель управління надає іміджу керівника своє забарвлення. Щоб уникнути даних протиріч, в організаціях створюються легенди та історії про керівника, які долинають до співробітників через різні інформаційні канали, такі як корпоративні буклети із зверненнями першої особи компанії, інформаційні бюлетені, електронна пошта, «пташина» мова і т.д.

Співробітники організації, як правило, хочуть бачити в особі свого керівника захисника і піклувальника, готового допомогти їм у скрутну хвилину. Тому в легендах краще показувати керівника саме в цьому ракурсі. У багатьох організаціях прийнято оповіщати співробітників про публічні виступи перших осіб на телебаченні, по радіо, а також про публікації в періодичних виданнях. У цих випадках формуванню образу у співробітників сприяють професійні консультанти з іміджу.

Формування внутрішнього іміджу важливоне тільки для злагодженої роботи самої організації, але і для формування її «зовнішнього» іміджу, так як співробітники передають своє особисте сприйняття керівника в зовнішнє середовище.

«Зовнішній» імідж – це сприйняття керівника зовнішнім середовищем, тобто суспільством в цілому і тими групами людей, інтереси яких впливають на діяльність організації ззовні.

«Зовнішній» імідж, у свою чергу, можна розділити на «загальний зовнішній» імідж (сприйняття особистості керівника суспільством, яке не має безпосереднього відношення до даної організації) і на «безпосередній зовнішній» імідж (сприйняття керівника представниками безпосереднього ділового оточення організації: покупцями, постачальниками, конкурентами, діловими партнерами).

Дуже важливо, щоб зовнішній імідж керівника відповідав стану справ всередині організації, не суперечив істинному стану її бізнесу.