Поняття конформізму, його сутність як соціально-психологічного феномену.

Поняття конформізму та його різновиди.Конформізм —це зміна поведінки або переконання людини, яка виникає в результаті реального або уявного тиску групи. Виявляти конформність означає не тільки чинити так, як чинять інші, а й піддаватися впливу цих «інших»[16]. Яким явищем є конформізм: позитивним чи негативним? Конформізм може розглядатися як негативне явище, коли особистість втрачає можливість виявляти свою індивідувальність, самобутній стиль мислення та поведінки. Протилежним до конформізму є нонконформізм (відстоювання індивідуальної свободи, відмова від поведінкових норм, цінностей, що поділяються іншими).

В західній соціокультурні саме слово «конформізм» несе відбиток негативної особистісної позиції. Адже в західній культурі, де переважає індивідуалістський тип Я-концепції, не схвалюється підпорядкування тиску з боку людей, особливо рівних за соціальним статусом. Тому північноамериканські і європейські соціальні психологи, виховані в традиціях своїх індивідуалістичних культур, частіше використовують для позначення підпорядкування негативні ярлики (конформізм, поступливість, підпорядкування), ніж позитивні (соціальна сприйнятливість, чуйність, здатність до співпраці, до роботи в групі)[17].

Ставлення до конформізму в колективістській соціокультурі більш прийнятне. У Японії уміння «йти в ногу» з оточуючими є ознакою терпимості, самоконтролю і духовної зрілості, а не слабкості. Тому ставлення до конформізму обумовлене відповідністю до не лише етичних, а й соціокультурних цінностей.

Різновиди конформізму : поступливість і схвалення. Іноді люди виявляють конформність, не вірячи по-справжньому у те, що роблять. Подібний конформізм називається поступливістю–це зовнішня згода з вимогами групи при внутрішньому неприйнятті їх. Люди схильні поступатися вимогам оточуючих, щоб заслужити заохочення або уникнути покарання. Якщо поступливість є реакцією на вимогу, наказ, то її можна назвати підпорядкуванням.

Іноді люди щиро вірять у те, що групові оцінки, думки найкраще відображають їх власні. Внутрішній, „щирий” конформізм називається схваленням.Це узгодження внутрішньої позиції особи з поведінкою, яка є відповідною до умовного чи реального соціального тиску. Низький егоцентризм особи, інтелектуальні лінощі – підґрунтя цього різновиду конформізму. Нерідко схвалення виникає після поступки, адже людські установки є наслідком певної поведінки. Коли особистість не несе жодної відповідальності за свої дії, вчинки, слова, вона з легкістю схвалює запропоновані групою судження та дії.