Соціально-психологічні дослідження ґендеру
Ґендерні відмінності у дослідженнях інтелекту. Автори подібних досліджень розділяються на два табори: одні із них вважають, що відмінності інтелекту зумовлені біологічно, інші – що особливості ґендерних відмінностей інтелекту слід шукати в особливостях соціалізації, ґендерних стереотипах тощо. За останні десятиріччя ґендерні відмінності вивчали зарубіжні психологи у трьох сферах – вербальних, зорово-просторових і математичних здібностей. Вони вказують, що соціокультура не лише вловлює специфіку чоловічого та жіночого інтелектуального поводження, а й зумовлює цю специфіку, скеровує у різні площини чоловічі та жіночі інтереси. Дослідники зауважують, що тести інтелекту були сконструйовані з позицій чоловічого авторства, тому є недосконалими. Рівень сконструйованих тестів не дає підстав для вірогідного діагнозу ґендерного інтелекту, їх не можна також застосовувати у різних етнічних групах. Іґнорування умов культури, яка по-різному активує у чоловіків і жінок розвиток просторово-образного, вербально-логічного типу обробки інформації, фактично призводить до суперечливих результатів.
Ґендерні відмінності сприйняття. Звернімося до зауважених наукою ґендерних відмінностей, які простежуються у сприйнятті різноманітних життєвих подій. Дані досліджень свідчать про те, що жінки мають нахил описувати події внутрішнього життя, суб’єктивного світу, а чоловіки – зовнішнього. Аналіз емоційних та життєвих взаємостосунків показав, що чоловіки та жінки по-різному сприймають шлюб, закоханість, “серйозні почуття”, ділові контакти і знайомства, а також одне одного. Тобто дослідження показують наявність відмінностей традиційних статево-рольових очікувань у жінок та чоловіків[8]. Дослідники також виявили відмінності у сприйнятті та структуруванні довкілля, зокрема чоловіки скеровані переважно до конструювання зовнішньої картини світу, а жінки – на створення інтер’єрів та заселення їх людьми[9] .
Ґендерні відмінності емоційної сфери. Соціальні психологи вважають, що на відмінності впливає система ґендерних переконань, тобто знання і норми стосовно того, як чоловіки і жінки повинні емоційно відреаґовувати і поводитись у різноманітних ситуаціях. На спосіб ґендерного відреаґовування, на вибір певних емоційних “норм” для чоловіків і жінок має сильний вплив соціалізація, зокрема ті соціокультурні, сімейні сценарії, через які проходить особистість у процесі свого розвитку та становлення. Сім’я, однолітки, культурні або субкультурні впливи формують рольові стилі, моделі міжособистісної взаємодії дівчат і хлопців. Ці стилі і зразки міжособистісної поведінки у дівчат і хлопців по-різному пронизані емоціями, і формуються як різні емоційні навички. Для прикладу, у хлопців розвивається більше змагальний стиль і вважають, що з уваги на це у них більше досвіду виявляти емоції гніву. Дівчата частіше вчаться виявляти емоції співчуття, радості, розчарування, симпатії, які збільшують близькість і зменшують ворожість між людьми.
Із специфіки соціалізації, що оформлює ґендерні ролі та із системи ґендерних переконань укладаються особливості у вияві емоцій. Жінки схильні виявляти свої емоції вільніше та відкритіше, ніж чоловіки. Хоча в окремих емпіричних дослідженнях C.Шілдса було показано, що в деяких особливих ситуаціях спостерігається подібність в емоційних реаґуваннях жінок і чоловіків. Здебільшого виявлені відмінності в емоційному реаґуванні вказують на зв’язок зі специфікою ґендерних ролей і очікувань. Наприклад, жінки значно сильніше переживають і демонструють ті емоції, які свідчать про їхню вразливість, чутливість і які підтримують їхні соціальні взаємостосунки. Натомість чоловіки виявляють ці емоції неохоче. З іншого боку, чоловіки охочіше і частіше виявляють емоції, які підвищують їхній статус, засвідчують його переваги, настирливість та домінантність. Отож, можна припустити, що ґендерні відмінності в емоціях є передусім результатом особливостей соціалізації, відмінностей соціальних ролей чоловіків і жінок.
Емпатія. Існують певні відмінності в емпатії (здатність співпереживати з іншим, радіти і засмучуватися разом з ними). Вони помітні за наслідками лабораторних експериментів. На демонстровані слайди або на історії, що розповідаються, дівчатка реагують з більшою емпатією. Жінки більше схильні засмучуватися і реагувати сльозами на нещастя інших. Одне з пояснень більшої схильності жінок до емпатії полягає в тому, що вони краще, ніж чоловіки, уміють «прочитувати» відчуття оточуючих їх осіб. Виконавши метаанализ 125 досліджень чутливості чоловіків і жінок до невербальних сигналів, Дж.Холл дійшла наступного висновку: жінки, як правило, перевершують чоловіків в умінні «розшифровувати» емоційні сигнали людей. Жінки краще володіють невербальними способами виразу відчуттів.
Прояви ґендерних відмінностей в аґресивності.Відмінності виявляються у вербальній та фізичній аґресії. Жінки можуть бути більш аґресивними вербально та здійснювати менш «насильницькі дії» (наприклад, ударити кого-небудь з членів сім'ї, шпурнути в когось, або облаяти). Статистична обробка результатів Д.Ерхером 82 досліджень, свідчить, що згідно якої жінки навіть дещо більше схильні до здійснення актів агресії (Archer, 2000). Але чоловіки більш схильні до спричинення травм: серед потерпілих від рук партнерів 62% — жінки[10].
Ґендерні відмінності пам’яті. Пам’ять також є однією із центральних тем досліджень ґендерних відмінностей. Стосовно досліджень індивідуальних особливостей пам’яті, то спектр дослідження є досить багатий, вивчались ті види пам’яті, які безпосередньо пов’язані з особистістю, особливостями її життя. Наприклад, до сфери вивчення потрапила побутова пам’ять Д.Коен, M.Лінтон, особиста пам’ять В.Брауер, автобіографічна Д.Рубін, М.Конвей, емоційна Б.Тобіяс та інші. Щораз більше уваги дослідники зосереджували на ґендерних особливостях групової пам’яті, що вказує на тісний взаємозв’язок особистості з соціумом, з його поворотними історичним подіями (війнами, катаклізмами тощо). Результати дослідження О.Іванової показали, що пам’ять жінок про Другу світову війну значно емоційніша, насичена емоційними стосунками й оцінкова[11]. Для чоловіків характерне пов’язування подій, що запам’яталися, як у причинно-наслідковий ланцюг, так і в логіку їх часового розгорання. Для жінок здебільшого характерна причинно-наслідкова логіка.
Якщо чоловіча пам’ять утримує більшу кількість подій (йдеться про історію), і вони є логічно пов’язані та узгоджені, то неправильно було б окреслювати жіночу пам’ять через поняття нелогічності, непослідовності відтворення подій. Образність, конкретна візуальність жіночої пам’яті, є специфічною порівняно з механізмами чоловічої пам’яті. Остання оперує, радше, абстрактними категоріями “повинного” і опирається не стільки на побачене на власні очі, а на прочитане, почуте, побачене у чужій інтерпретації (книги, мас-медіа). У цьому сенсі чоловічий „логозір”, або “мовленнєвий зір” має дещо “замкнений” простір, метафорою якого є „Архів”, який є також часовим способом збереження Історії. Жіноча пам’ять функціонує на зразок палімпсеста – реконструює минуле, активно створюючи його. Сьогодні на доповнення надособистісній Історії приходить “історія з середини”, яка розвивається у напрямах “локальної історії”, “історії повсякденності”. Для творення таких альтернативних історій важливе значення має вивчення інформації, збереженої в межах ґендерних ( жіночих та чоловічих) груп.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 906;