Особливості соціальної поведінки ґендеру

Соціальне домінування. Чоловіки займають домінуючі позиції у сфері соціального життя: політика, влада, інститути, бізнес тощо[12]. У 2000 р. кількість жінок-законодавців у всьому світі не перевищує 14%. Однак за останні десятиріччя жінки все більше займають лідерські позиції в професійній сфері. Практично лише для колективістських соціокультур характерним залишається феномен „скляної стелі” (бар’єр у просуванні жінок на керівні посади)[13]. Чоловіки більш, ніж жінки, стурбовані проблемою соціального домінування і частіше підтримують консервативних політиків і ті програми, які зберігають існуючий статус-кво.

Стиль спілкування, властивий чоловікам, відображає їх чільне становище в суспільстві. Як лідери в тих ситуаціях, де немає чіткого розподілу ролей, вони демонструють схильність до наказів, тоді як жінки прагнуть поводитися демократично. Чоловіки схильні до директивного керівництва й зосередження на вирішуваній задачі, жінки ж виявляють себе як соціальні лідери, що створюють команди і що підтримують «командний дух». Чоловіки надають більше значення перемогам, перевазі і домінуванню над іншими і більш схильні до ризику. У тих випадках, коли йдеться про демократичний стиль керівництва, жінки-керівники оцінюються нітрохи не нижче, ніж чоловіки; якщо йдеться про авторитарний стиль, жінки-керівники оцінюються нижче. Людям легше змиритися з «сильною і рішучою» чоловічою владою, ніж з «наполегливою агресивністю» жінки-керівника. Властивий чоловікам стиль спілкування відображає їх прагнення до незалежності, а стиль, властивий жінкам, — прагнення до контактів.

Ґендерні особливості незалежної поведінки. Погляди на життя і поведінку окремих представників чоловічої статі варіюють від високої змагальності до турботи про ближніх. Те ж саме можна сказати і про жінок. Не заперечуючи цього, дослідниці Н. Ходороу, Дж.Б.Міллер, К.Гілліґан уточнюють, що в житті жінок важливішими є причетність, близькі, довірливі відносини з оточуючими, ніж в житті чоловіків.

Відмінності починають виявлятися вже в дитинстві. Хлопчики зазвичай прагнуть до незалежності, в процесі соціалізації вони самоутверджуються через подолання ідентифікації з матір’ю (хоча базові орієнтації немовляти-хопчика є фемінними). Дівчатка віддають перевагу взаємозалежності; їх самоідентифікація відбувається через соціальні зв'язки. Ігри хлопчиків – це переважно змагально - колективна активність. Ігри дівчаток більше імітують емпатичні, турботливі взаємостосунки (наприклад, гра з ляльками). Вони в іграх збираються меншими групами, ніж хлопчики[14]. У взаємовідносинах дорослих людей ці ґендерні відмінності стають ще помітнішими. Описуючи самих себе, жінки частіше роблять це з позицій стосунків з іншими людьми, вони тонкіше вловлюють нюанси відносин та виявляють емоції пов’язані з ними. Під час бесід чоловіки частіше звертають увагу на цілі, завдання діяльності та орієнтовані на зв’язок з великими групами людей, а жінки – на міжособистісні відносини. У групах чоловіки розмовляють переважно для того, щоб повідомити інформацію; жінки ж частіше просто говорять «про життя», пропонують допомогу або висловлюють співчуття.

Результати вивчення професійних переваг 640 000 осіб свідчать про існування певних тенденцій: чоловіки більш, ніж жінки, цінують високий заробіток, можливість просування по службі, творчу роботу і владу, а для жінок більше значення мають зручний робочий графік, позитивна атмосфера в колективі, можливість допомагати іншим. Серед тих, чия праця пов'язана з турботою про інших (соціальні працівники, вчителі і молодший медичний персонал), жінок значно більше, чим чоловіків.

Зв'язки, що створюються жінками – матерями, доньками, сестрами і бабусями,– скріплюють сім'ї. Жінки проводять більше часу в турботах про дітей-дошкільників і старіючих батьків. Вони купують у 3 рази більше подарунків і вітальних листівок, пишуть майже в 4 рази більше листів, ніж чоловіки, а кількість міжміських телефонних розмов жінок з друзями і родичами на 10-20% перевищує кількість «чоловічих» розмов. Коли жінок просять показати їх фотографії, вони показують більше фотографій батьків і фотографій, на яких вони зображені в оточенні інших людей. Жінки тільки тоді задоволені своїм шлюбом, коли відчувають взаємну підтримку .

Вибір партнерів сімейного життя. Психолог Девід Басс провів масштабні кроскультурні з цього приводу (1994). Він був дещо здивований тим, що підходи чоловіків і жінок, що живуть в різних куточках земної кулі, до вибору партнерів практично не відрізняються. (Рис.4). За вибором партнерів проглядаються ті еволюційні тенденції, які необхідні для репродукції [15].

Рис.4. Критерії вибору чоловіками і жінками шлюбних партнерів є подібними на 6 континентах і 5 островах.

Опитавши більше 10 000 чоловік, що представляють всі раси, конфесії і політичні системи і що проживають на 6 континентах і 5 островах, Девід Басс і 50 його помічників з'ясували, що всюди чоловіки віддають перевагу фізично привабливим жінкам, молодим і здоровим, бо це дозволяє розраховувати на їх плодючість. Що ж до жінок, то вони всюди віддають перевагу багатим чоловікам, що займають певне положення, які могли б забезпечити матеріально виховання дітей.

З іншого боку, такі риси вдачі, як доброта, емоційність і дружелюбність є позитивом для формування будь-яких близьких взаимовідносин. За даними Дж. Ентилла, що вивчав подружні пари в Сіднеї (Австралія), задоволеність шлюбом є вищою, якщо чоловік або дружина (або обидвоє) виявляють емпатію. Люди вважають свій шлюб успішним, якщо «друга половина» дбайлива і схильна надавати підтримку.

Отже, диверситивність установок і форм поведінки є характерною рисою будь-якої культури. Пояснення схожості та розмаїття людей пропонується у руслі двох взаємодоповнюючих підходів. Еволюційні психологи пояснюють подібність людей силою вроджених потреб адаптації та інстинкту продовження роду. Відтак закономірності чоловічої та жіночої психіки, статеві ролі значною мірою обумовлені цією обставиною. Культуральний підхід пояснює диверситивність (розмаїття відмінностей) людей темпами змін соціокультурної ситуації, яка впливає на формування ґендерних ролей, їх інверсію.

Соціокультурні ситуації мають на людей якнайглибший вплив. Але люди теж впливають на соціокультурні ситуації. Індивід і ситуація взаємодіють один з одним. Запитувати, що саме – зовнішні чинники чи внутрішні диспозиції ( культура чи еволюція) недоречно. Можна назвати щонайменше три особливості взаємовпливу особи та соціокультурного світу. По-перше, люди по-різному інтерпретують конкретні ситуації, а тому реаґують на них по-різному. По-друге, люди самі вибирають багато з тих ситуацій, які здатні вплинути на них. По-третє, люди допомагають створювати свої соціокультурні ситуації. Силу впливу мають як соціокультурні ситуації, так і самі люди.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке культурна диверситивність людей?

2. Які ви визнаєте приклади змішування культурних традицій?

3. Що таке особистісний простір та які його культурні особливості?

4. Що таке комюнітаризм?

5. Які приклади культурної схожості людей ви знаєте?

6. Що таке ідентичність особи та які види рольової ідентичності ви знаєте?

7. Що таке інверсія ролей?

8. Що таке ґендер?

9. Що таке сексизм?

10. Як еволюційний та культуральний підходи пояснюють подібність та відмінність чоловічої та жіночої поведінки ?

11. Який зміст соціально-рольової теорії (Е.Іґлі) ґендерних відмінностей?

12. Які закономірності функціонування статевої психіки в теоріях З.Фройда та К.-Ґ.Юнґа?

13. Хто є автором психологічної методики вимірювання маскулінності, фемінності, андрогінності?

14. Які ґендерні відмінності інтелекту, сприйняття, емоційної сфери, пам’яті?

15. Що ви знаєте про ґендерні особливості соціокультурної поведінки (соціальне домінування, незалежна поведінка, вибір партнерів сімейного життя)?

Література

· Берн Ш. Гендерная психология. – СПб. : Прайм- Еврознак, 2001. – С. 310.

· Блок Дж.Х. Влияние дифференцированной социализации на развитие личности мужчин и женщин // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.168-182.

Бэрон Р.С., Берджис М.Л., Као Ч. Выявление и осуждение предрассудков: замечаем ли мы проявления сексизма у женщин // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.182-199.

Гапон Н. Ґендер в гуманітарному дискурсі: філософсько-психологічний аналіз. – Львів: Літопис, 2002. – С. 93-114.

Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: Психологічний ракурс. — Тернопіль: Нова книга. – Богдан, 1999. – 383 с.

Горностай П.П. Ґендерний розвиток та ґендерна ідентичність особистості особливості чоловічої та жіночої соціалізації // Ґендерні студії : освітні перспективи. – К.: ТОВ Поліграфічний центр „Фоліант”, 2003. – С.5-20.

Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ.–К., 1999. – 465 с.

· Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.–C.247-262.

· Хубер Дж. Теория гендерной стратификации //Антология гендерной теории.– Минск: Пропилен, 2000. – С.77-99.

Тема 8. Конформізм

Поняття конформізму, його сутність як соціально-психологічного феномену.Різновиди конформізму : поступливість та схвалення.

Класичні експерименти в соціальній психології з дослідження конформізму.Експеримент Шерифа : формування групових норм. Експерименти Аша : дослідження тиску групи на особистість. Експеримент Мілґрама : підпорядкування авторитетній особі. Етичні аспекти експерименту Мілґрама. Чинники підпорядкування: емоційна віддаленість жертви, присутність «носія влади» та його легітимність, інституційність влади, ліберативний (розкріпачувальний) ефект.

Умови та причини вияву конформізму.Конформізму та розмір групи, одностайність, згуртованість, статус учасників, публічні висловлювання, відсутність попередніх заяв. Причини конформізму : нормативний та інформаційний впливи.

Особливості вияву конформізму.Вплив ґендеру, особистості, типу культури на вияв конформізму. Опір конформізму: боротьба за власну унікальність.