СТРУКТУРА ВИТРАТ НА КОНКРЕТНЕ ВИДАННЯ

Організація роботи юридично оформленого і зареєстрованого відповідним державним органом видавництва чи його самостійного підрозділу з першого дня існування потребуватиме немалих матеріальних і грошових витрат. Адже аби реалізувати свій давно вистражданий видавничий проект і запропонувати на ринок його конкретне втілення у вигляді того чи іншого виду друкованого продукту з метою продажу й повернення вкладених коштів, потрібно ці кошти десь віднайти. Повернути ж їх, та ще й заробити на цьому якийсь прибуток, належить з продажу нового видання. Таким чином, будь-які витрати, понесені на його підготовку, мають бути враховані при складанні всієї суми витрат і визначення в майбутньому ціни видання.

Спробуємо визначити структуру витрат на виготовлення друкованого видавничого продукту. Розділимо ці витрати на кілька блоків:

1. Гонорарні.

2. Загальновидавничі.

3. Редакційні.

4. Поліграфічні.

5. Маркетингові.

Відразу слід зауважити, що поділ цей дещо умовний. Залежно від масштабів діяльності, кількості працюючих у штаті, другий і третій блок можуть бути об'єднані у великих видавництвах, або розділені у малих, де значний обсяг робіт виконується не штатними,а залученими, відповідно до угод, працівниками.

Кожен з цих блоків має свої складові, які потребують деяких коментарів.

Витрати на гонорар. Будь-який твір, який готується до виходу в світ, має свого власника. Передусім, це автор твору, або його правонаступник. У випадках, коли термін дії авторського права вже минув, є категорія людей, які цей твір готують до друку (упорядники, автори передмов, коментарів, приміток). Крім того, до видання належить тце виготовити й художнє оформлення (обкладинка, внутрішні елементи), чим замається художник. На все це видавцеві потрібно передбачити необхідні кошти.

Отож, ця стаття витрат складається передусім з трьох частин:

• гонорар авторові (упорядникові);

• гонорар художникові;

• гонорар перекладачеві.

Цю складову витрат раніше недооцінювали в державних видавництвах. Нині вона є надто важливою, адже в умовах конкуренції на видавничому ринку автор потенційно прибуткового твору має право відмовитися від підписання договору з видавцем, якщо той запропонує недостатню суму гонорару. Так само не варто скупитися й художнику: економія на внутрішньому і зовнішньому художньому оформленні негативно позначиться згодом на етапі реалізації видання.

Як засвідчує практика, частка гонорару в загальній сумі витрат сучасних українських видавництв коливається від 1,5 до З відсотків, тоді як у західних видавництвах — 12-15 відсотків.

Загальновидавничі витрати. Це найбільш об'ємна стаття витрат, оскільки вона об'єднує багато складових, які напряму не мають безпосереднього відношення до творення конкретного видавничого продукту, але лягають відчутним тягарем на його собівартість. Найголовніші з них:

• заробітна плата працівників видавництва;

'оплата оренди приміщення;

'оплата за придбану техніку та матеріали, необхідні для забезпечення життєдіяльності видавництва;

• бюджетні відрахування;

'виплати на відрядження;

• оплата за користування телефонами та іншими технічними засобами;

• поштові витрати;

• транспортні витрати;

• витрати на комунальні послуги.

Якщо за формою власності видавництво є приватним чи акціонованим, в обов'язкові витрати доведеться щомісяця вносити виплату коштів засновнику чи видавцю.

Статтю заробітна платаскладають виплати та нарахування за фондом заробітної плати всім штатним працівникам видавництва — від директора до прибиральниці чи охоронця. Сюди ж можна приплюсувати виплати за фондом матеріального стимулювання працівників (премії, санаторні та туристичні путівки). Відрахування на фонд соціального розвитку передбачені для виплати лікарняних, відпускних, оплати за надані штатним працівникам медичні послуги, проїзні квитки, походи в басейн тощо.

Величина витрат на оплату орендиприміщення залежить від розміру орендованої площі, а також місця розташування видавництва. Звичайно ж, початкуючий видавець не відважиться взяти в оренду офіс, розміщений у центрі міста, оскільки ціна одного квадратного метра такої площі буде в десятки разів більшою, ніж у віддалених або непрестижних спальних районах мегапо-ліса. Якщо ж видавництво має власне приміщення, або на зароблені кошти викупляє його у попереднього власника чи орендодавця, тоді ця стаття витрат відпадає. Натомість додається стаття страхування приміщення та амортизаційні відрахуванняза редакційне майно.

Із зростанням обсягу діяльності видавництва збільшуватимуться витрати на придбання техніки та матеріалів. Передусім ідеться про сучасні комп'ютери, принтери, сканери, копіювальні апарати, диктофони, фотоапарати та іншу оргтехніку. Аби виконувати у себе в офісі всю редакційно-видавничу роботу аж до виведення оригінал-макету на фотополімерні плівки, початкуючому видавцеві не обійтися без простішої редакційно-видавничої системи. Складніші види робіт (виготовлення художнього оформлення, кольороподіл) все ж доведеться замовляти на договірних засадах у спеціалізованих фірмах. Враховуючи, що через п'ять-шість років комп'ютерна техніка морально застаріває, слід буде дбати про оновлення деяких блоків чи деталей. Крім того, певні кошти необхідно постійно передбачати для придбання витратних матеріалів — паперу для ксероксу, факсу, різноманітних канцтоварів. Стаття бюджетних відрахувань залежить від рівня законодавчої бази передусім у сфері оподаткування. Оскільки в Україні податки на друковане слово є одними з найвищих у Європі, видавцеві слід бути готовим до того що ця стаття витрат буде високою. Скажімо, податок на прибуток складає 30 відсотків, на додану вартість — 20. Крім того, в регіонах існують місцеві податки.

Нерідко чиновники на місцях у пошуках додаткових джерел фінансування своїх бюджетів вдаються до абсурдних нововведень. Для прикладу, в Києві введено податок на використання в назвах організацій і фірм історичних назв. Тому такі видавництва чи редакції газет як «Либідь», «Борисфен» , «Софія», «Хрещатик», «Вечірній Київ», «Шулявка», «Печерськ» та інші змушені щоквартально відраховувати частину зі своїх прибутків до місцевого бюджету за свій так званий патріотизм. Не дивно, що видавці нової генерації, знаючи про існування таких податків, придумують для своїх видавничих підприємств нерідко чужомовні або абстрактні назви.

Виплати на відрядженнятакож є неминучими. Надто ж, коли видавництво утворене недавно. Для розширення мережі дистрибуції, збільшення числа своїх покупців у регіонах ефективними є дні видавництва в областях держави, виїзні презентації нових видань, участь представників видавництва у міжнародних чи регіональних книжкових форумах.

Оплата за користування телефонами та іншими технічними засобамизалежить від кількості таких апаратів. Початкуючому видавцеві, як правло, вистачає одного телефонного номера. Сюди ж відносяться витрати за відкриття і утримання власного домену в Інтернет-мережі, користування електронною поштою та Інших послуг міжнародної «павутини».

Поштові витратина початках не є значними. Це передусім розсилка обов'язкових примірників нових видань згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів списком. Ряд видавництв розсилає певну кількість примірників таких видань до редакцій спеціалізованих часописів для можливого рецензування, а також у книготорговельні організації в рекламних цілях. Ті видавничі підрозділи, що міцно стоять на ногах, можуть дозволити собі, з метою підтримання високого іміджу своєї фірми, виготовлення поштових конвертів з власним логотипом, періодичну розсилку вітальних листівок з нагоди різних свят своїм постійним клієнтам, авторам та організаціям, з якими співпрацюють. Солідне видавництво не зможе обійтися без передплати бодай кількох газет та журналів, передусім, фахових.

Транспортні витрати. Для перевезення накладів нових видань з поліграфічних підприємств до складів переважна більшість видавців користується найнятими або орендованими у спеціалізованих підприємствах транспортними засобами. В такому випадку оплата послуг здійснюється відповідно до укладених договорів. За наявності власного транспортного засобу (здебільшого легкового) витрати на його утримання (водій, гараж, ремонт, пальне) доповнюватимуть цю статтю.

І, нарешті, витрати на комунальні послуги. Йдеться про опалення приміщення, холодну й гарячу воду, світло, що здійснюється відповідно до існуючих у кожному регіоні тарифів і норм для підприємств і організацій. Нерідко початкуючі видавці реєструють своє видавниче підприємство в одному районі міста, а працюють в Іншому. За цієї умови в щоквартальній звітності до районної податкової служби вони подають завірену печаткою довідку, що видавництво не користується в цьому районі землею, водою та Іншими комунальними послугами.

У середніх і великих видавництвах уся сума загал ьновидав-ничих витрат розділяється на один обліково-видавничий аркуш. Це зручно при обрахунку кошторису на кожне окреме видання. Як засвідчує практика, в таких видавництвах в останні роки ціна одного аркуша загальновидавничих витрат складає від 800 до і 500 гривень. Отож, якщо обсяг книги дорівнює 20 обліково-видавничим аркушам, то сума загальновидавничих витрат складатиме від 16 до ЗО тисяч гривень. Чим менше видавництво, тим ця стаття витрат є меншою.

Редакційні витрати. У деяких видавництвах, насамперед малих, цю статтю витрат виділяють із загальновидавничих. Йдеться про оплату праці редактора, коректора, оператора комп'ютерного набору, верстальника. Нерідко такі роботи виконуються поза видавництвом за трудовими угодами.

Це весь так званий дополіграфічний процес, який закінчується виведенням оригінал-макету на плівки. Оскільки від професійного рівня їх виготовлення значною мірою залежить якість майбутнього видання в цілому, скупитися в оплаті за виконану роботу на цих етапах не бажано.

Нині в переважній більшості видавництв самостійно виготовляється не лише макет, а й виконується кольороподіл художнього оформлення. Отож, ця стаття витрат віднедавна перейшла з блоку поліграфічних до видавничих.

Поліграфічні витрати. Ця стаття витрат складається з двох частин: 'вартість поліграфічних послуг; •вартість матеріалів.

У вартість поліграфічних послуг входить оплата всього спектру робіт, пов'язаних з виготовленням друкарнею накладу видання відповідно до замовлених параметрів (спосіб друку, формат, вид оправи, способів фальцювання, наявність ілюстративного матеріалу, вид тиснення, вигляд корінця тощо). Ціни за виконані роботи можуть бути абсолютно різними. Одна річ друкувати незначним накладом звичайну брошуру з чорно-білою обкладинкою на різографі чи старій однофарбовій машині, інша — велику за обсягом книгу з оправою і кольоровими ілюстраціями, що виходить за держзамовленням і має солідний наклад, на новому імпортному обладнанні.

Вартість матеріалів, як, до речі, й поліграфічних послуг, залежить від того, яким задумано конкретний видавничий продукт за формою, матеріальною конструкцією, рівнем художнього оформлення та способом поліграфічного виконання. Сюди входить ціна паперу (на книжковий блок, на обкладинку, на форзац), ціна матеріалів для оправи (картон, плівка, лідерин, бумві-ніл, тканина), ціна інших матеріалів (на корінець, каптал, вкладку, наклейку тощо).

Початкуючому видавцеві слід пам'ятати, що величина поліграфічних витрат на видання з кольоровою оправою нерідко дорівнює величині загальиовидавничих.

Маркетингові витрати. Це відносно нова стаття витрат, на збільшення якої керівники видавництв свідомо погоджуються з об'єктивних причин. В умовах конкуренції серед видавців, яка дедалі загострюватиметься, виникає потреба в пожвавленні й урізноманітненні маркетингової діяльності. Йдеться передусім про рекламну продукцію видавництва (буклети, каталоги випущених видань, прайс-листи), оплату рекламної площі на сторінках фахових видань (для прикладу, «Друкарство», «Книжковий клуб-плюс» «Книжковий огляд», «Книжник-ревю» та ін.), оплату за замовлені фахівцям рецензії на новинки, що публікуються в масових періодичних виданнях. Це також витрати на презентації видавничих проектів чи окремих суспільно значимих видань.

Розклавши і систематизувавши таким чином структуру витрат, можна спробувати створити власними силами кошторис на видання конкретного друкованого продукту.