Вироблення та реалізація раціональних управлінських рішень.
В основі раціональних рішень лежить не емпіричний досвід керівника, а об’єктивний аналіз умов, в яких діє організація в даний момент, та прогноз даних умов на перспективу. Таке рішення приймається і виробляється за декілька етапів.
І етап: Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення.
На даному етапі визначається так зване проблемне поле, його ознаки та формулюються питання, які необхідно вирішити.
Ознаки проблемного поля:
проблеми завжди мають певний зміст (що?);
пов’язані з конкретним місцем (де?);
пов’язані з певним часом виникнення, необхідності розв’язання та часової повторюваності (коли?);
кількісними параметрами (скільки?);
колом осіб, які можуть бути винними у виникненні проблем, ініціаторами або учасниками її вирішення (хто?);
іноді буває досить цінним вияснення причин виникнення проблеми (чому?).
Одну і ту ж проблему можуть породжувати різні причини. В такому випадку говорять, що проблеми мають різну внутрішню структуру та взаємозв’язок між окремими її елементами.
Найбільш важливим моментом аналізу проблеми є виявлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між окремими складовими та елементами проблеми. Цей взаємозв’язок може бути односторонній чи двохсторонній, обернений чи прямий, строгий чи нестрогий.
Причинно-наслідковий аналіз проблеми також дає можливість вияснити фактори її виникнення:
- внутрішні (недосконала структура організації, помилкові критерії її оцінки і т.д.);
- зовнішні (техногенні фактори, соціально-економічні умови тощо).
Результатом причинно-наслідкового аналізу є діагноз проблеми, яка може здійснюватись за рядом ознак:
- за ступенем важливості для організації;
- за масштабністю, тобто за кількістю осіб (членів організації), інтереси яких дані проблеми займають;
- за ступенем ризику, тобто ймовірністю виникнення небажаних для організації наслідків чи подій в результаті виникнення проблеми;
- за терміновістю:
Терміновість проблеми, як правило, знаходиться в оберненому зв’язку з її важливістю. В момент свого виникнення важливі проблеми не є «горящими», що дає формальну можливість для керівників перенести їх вирішення на пізніший термін, а потім в метушні і взагалі забути;
- за ступенем формалізації:
Одні проблеми легко формулюються, розчленовуються на окремі елементи, між якими легко відслідковуються взаємозв’язки. Їх зручно виражати кількісними показниками, що відкриває пряму дорогу для математичного моделювання та вирішення їх за допомогою формальних методів.
Інші проблеми структуруються тільки в основному, кількісно описати в них вдається тільки основні параметри. Інші – взагалі не структуруються і піддаються тільки якісному опису.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 672;