Досвід США та Японії щодо прийняття управлінських рішень.

Однією з найважливіших умов виходу України із кризи є застосування сучасних досягнень у менеджменті. Досвід показує, що найбільші здобутки в галузі управління належать США та Японії.

США:

за останні 50 років – беззаперечний лідер в економіці;

середньорічний темп розвитку ВВП – 3,2%;

доходи населення подвоюються кожні 20 років.

США являється лідером світового виробництва по багатьох видах продукції (сталь, автомобілі). В 80-х роках США пережили найбільший після війни спад виробництва, і темпи приросту ВВП дещо знизились. Однак це була і залишається країна-гігант, країна-лідер.

Японія:

Продуктивність праці після війни збільшувалась в Японії приблизно в шість разів швидше, ніж в США, темпи росту сягали 10-14% в рік.

«Японію не потрібно сприймати як модель, яку можна копіювати, її слід використати як дзеркало, в якому необхідно бачити власні сильні та слабкі сторони» (Жан П’єр Леман).

Японська філософія та культура управління опирається на традиційний національний світогляд та на досягнення сучасної науки менеджменту. В основу японського менеджменту покладено так званий «принцип людського потенціалу», тобто створення таких умов та атмосфери на виробництві, які б стимулювали особистість до саморозвитку та реалізації своїх здібностей. Прикладом можуть слугувати японські гуртки якості.

Основні відмінності американського та японського менеджменту спостерігаються в таких сферах:

- в процесі планування та прийняття управлінських рішень;

- організації процесу управління;

- в контролі та оцінці результатів діяльності працівників.

В японських корпораціях використовується особлива система прийняття ефективних управлінських рішень «рінгісей». Дана система передбачає багаторазове погодження рішень на всіх рівнях управління, починаючи з низових, а також з рядових виконавців. Потім узагальнений аналіз подається на вищий рівень управління і т. д. До керівника підприємства.

Така система прийняття управлінських рішень є досить складною і тривалою в часі. Однак реалізація рішень чи проектів йде досить швидко без додаткових обговорень і координації робіт виконавців.

Саме такий спосіб прийняття управлінських рішень дає можливість використовувати систему МТП «саме вчасно», тобто без створення запасів сировини та матеріалів.

Організація процесу управління.

Планування:

По-різному в американських і японських фірмах здійснюється планування. Японські компанії формують свої стратегічні цілі в загальному вигляді, користуючись такими показниками, як середньорічні темпи росту та бажаний рівень рентабельності.\

В американських фірмах на найвищому рівні розробляються конкретні критерії, цілі та завдання, визначається загальна відповідальність.

В американських фірмах чітка та формалізована структура управління. В японських фірмах гнучкий підхід до побудови структури управління.

Підбір кадрів, їх мотивація.

В США практикується індивідуальний добір кадрів за їх професійними характеристиками, короткотермінова робота за наймом, оплата за індивідуальні результати роботи, мінімальний рівень оплати гарантує посада, яку займає менеджер.

В Японії запроваджена система пожиттєвого найму, горизонтальна ротація кадрів та принцип старшинства при оплаті й призначенні на посаду.

Процедура прийому на роботу розпочинається ще задовго до зарахування робітників в штат. Спеціально підготовлені працівники фірм підтримують постійні зв’язки з різними навчальними закладами, вивчають здібності, інтереси студентів, є присутні на екзаменах, вивчають їх сімейний стан. Це називається «збирання врожаю «ЗЕЛЕНИМ». Відібрані кандидати отримують об’єктивну інформацію про майбутнє працевлаштування і після спеціального тестування приймаються на роботу з певним випробувальним строком (як правило, рік). Лише після успішного стажування новий спеціаліст включається в штат компанії на все життя до виходу на пенсію.

Позитивним моментом даної системи є те, що працівник застрахований від безробіття, це дає йому відчуття самозахищеності.

Просування по службі і, як наслідок, ріст заробітної плати залежить від стажу роботи та віку працівника. Молода людина, яка проявляє високі здібності не може бути переведена на більш високу посаду, якщо вона не досягла певного віку та вивчення особливостей діяльності всіх відділів чи підрозділів на даному рівні управління (ротація кадрів). Тому на відміну від США в Японії досить повільно роблять кар’єру.

Оплата праці в японських фірмах складається з наступних елементів:

- базова ставка (дана частина заробітної плати приблизно однакова для всіх постійних працюючих одного віку та кваліфікації);

- піврічні та річні бонуси (премії) (від 10 до 50% до основного заробітку).

Розмір бонусів залежить від віку та стажу роботи в компанії. Розмір заробітної плати також залежить від розміру та впливовості підприємства. В Японії нікого не дивує, що заробітна плата двірника у великій фірмі більша, ніж математика-програміста в невеликій.

В США навпаки не прийнято працювати на одному місці аж до пенсії. Молодим спеціалістам там навпаки перші два роки переплачують, щоб в подальші 20 років недоплачувати.

Система службового просування по старшинству має ряд недоліків. Цей метод таїть в собі небезпеку обмеження прийому на роботу людей, які могли б принести з собою нові ідеї і “свіжу кров”.

В Японії людина, яка перейшла на інше місце роботи, все втрачає і починає спочатку.

Контроль.

В США в усіх фірмах розробляються чіткі, формальні процедури контролю, контроль спрямований на виявлення індивідуальних результатів роботи кожного працівника.

В Японії пропонуються неформальні групові форми контролю, орієнтовані на колективні результати роботи. Контроль в Японії має м’який характер і спрямований на вдосконалення колективних результатів роботи.

В кінці 70-х років американець японського походження У. Оугі розробляє теорію Z, яка узагальнює основні ідеї японського та американського менеджменту і рекомендує ї для впровадження в американських фірмах. Дана теорія поєднує систему індивідуальних цінностей груповими формами взаємодії.

Основні положення теорії:

- орієнтація на довгострокову роботу на підприємстві, що по замислу має зменшити плинність кадрів і згуртовує колектив;

- прийняття стратегічних і оперативних управлінських рішень колегіально;

- повільне посадове просування, що дає можливість точніше оцінити здібності кожного;

- м’який формальний контроль на основі гласності та чітких методів;

- постійне підвищення кваліфікації, включаючи ротацію по горизонталі;

- індивідуальна відповідальність;

- підвищена увага до особистості робітника, його сімейних та побутових потреб.

Сучасні теоретики з менеджменту в США все більше починають вивчати досвід ведучих фірм світу та удосконалювати свої методи.