Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава застосувала фіскальну експансію. Наслідки такої політики демонструє графік, наведений на рис. 16.6. Як і в умовах плаваючого курсоутворення, приріст автономних витрат мультиплікативно збільшує дохід, який через відповідний передатний механізм породжує необхідність зростання курсу національної валюти. Про це свідчить переміщення кривої IS вправо (IS₁ ® IS₂). Але в умовах фіксованого курсоутворення валютний курс не може зрости, оскільки центральний банк зобов’язаний його підтримувати на незмінному рівні. Цього він може досягти за рахунок валютних інтервенцій, тобто купівельних операцій на валютному ринку, спрямованих на адекватне збільшення пропозиції національної валюти до рівня зростання попиту.

Наслідком таких операцій є збільшення пропозиції на ринку грошей. Тому на рис. 16.6 крива LM переміщується вправо (LM₁ ® LM₂), що нейтралізує тенденцію валютного курсу до зростання. Отже, центральний банк, підтримуючи валютний курс на незмінному рівні, водночас протидіє виникненню ефекту витіснення чистого експорту, що робить фіскальну експансію максимально ефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк прийняв рішення застосувати стимулювальну політику за рахунок купівлі ОВДП. На рис. 16.7 наведено графічну інтерпретацію наслідків такої політики. Як бачимо, крива LM, незважаючи на застосування монетарної експансії, не змінює місце свого розташування. Це пояснюється дією двох протилежних сил.

З одного боку, збільшення пропозиції грошей центральним банком через відповідний передатний механізм (зниження внутрішньої процентної ставки ® відплив капіталу ® збільшення пропозиції національної валюти) викличе необхідність зниження курсу національної валюти. За таких умов крива LM матиме тенденцію до переміщення вправо. З іншого боку, цент­ральний банк зобов’язаний протидіяти зниженню валютного курсу. Для цього він буде змушений скоротити пропозицію національної валюти за рахунок продажу іноземної валюти (купівлі національної валюти). Це нейтралізує рух кривої LM вправо і тенденцію валютного курсу до зниження. Отже, внаслідок купівлі ОВДП центральний банк намагався збільшити пропозицію грошей, а в результаті вимушеного продажу валютних резервів він на таку саму величину зменшив пропозицію грошей. Це свідчить про те, що в даних умовах монетарна політика є неефективною.

Торговельна політика. Припустимо, що уряд із метою збільшення чистого експорту запровадив обмеження на імпорт (імпортне мито або квоти). За таких умов крива IS на рис 16.6 переміститься вправо (IS₁ ® IS₂), а валютний курс матиме тенденцію до зростання. Для нейтралізації цієї тенденції та утримання валютного курсу на фіксованому рівні центральний банк збільшить пропозицію національної валюти, що перемістить криву LM вправо (LM₁ ® LM₂). Такий захід центрального банку унеможливить виникнення ефекту витіснення чистого експорту, як це мало місце за режиму плаваючого курсоутворення. Тому уряд досягає своєї мети: обмеження імпорту збільшує чистий експорт і забезпечує приріст доходу (Y₁ ® Y₂). Отже, в умовах фіксованого курсоутворення стимулювальна торговельна політика є ефективною. Це пояснюється тим, що збільшення чистого експорту, яке досягається за рахунок обмеження імпорту, не супроводжується скороченням чистого експорту, оскільки валютний курс зберігається на фіксованому рівні.

1. Засади теорії зовнішньої торгівлі були розроблені представниками класичної теорії наприкінці 18 — на початку 19 ст. Адам Сміт висунув теорію абсолютних переваг, а Девід Рікардо — теорію порівняльних переваг. Вони вважали, що мотиваційним чинником у торгівлі між країнами є переваги країни-експортера у витратах на виробництво продукції і відсутність цих переваг у країни-імпортера. Згідно з теорією Гекшера — Оліна мотиваційним чинником зовнішньої торгівлі є неодинаковий рівень забезпеченості країн факторами виробництва. В теорії Майкла Портера участь країни в зовнішній торгівлі зумовлюється рівнем конкурентоспроможності її підприємств на відповідних міжнародних ринках, яка залежить від чотирьох чинників, що утворюють ромб, а також від випадку і політики уряду.

2. Слід розрізняти два види торговельної політики: протекціонізм і вільну торгівлю. Перший вид політики спрямований на захист національних підприємств від іноземної конкуренції, другий — передбачає торгівлю без обмежень з боку держави. В сучасній практиці торговельна політика є змішаною, оскільки поєднує вільну торгівлю з протекціонізмом. В основі змішаної торговельної політики лежить система інструментів, які можна поділити на митні та немитні. До митних інструментів належать такі види мита: імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито, адвалерне, специфічне, комбіноване, фіскальне, захисне, компенсаційне, антидемпінгове мито. До основних немитних інструментів належать квоти, ліцензії, експортні субсидії.

3. Зовнішня торгівля може справляти суттєвий вплив на ВВП країни. Цей вплив проявляється через чистий експорт. До основних чинників, які впливають на чистий експорт, належать: дохід торговельних партнерів, тобто іноземний ВВП; внутрішній дохід, тобто національний ВВП; реальний курс національної валюти, торговельна політика. Серед них за базову екзогенну змінну функції чистого експорту приймається реальний валютний курс. Інші чинники відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить автономний компонент чистого експорту. Крива чистого експорту має від’ємний нахил, оскільки між реальним валютним курсом і чистим експортом існує обернена залежність. При цьому нахил цієї кривої визначається чутливістю чистого експорту до зміни рівня валют­ного курсу. Чистий експорт знаходиться в прямій залежності від іноземного ВВП і в оберненій — від національного ВВП. За зміни зазначених змінних крива чистого експорту зміщується у відповідний бік.

4. Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг ВВП мультиплікативно. Але слід враховувати, що зовнішня торгівля зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання. Внаслідок цього у відкритій економіці мультиплікатор витрат зменшується порівняно з мультиплікатором витрат у закритій економіці. За таких умов однаковий приріст автономних витрат у відкритій економіці забезпечує менший приріст ВВП порівняно з умовами закритої економіки.

5. Модель Манделла — Флемінга є способом пристосування моделі IS – LM до умов малої відкритої економіки з абсолютно мобільним капіталом. Тому крім процентної ставки і доходу, що є базовими змінними моделі IS – LM, до змінних моделі Манделла — Флемінга входять також чистий експорт, світова ставка процента і валютний курс. Ця модель пояснює причини коливань доходу і валютного курсу за незмінного рівня цін. У координатах Y — є до ендогенних змінних моделі належать дохід і валютний курс, до екзогенних — інструменти макроекономічної політики та світова процентна ставка.

6. Згідно з моделлю Манделла — Флемінга наслідки впливу макроекономічної політики на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс). Модель Манделла — Флемінга виявляє, що за плаваючого валютного курсу і фіскальна, і торговельна політика є неефективними, оскільки обидві підвищують валютний курс і викликають ефект витіснення чистого експорту, який зводить нанівець їхній позитивний вплив на дохід. За фіксованого курсоутворення обидві ці політики є ефективними, оскільки впливають на дохід. Монетарна політика є неефективною за фіксованого валютного курсу, оскільки будь-яке збільшення пропозиції грошей нейтралізується її вимушеним зменшенням, спрямованим на підтримання курсу валюти на фіксованому рівні. За плаваючого курсоутворення монетарна політика є ефективною, оскільки здатна впливати на дохід.

[1]. Мультиплікатор за формулою (16.5) можна вивести в інший спосіб, якщо імпорт врахувати не у функції споживання, а у функції чистого експорту. За цих умов а З урахуванням зазначених функцій розгорнуте рівняння рівноважного ВВП матиме такий вигляд:

Перенесемо всі елементи рівняння з Y у його ліву частину, а всі автономні витрати виразимо через

Розв’язавши рівняння відносно Y, отримаємо:

Отже, в даному рівнянні коефіцієнт, який стоїть перед екзогенними змінними, такий самий, як і в рівнянні (16.4).