Сутність та методологія складання платіжного балансу

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни знаходять своє узагальнене відображення в платіжному балансі. Функціонально платіжний баланс — це макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій певної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності даної країни та обґрунтування економічної політики держави. За формою складання платіжний баланс є статистичним звітом, в якому в систематизованому вигляді подається інформація про зовнішньоекономічні операції резидентів країни за певний період (квартал, півріччя, рік). Складання платіжного балансу є обов’язковою вимогою для всіх країн — членів Міжнародного валютного фонду (МВФ). В Україні відповідальність за складання платіжного балансу покладено на Національний банк України, який координує діяльність ряду інших установ, що беруть участь в його розробленні.

Платіжний баланс розраховується в національній або іноземній валюті й складається із стандартних рахунків і статей, в яких відображуються результати відповідних зовнішньоекономічних операцій. Ці операції охоплюють товарний експорт та імпорт, надання та отримання послуг і трансфертів, продаж і купівлю активів тощо.

Усі економічні операції, які відображуються в платіжному балансі, поділяються на поточні та капітальні. Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточними трансфертами. Капітальні операції пов’язані з інвестиційною та кредитною діяльністю і є операціями з активами та зобов’язаннями. Відповідно до цього платіжний баланс складається з двох рахунків — рахунка поточних операцій та рахунка операцій з капіталом і фінансових операцій. Спрощений варіант платіжного балансу України за 2003 р. наведено в табл. 15.1.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку. Це означає, що кожна економічна операція має подвійний запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої статті.

Таблиця 15.1

ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ за 2003 рік^*

Млн дол. США

Закінчення табл. 15.1

^*Джерело: Звіт Національного банку України за 2003 рік.

За кредитом відповідних статей відображуються зі знаком «+» такі операції, які забезпечують надходження в країну іноземної валюти. До кредитових операцій відносяться: експорт товарів і послуг; надходження з-за кордону доходів і трансфертів; отримання іноземних кредитів; продаж нерезидентам нерухомого майна та цінних паперів тощо.

За дебетом відповідних статей обліковуються зі знаком «–» операції, пов’язані з витрачанням країною іноземної валюти. До дебетових операцій відносяться: імпорт товарів і послуг; доходи і трансферти, що переказуються за межі країни; надання кредитів іноземцям; купівля у нерезидентів нерухомого майна та цінних паперів тощо.

Різниця між кредитовими та дебетовими статтями визначає сальдо платіжного балансу.

Переважна більшість операцій, що обліковується у платіжному балансі, за своєю сутністю є еквівалентним обміном економічними цінностями в різних формах. Але поряд із цим у ньому враховуються і такі операції, які є односторонніми, тобто не супроводжуються зустрічним потоком економічних цінностей. Операції такого роду відображують надання економічних цінностей на безоплатній основі (безкоштовне передання товарів, нерухомого майна або фінансових активів). Для врахування цих операцій на умовах подвійного запису в платіжному балансі запро­ваджено статтю «Трансферти». Це означає, що в разі отримання резидентом України гуманітарної допомоги у вигляді товарів вартістю 100 тис. дол. США, у дебетовій статті «Імпорт товарів» зазначена сума буде проставлена з мінусом, а в кредиті статті «Трансферти» — з плюсом.

Згідно з бухгалтерським методом подвійного запису обсяги зовнішньоекономічних операцій по кредиту мають збігатися з обсягом цих операцій по дебету і тому сальдо платіжного балансу має завжди дорівнювати нулю. Проте на практиці цього не спостерігається. Це пояснюється тим, що інформація про зустрічні потоки економічних цінностей за кожною операцією надходить з різних джерел. Наприклад, інформацію про перетин товарів через митний кордон України надає митна статистика, а інформацію про надходження іноземної валюти та інвалютні платежі акумулює банківська статистика. Між інформацією, що надходить із зазначених джерел, як правило, виникають часові та вартісні розбіжності, внаслідок чого кредитові та дебетові проводки не збігаються. У платіжному балансі України різниця між цими проводками визначається як чисті помилки та упущення, які знаходять відображення в автономній статті «Помилки та упущення».

Рахунок поточних операцій

Із двох розділів платіжного балансу головним є рахунок поточ­них операцій, або поточний рахунок. Він складається з трьох частин.

Перша частина поточного рахунка — баланс товарів та послуг, який відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів і нефакторних послуг. Той компонент цього балансу, що відображує співвідношення між експортом та імпортом товарів, є балансом товарів, який частіше називають торговельним балансом. Сальдо цього балансу визначається як різниця між експортом та імпортом товарів. Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо торговельного балансу є додатним, а торговельний баланс — профіцитним (або активним). Якщо експорт менший за імпорт, то сальдо торговельного балансу є від’ємним, а торговельний баланс — дефіцитним (або пасивним).

Торгівля товарами — це експорт-імпорт «видимих» товарів. Послуги вважаються «невидимими» товарами. В балансі товарів і послуг враховуються лише нефакторні послуги. До них належать послуги, які не пов’язані з використанням факторів виробництва, а спрямовані на виконання певних функцій. У сучасній міжнародній торгівлі до нефакторних послуг відносяться такі послуги: транспортні, будівельні, комунікаційні, туристичні, фінансові тощо.

Сальдо балансу товарів і послуг — це чистий експорт, який є одним із компонентів сукупного попиту (сукупних витрат). Як видно з даних табл. 15.1, в Україні у 2003 р. сальдо цього балансу було додатним і становило 1288 млн дол. США. Такий результат був забезпечений за рахунок балансу послуг, додатне сальдо якого суттєво перекрило від’ємне сальдо балансу товарів.

Друга частина поточного рахунка — доходи. В цій частині поточного рахунку відображається міжнародний рух доходів від факторних послуг, до яких відносяться послуги, пов’язані з використанням факторів виробництва. До складу доходів від факторних послуг входять: заробітна плата, зароблена за кордоном; дивіденди з прямих і портфельних інвестицій, вкладених за кор­доном; проценти від позичкового капіталу (наданих або отриманих кредитів). Сальдо доходів обчислюється як різниця між доходами, отриманими резидентами, і доходами, виплаченими нерезидентам країни. Отже, сальдо доходів є чистим зовнішнім доходом країни від міжнародного обміну факторними послугами. Згідно з даними табл. 15.1 в Україні у 2003 р. воно було від’ємним (581 млн дол. США). Це пояснюється значними витратами з обслуговування зовнішнього боргу України у 2003 р.

Третя частина поточного рахунка — поточні трансферти.
У платіжному балансі трансферти являють собою некомпенсовану передачу іншій країні або отримання від інших країн матеріальних і фінансових цінностей. Слід розрізняти поточні та капітальні трансферти. Рух поточних трансфертів враховується в рахунку поточних операцій, а рух капітальних трансфертів — у рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій.

Поточними є такі трансферти, які на безоплатній основі збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта (країни, що одержує трансферти) за рахунок країни-донора (країни, що надає трансферти). До складу поточних трансфертів відносяться: пенсії, дарунки, грошові перекази, гуманітарна та технічна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів — це чисті поточні трансферти, які обчислюються як різниця між надходженням трансфертів і виплатою трансфертів. За даними табл. 15.1, у 2003 р. чисті поточні трансферти в Україні становили 2184 млн дол. США.

Підсумовуючи всі статті поточного рахунка, отримуємо баланс рахунка поточних операцій. Як видно з табл. 15.1, у 2003 р. Україна вийшла на додатне сальдо рахунка поточних операцій у сумі 2891 млн дол. США. Такий результат утворився внаслідок додатного сальдо балансу послуг (1557 млн дол. США) та статті «Поточні трансферти» (2184 млн дол. США) і від’ємного сальдо балансу товарів (– 269 млн дол. США) та статті «Доходи»
(– 581 млн дол. США).