Вплив решти світу на умови формування економічної рівноваги

Решта світу суттєво впливає на умови формування економічної рівноваги національної економіки. Розглянемо цей вплив у розрізі двох моделей: «витрати — випуск» і «вилучення — ін’єкції».

У форматі моделі «витрати — випуск» решта світу впливає на сукупні витрати. Щоб розкрити цей вплив, будемо розрізняти сукупні витрати, внутрішні витрати та чисті іноземні витрати. Сукупні витрати охоплюють витрати резидентів і нерезидентів на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Внутрішні витрати — це та частина сукупних витрат на закупівлю вітчизняної продукції, яка здійснюється лише резидентами. До чистих іноземних витрат відноситься та частина сукупних витрат на закупівлю вітчизняної продукції, яка здійснюється іноземцями (нерезидентами).

У закритій змішаній економіці, що розглядалася вище, сукупні витрати збігаються з внутрішніми витратами. Це означає, що всі витрати на закупівлю товарів і послуг вітчизняного виробництва складаються лише з витрат резидентів даної країни, а внесок іноземців у сукупні витрати дорівнює нулю. За таких умов сукупні витрати складаються з витрат на споживання, інвестиції та державні закупівлі. Тому ВВП у закритій змішаній економіці є функцією від суми цих витрат, тобто Y = C + I + G.

У відкритій економіці сукупні витрати, як правило, відрізняються від внутрішніх витрат. Це пояснюється двома обставинами. З одного боку, певну частину своїх витрат резиденти спрямовують на закупівлю не вітчизняних, а зарубіжних, тобто імпорт­них товарів і послуг, що зменшує сукупні витрати на величину вартості імпорту. З іншого боку, витрати резидентів на закупівлю вітчизняної продукції доповнюються витратами іноземців на її закупівлю, що збільшує сукупні витрати на величину вартості експорту. Отже, в умовах відкритої економіки сукупні витрати дорівнюють внутрішнім витратам плюс витрати іноземців на закупівлю вітчизняного експорту і мінус витрати резидентів на закупівлю вітчизняного імпорту:

(15.1)

Врахуємо, що (EX – IM) — це чистий експорт (NX). Він відображує чисті іноземні витрати на закупівлю вітчизняних товарів і послуг і може бути додатною або від’ємною величиною. Отже, склад сукупних витрат можна подати так:

(15.2)

де Е — сукупні витрати; C + I + G — внутрішні витрати; NX — чисті іноземні витрати.

В умовах економічної рівноваги обсяг національного виробництва є функцією від запланованих сукупних витрат, тобто Y = E. Виходячи з цього, розмежуємо внесок вітчизняних та іноземних покупців у сукупні витрати на закупівлю національного ВВП таким рівнянням:

Y – (C + I + G) = NX (15.3)

Рівняння (15.3) дає підстави зробити два висновки. Якщо обсяг виробництва в країні перевищує внутрішні витрати, тобто Y > C + I + G, то чистий експорт є додатною величиною. Це свідчить про те, що країна виробляє продукції більше, ніж закуповує для своїх потреб, тобто є чистим експортером. Якщо ж обсяг виробництва в країні менший за внутрішні витрати, тобто Y < C +
+ I + G, то чистий експорт є від’ємною величиною. За таких умов країна закуповує продукції більше, ніж виробляє, тобто є чистим імпортером.

У моделі «витрати — випуск» сукупні витрати у відкритій економіці відрізняються від їх аналога в змішаній закритій економіці не лише чистим експортом, а й функцією споживання. Це пояснюється тим, що під впливом витрат домогосподарств на закупівлю імпортних споживчих товарів і послуг зменшується гранична схильність до споживання національних товарів і послуг.

Щоб розкрити вплив витрат домогосподарств, пов’язаних із закупівлею імпортних споживчих товарів і послуг, на граничну схильність до споживання, спочатку визначимося з термінологією. У відкритій економіці все споживання домогосподарств складається із споживання національних товарів і послуг та споживання іноземних (імпортних) товарів і послуг. Сума споживання національних та імпортних товарів і послуг — це сукупне споживання домогосподарств.

Наведена структура сукупного споживання у відкритій економіці зумовлює відповідну структуризацію і граничної схильності до споживання. Передусім виокремлюється гранична схильність до сукупного споживання. Вона складається із двох елементів: граничної схильності до внутрішнього споживання, тобто споживання національних товарів та послуг, та граничної схильності до іноземного споживання, тобто споживання іноземних товарів і послуг. Остання категорія отримала назву «гранична схильність до імпорту».

У закритій економіці гранична схильність до імпорту дорівнює нулю. Тому гранична схильність до сукупного споживання збігається з граничною схильністю до внутрішнього споживання. У відкритій економіці гранична схильність до внутрішнього споживання зменшується порівняно з граничною схильністю до сукупного споживання на величину граничної схильності до імпорту.

Відомо, що гранична схильність до споживання відображує відношення між зміною споживання та зміною наявного доходу приватної економіки. Аналогічно має визначатися і гранична схильність до імпорту. При цьому врахуємо, що в умовах існування держави і податків наявний дохід приватної економіки дорівнює (Y – Т) або Y(1 – t). Звідси гранична схильність до імпорту має визначатися за формулою:

(15.4)

де іm — гранична схильність до імпорту.

Оскільки споживання імпортних товарів і послуг зменшує внутрішнє споживання порівняно із сукупним споживанням, то і гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання порівняно із граничною схильністю до сукупного споживання:

(15.5)

де с_d — гранична схильність до внутрішнього споживання.

Звідси випливає функція споживання у відкритій економіці:

(15.6)

Порівнюючи функцію споживання у відкритій економіці (15.6) із функцією споживання у змішаній закритій економіці (11.8), зазначимо, що їх спільним елементом є дохід. Відмінність між цими функціями полягає в тому, що гранична схильність до внутрішнього споживання з доходу у відкритій економіці менша, ніж у змішаній закритій економіці, тобто (c – іm) (1 – t) < с (1 – t). Це означає, що за даного рівня доходу внутрішнє споживання домогосподарств у відкритій економіці є меншим, ніж у закритій.

Тепер звернемося до моделі економічної рівноваги за методом «вилучення — ін’єкції». У змішаній закритій економіці економіч­на рівновага за цим методом визначається як тотожність між сумою приватних заощаджень і чистих податків, з одного боку, та сумою приватних інвестицій і державних закупівель — з іншого, тобто S + T = I + G. Після врахування решти світу вилучення доповнюються імпортом (IM), а ін’єкції — експортом (EX). Тому економічна рівновага у відкритій економіці визначається як тотожність між сумою всіх вилучень і сумою всіх ін’єкцій:

(15.7)

Розмежуємо внутрішню економіку і сектор решти світу (зовнішній сектор):

(15.8)

Врахуємо, що G = Cg + Ig. Звідси рівняння (15.8) можна модифікувати таким чином:

(15.9)

У рівнянні (15.9) вираз (S + T – Cg) відображує національні заощадження, а вираз (I + Ig) — це національні інвестиції. Отже, економічна рівновага у відкритій економіці визначається тотожністю між сальдо балансу національні заощадження — національні інвестиції (ліва частина рівняння) і чистим експортом (права частина рівняння). Якщо в країні виникає дефіцит національних заощаджень, тобто (S + T – Cg) < (I + Ig), то чистий експорт є від’ємною величиною, а перевищення імпорту над експортом фінансується іноземцями. Це означає, що країна є чистим дебітором (чистим позичальником). Якщо, навпаки, в країні виникає надлишок національних заощаджень, тобто (S + T – Cg) > (I + Ig), то чистий експорт є додатною величиною, а перевищення експорту над імпортом використовується для фінансування іноземців. Це означає, що країна є чистим кредитором.

Платіжний баланс