Визнання, оцінка та класифікація пасивів Балансу

В пасиві Балансу представлена інформація про власний капітал підприємства та його зобов'язань. При цьому основна частина відображує стан розрахунків з кредиторами, тобто його зобов’язання.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал відображується в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його змін.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші, виконувати роботу, надати послугу тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Отже, зобов’язання – це обов’язок чи відповідальність діяти певним чином.

Погашаючи зобов’язання, підприємство віддає ресурси, що втілюють в собі економічні вигоди, з метою задоволення претензії іншої сторони.

Зобов’язання відображуються в Балансі за умови, що:

· його оцінка може бути достовірно визначена;

· існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Обов’язки підприємства розглядаються як зобов’язання, якщо вони:

· Існують на даний момент часу і є результатом минулих господарських операцій ( подій, фактів, явищ, процесів). Наприклад. Внаслідок придбання матеріалів, товарів чи послуг; понесених збитків, за які підприємство несе відповідальність тощо.

· Пов’язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв’язків підприємства або у зв’язку з веденням звичайної підприємницької діяльності.

· Мають визначений термін виконання.

· Прийняті відносно суб’єктів, які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов’язання, то в момент їх виконання.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовують такі види оцінок: історична собівартість; поточна вартість; вартість (сума) погашення; теперішня вартість.

Історична (первісна) собівартість зобов’язання – це сума надходжень, отриманих в обмін на зобов’язання або за деяких інших обставин, сума грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов’язання під час звичайної діяльності підприємства.

Поточна вартість зобов’язання – недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов’язання на поточний момент.

Сума погашення – недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

За сумою погашення у Балансі відображуються поточні зобов’язання.

Теперішня вартість зобов’язання – це дисконтова вартість майбутніх чистих платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань у процесі звичайної діяльності підприємства.

За теперішньою вартістю у Балансі показуються довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язань.

З метою бухгалтерського обліку та складання Балансу зобов’язання підприємства поділяються на:

* довгострокові;

* поточні;

* забезпечення;

* непередбачені зобов’язання ( відображуються у Примітках до фінансової звітності);

* доходи майбутніх періодів.

У загальному вигляді пасив Балансу має таку структуру: п’ять розділів, у т.ч.: розділ 1 „Власний капітал”, розділ 2 „Забезпечення таких витрат і платежів”, розділ 3 „Довгострокові зобов’язання”, розділ 4 „Поточні зобов’язання”, розділ 5 „Доходи майбутніх періодів”.