Зміст статей оборотних активів та джерел їх формування

2-й розділ активу Балансу містить інформацію про стан та структуру оборотних активів підприємства.

Оборотними вважаються активи (ресурси), які переносять свою вартість на готову продукцію (роботи, послуги) протягом дванадцяти місяців з дати Балансу або одного операційного циклу, якщо він довший за рік.

Відповідно до П(С)БО 2 під оборотними активами розуміється грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців з дати Балансу.

Відповідно із принципом ліквідності у першу частину розділу 2 відображуються повільно ліквідні активи, у другій частині – середньої ліквідності, і, у третій частині – високоліквідні активи (розподіл є чисто умовним).

До ресурсів, що повільно реалізуються включаються виробничі запаси, поточні біологічні активи, готова продукції і товари на складі, витрати майбутніх періодів (3-й розділ активу).

До середньо ліквідних активів відносяться дебіторська заборгованість покупців за реалізовані товари (продукцію, роботи, послуги), у т. ч. забезпечена векселями, дебіторська заборгованість з бюджетом за податками й платежами, інша дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, крім еквівалентів грошових коштів.

Високоліквідні активи включають грошові кошти та їх еквіваленти, в т.ч. в касі і на рахунку в банку як в національній так й в іноземній валюті. До еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Згідно Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок” до таких активів відносять депозити до запитання і казначейські векселі.

До статей оборотних активів належать:

Статті запасів: виробничі запаси; поточні біологічні активи, тобто молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського господарства і лісового господарства; незавершене виробництво; готова продукція; товари.

Порядок обліку і оцінки запасів визначається П(С)БО 9 „Запаси”.

Запаси відображаються в Балансі за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Не включаються до первинної вартості запасів:

1. понаднормові витрати і нестачі запасів;

2. проценти за користування позиками (кредитами);

3. витрати на збут;

4. загальногосподарські та інші подібні витрати (втрати).

Запаси відображаються в Балансі за чистою вартістю реалізації в разі зменшення їх вартості, псування чи морального старіння, або коли іншим чином втратили первинно очікувану вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів.

Переоцінка запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли чиста вартість реалізації стає меншою за їхню собівартість (балансову вартість).

Сума, на яку первинна вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених ( зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми втрат від псування цінностей і нестач до прийняття рішень про конкретних винуватців відображуються на забалансових рахунках. Після встановлення винної особи, вартість відшкодування зараховується в складі дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду. Заборгованість, що підлягає відшкодуванню розраховується згідно визначеного механізму у Порядку КМУ „Про відшкодування винними особами завданих збитків” № 116.

У Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

* методи оцінки запасів;

* балансову (облікову) вартість запасів в розрізі класифікаційних груп;

* балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

* балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації.

Дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість представлена в Балансі наступними статтями:

Векселі одержані. Відображується поточна заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за реалізовану продукцію (товари, роботи і послуги), інших активів, яка забезпечена векселями. Показуються за їх номінальною вартістю.

За товари, роботи, роботи, послуги (відображується за чистою вартістю реалізації).

По розрахунках з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків (відображується за первинною вартістю (сумою погашення).

Інша поточна дебіторська заборгованість. Відображується всі види дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги і дебіторської заборгованості по розрахунках, зокрема – заборгованість підзвітних осіб, працівників підприємства за придбанні цінності в кредит (з відстроченням платежу) або за отриманні позики, за проживання у відомчих житлових будинках, за утримання дітей у дошкільних закладах, які зараховані на балансі підприємства тощо.

Порядок обліку і оцінки дебіторської заборгованості визначається П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”.

У Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

* загальну кількість дебіторів;

* суму простроченої дебіторської заборгованості, які можна вважати сумнівною (безнадійною);

* метод оцінки сумнівних боргів.

Частка меншості. Відображується частка чистого прибутку ( збитку) та частка чистих активів дочірнього підприємства, яка не належить материнському підприємству ( прямо або через інші дочірні підприємства). Визначається як добуток відсотку голосів, які не належать материнському підприємству, відповідно до власного капіталу та чистого прибутку (збитку) дочірніх підприємств. Ця стаття заповнюється тільки підприємствами, що складають консолідовану (зведену) звітність, відповідно до вимог П(С)БО 19 „Об’єднання підприємств” та П(С)БО 20 „Консолідована фінансова звітність”.

Поточні фінансові інвестиції. У цій статті відображується сума поточних фінансових інвестицій, термін погашення яких не перевищує один рік (12 місяців) з дати Балансу.

До поточних фінансових інвестицій відносяться:

* короткострокові цінні папери, які вільно конвертуються на ринку цінних паперів;

* казначейські векселі і депозитні сертифікати, з терміном погашення більше трьох місяців, але не довше дванадцяти місяців з дати Балансу ;

* інші короткострокові боргові папери;

* інші цінні папери, зокрема деривативи, придбані з метою перепродажу протягом терміну, що не перевищує один рік.

Поточні фінансові інвестиції відображуються в Балансі за нижчою з двох оцінок – собівартістю або

- ринковою вартістю.

Порядок обліку і оцінки поточних фінансових інвестицій визначається П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції”.

Грошові кошти та їх еквіваленти. Відображуються суми коштів у касі підприємства, на всіх рахунках в банку, які можуть бути використані у господарській діяльності без обмежень, еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах.

Інші оборотні активи. Відображуються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до вищенаведених статей розділу „Оборотні активи”.

Джерелами інформації для складання цього розділу є записи залишків на рахунках класу 2 „Оборотні активи” і класу 3 „Грошові кошти, розрахунки та інші активи”, крім залишків рахунків 286 „Необоротні активи та групи вибуття, які утримуються для продажу”(показується в розділі 4 активу Балансу по статті з такою ж назвою) та 39 „Витрати майбутніх періодів”.

Стаття „Витрати майбутніх періодів” – розділ три активу Балансу, Містить інформацію як про оборотні так і необоротні активи, а саме: витрати, які стосуються наступних звітних періодів. Крім усього до них відносяться витрати, пов’язані з організацією та розширенням виробництва, оплатою, наперед, орендних платежів, періодичних видань, витрат зв’язку тощо.