Правила навчання – це конкретні вказівки вчителю, як потрібно вчинити в типовій педагогічній ситуації процесу навчання.

Правила навчання – конкретні вимоги до реалізації принципів навчання.

Правило навчання - це практичне судження, вимога до викладання, в якій розкривається і конкретизується певна сторона принципу навчання. Правила не володіють силою загальності, обов'язковості, вони розраховані на конкретну ситуацію.

Правило — це практичні вимоги, які ґрунтуються на логіці навчального процесу

Напр-д; принцип наочності — є правило

а) не виставляти відразу всі посібники, а показувати кожний в міру необхідності

б)наочність має бути естетично оформленою;

в)наочності не повинно бути забагато (для запобігання гальмування абстрактного мислення).

Практичний досвід навчання частіше всього закріплюється в правилах. Тому потрібно слідувати правилам, але підходити до них творчо.

ІІ. Характеристика найважливіших законів і закономірностей навчання.Як вже раніше було зазначено, в навчанні знаходять свій прояв загальні закони діалектики і специфічні закони навчання.

До загальних законів діалектики відносяться: закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних накопичень в якісні зміни, закон заперечення заперечення.

Як проявляються ці закони в процесі навчання?

В процесі навчання діє закон єдності і боротьби протилежностей. Протиріччя виникають в силу того, що сучасні вимоги приходять в невідповідність з традиційними, усталенимиуявленнями і поглядами на процес навчання. Зміни в економічному, політичному, культурному житті нашої країни призвели до різкої зміни суспільних цінностей, потребували раніше непопулярні якості особистості, такі як заповзятість, діловитість, розкутість. Це в свою чергу потребувало зміни процесу навчання, його змісту, технології.

В процесі навчання проявляється також дія закону переходу кількісних накопичень в якісні зміни. Всі інтеграційні особистісні характеристики (переконання, мотиви, настанови, потреби, ціннісні орієнтації) представляють собою результат накопичення кількісних змін.

Перехід кількості в якість відбувається за механізмом закону заперечення заперечення, тобто діалектичного зняття і збереження суттєвих властивостей і ознак на наступних етапах розвитку. Особистісні і психічні новоутворення вбирають в себе все раніш накопичене людством. Інтеграційні якості “заперечують” раніш складені. Дія механізму заперечення проявляється в процесі формування навчальних навичок, коли на основі багаторазових повторювань окремі дії перетворюються в складні навички (письма, лічби, читання).

Крім загальних законів діалектики, в навчанні проявляються також специфічні педагогічні закони.

В історії дидактики багато вчених здійснювали спроби виділити і сформулювати педагогічні закони. Наприклад Й.Г.Песталоцці сформулював наступний закон навчання: від незрозумілих до ясних уявлень і від них до ясних понять.

Закон соціальної обумовленості цілей, змісту і методів навчання. Він розкриває об’єктивний процес впливу суспільних відносин, соціального устрою на формування виховання і навчання. Мова йде про те, щоб, використовуючи даний закон, повно і оптимально перевести соціальне замовлення на рівень педагогічних засобів і методів.

Закон взаємообумовленості навчання, виховання і діяльності учнів. Він розкриває співвідношення між педагогічним керівництвом і розвитком власної активності учнів, між способами організації навчання і його результатами.

Закон цілісності і єдності педагогічного процесу. Він розкриває співвідношення частини і цілого в педагогічному процесі, обумовлює необхідність гармонічної єдності раціонального, емоційного, спільного і пошукового, змістовного, операційного і мотиваційного компонентів в навчанні.

Закон єдності і взаємозв’язку теорії і практики в навчанні.

Закон єдності і взаємо обумовленості індивідуальної і групової організації учбової діяльності.

Виділені і інші закони навчання. Законами стають лише ті закономірності, в яких:

- чітко визначені об’єкти, між якими встановлюється зв’язок;

- досліджені особливості цього зв’язку (вид, зміст, форма, характер та ін.);

- встановлені межі прояву зв’язку.

Як зазначалось вище, закономірності навчання відображають об’єктивні, суттєві, загальні, стійкі взаємозв’язки, які повторюються при певних умовах. Теоретиками і практиками виділена велика кількість дидактичних закономірностей. Так в підручнику І.П. Підласого наводиться більше 70 різноманітних закономірностей навчання.

З ціллю впорядкування різних закономірностей навчання їх класифікують. Розрізняють загальні і часткові(конкретні) закономірності.

Загальні закономірності властиві будь-якому освітньому процесу, вони охоплюють своєю дією всю систему навчання. До загальних закономірностей відносять(Див.: Підласий І.П.. Дослідження закономірностей дидактичного процесу.К.-1997):

- закономірності мети навчання. Мета навчання залежить від: рівня і темпів розвитку суспільства; потреб і можливостей суспільства; рівня розвитку і можливостей педагогічної науки і практики;

- закономірності змісту навчання. Зміст навчання залежить від: суспільних потреб і мети навчання; темпів соціального і науково-технічного прогресу; вікових можливостей учнів; матеріально-технічних можливостей навчальних закладів;

- закономірності якості навчання. Ефективність кожного нового етапу навчання залежить від: ефективності попереднього етапу і досягнутих на ньому результатів; характеру і об’єму матеріалу, що вивчається; здатності учнів до навчання; часу навчання;

- закономірності методів навчання. Ефективність дидактичних методів залежить від: знань і навичок в застосуванні методів; мети навчання, змісту навчання; віку учнів; навчальних можливостей учнів; матеріально-технічного забезпечення; організації навчального процесу;

- закономірності управління навчанням. Продуктивність навчання залежить від: інтенсивності зворотних зв’язків в системі навчання; обґрунтованості коректуючого впливу;

- закономірності стимулювання навчання. Продуктивність навчання залежить від: внутрішніх стимулів (мотивів) навчання; зовнішніх (суспільних, економічних, педагогічних) стимулів.

Дія часткових закономірностей поширюється на окремі сторони системи навчання. Сучасній науці відома велика кількість часткових закономірностей процесу навчання.

Наведемо лише деякі з них, не коментуючи.

Дидактичні (змістовно-процесуальні ) закономірності:

- Результати навчання (у відомих межах) прямопропорційні усвідомленню цілей навчання учнем.

- Результати навчання (у відомих межах) прямопропорційні значимості для учнів змісту, який засвоюється.

- Результати навчання залежать від способу включення учнів у навчальну діяльність (Л. В. Занков).

- Продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь ( у відомих межах) зворотно пропорційна кількості матеріалу, що вивчається, чи обсягу дій, що вимагаються.

- Продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь ( у відомих межах) зворотно пропорційна трудності й складності виучуваного матеріалу, формуючих дій.

- Результати навчання залежать від методів, які застосовуються.

- Результати навчання залежать від засобів, які застосовуються.

Навчання шляхом “діяння” в 6-7 разів продуктивніше, аніж шляхом ”слухання”

Гносеологічні закономірності:

- Продуктивність засвоєння знань, умінь пропорційна потребі вчитися.

- Результати навчання (у відомих межах) пропорційні вмінню учнів вчитися.

- Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна обсягу навчальної (пізнавальної) діяльності учнів.

- Продуктивність засвоєння знань, умінь ( у відомих межах) прямо пропорційна обсягу практичного застосування знань, умінь.

- Розумовий розвиток учнів прямо пропорційний засвоєнню обсягу взаємопов’язаних знань, умінь, досвіду творчої діяльності (І. Я. Лернер).

- Продуктивність засвоєння залежить від рівня проблемності навчання, інтенсивності включення учнів у розв’язання посильних і значущих для них навчальних проблем.

Психологічні закономірності :

- Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна інтересу учнів до навчальної діяльності.

- Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна навчальним можливостям учнів.

- Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна рівню пізнавальної активності учнів.

- Результати засвоєння конкретного навчального матеріалу залежить від здібностей учнів до оволодіння конкретними знаннями, уміннями, від індивідуальних нахилів школярів.

- Продуктивність навчання спричинюється рівнем, силою, інтенсивністю і особливостями мислення учнів.

- Продуктивність навчання (у відомих межах) залежить від рівня розвитку пам’яті.

- Закон Йоста. З двох асоціацій однакової сили, одна з яких старша, при наступному повторенні краще буде активізуватися саме вона.

- Закон Йоста. За інших рівних умов для досягнення критерію засвоєння потрібно менше спроб при заучуванні матеріалу методом розподільного научіння, ніж методом концентрованого на учіння.

- Продуктивність діяльності зумовлюється рівнем сформованості навичок і вмінь.

- Кількість повторень значно впливає на продуктивність навчання (фон Кубе).

- Процент збереження завченого навчального матеріалу зворотно пропорційний його обсягу ( Г. Еббінгауз)

Управлінські закономірності:

- Ефективність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна частоті й обсягу зворотного зв’язку.

- Якість навчання прямо пропорційна якості управління навчальним процесом.

- Ефективність управління прямо пропорційна кількості та якості управлінської інформації, стану і можливостям учнів, що сприймають і переробляють управлінські вимоги.

Соціологічні закономірності:

- Розвиток індивіда обумовлений розвитком усіх інших індивідів, з якими він перебуває в прямому або непрямому спілкуванні.

- Продуктивність навчання залежить від обсягу й інтенсивності пізнавальних контактів.

- Ефективність навчання зумовлюється рівнем “інтелектуальності середовища”, інтенсивності взаємонавчання.

- Престиж учня в класі залежить від: позиції яку він займає; ролі, яку він виконує; академічних успіхів і досягнень; індивідуальних якостей.

- Ефективність навчання спричинюється якістю спілкування вчителя з учнем.

- Дидактогенія ( грубе становлення учителя до учнів) веде до зниження ефективності навчання класу в цілому й кожного учня зокрема.

Організаційні закономірності

- Ефективність навчання залежить від організації. Лише та організація навчання є хорошою, яка розвиває в учнів потребу вчителя, дарує пізнавальні інтереси, приносить задоволення, стимулює пізнавальну активність.

- Результати навчання (у відомих межах) прямо пропорційні працездатності учнів.

- Результати навчання залежать від працездатності учителя.

- Розумова втома веде до гальмування органів чуття: чотири години навчальних занять знижують поріг чуттєвості аналізаторів більш ніж в 2 рази (Вагер, Блажек)

- Розумова працездатність дітей залежить від стану здоров’я, режиму розумової діяльності, статі, віку, пори року, дня тижня, часу доби. (М.В. Антропова та ін.)

- Активність розумової діяльності учнів залежить від розкладу навчальних занять, місця в ньому уроків фізичної культури і праці. (М.В. Антропова та ін.)

- Продуктивність навчання зумовлюється рівнем організації педагогічної праці.

Закономірності навчання знаходять своє конкретне вираження в принципах і випливаючих з них, правилах навчання.

(3) Дидактичні принципи навчання:

а)принцип науковості: вимагає, щоб учні оволодівали науково достовірними знаннями, які відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки;Принцип науковості передбачає, що учень у процесі навчання засвоює усталені наукові знання. Пр-п наук-ті реалізується у програмах, підручниках, посібниках, які розробляються на основі найновіших досягнень певної галузі знань і спрямовані на формування світогляду учня.

б)принцип систематичності і послідовності: нова інформація повинна спиратись на уже засвоєні знання і бути основою для майбутніх знань. Діти повинні отримувати не розрізнені знання, а їх систему; Систематичність означає послідовне, побудоване на логіці науки і зумовлене завданнями освіти та віковими можливостями учнів розгортання змісту знань в навчальних програмах, підручниках з певних предметів. Систематичність також означає плановий порядок навчання, про яку Ушинський писав, що тільки система дає нам повну владу над нашими знаннями. Сист-ть необхідна і плановому опануванні знань, в сам-й роботі учнів. ПС у навч-ні вимагає послідовності, безперервного переходу від нижчого до вищого ступеня викладання і учіння. Послідовності потребує зміст навчаня, методи навчання. Прикладом недотримання такої послідовності може бути навчання у початк-х класах і в наступних 5-11 кл., особливо відчувається у 5 кл., коли хар-р мет-в навч-я часто не стимулює, а гальмує процес навчвання. Принцип послідовності – зумовлює

в)принцип доступності: щоб відбувався розумовий розвиток дітей, вчитель має організовувати пізнавальну діяльність учнів в ЗНР, тобто діти повинні виконувати складні, але посильні завдання. Робота дітей в ЗНР забезпечується за умови реалізації вчителем принципу врахування індивідуальних особливостей дітей; Принцип доступності- який передбачає відповідність змісту, харак-ру і обсягу матеріалу віковим особливостям і рівню підготовки учнів, та дотриманню правил: від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до складного. Доступність, переконливість, емоційність залежить від легкості викладу і мови вчителя, тому при пояснення нового матеріалу необхідно чітко, просто, й образно пояснювати.

г)принцип врахування індивідуальних особливостей дітей: врахування типу темпераменту, рівня IQ, темпу роботи, характеру, ставлення до навчання, рівня розвитку усіх психічних процесів;

д)принцип свідомості і активності учнів: для активності учнів треба викликати у них потреби вчитись, глибоко мотивувати значущість знань, розвивати пізнавальний інтерес – основний мотив навчання. Щоб діти стали свідомо засвоювати матеріал, вчитель має навчати дітей аналізувати, синтезувати, порівнювати, робити висновки та узагальнення; Свідомості та активності учнів у навчанні:

Свідомому засвоєнню знань сприяють: роз’яснення мети і завдань нав-го предмету, значення його для перспектив учня; використання мислитель них оперецій у процесі нав-я (аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції; позитивні мотиви навчання; раціональні прийоми роботи на уроці; належний контроль і самоконтроль.

Активізації пізнав-ї дія-ті сприяють:

- позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу;

- Позитивні емоції, викликані нав-ю дія-тю;

- Тісний зв'язок навчання з життям;

- Єдність інтелектуальної та мовленнєвої діяльності учнів;

- Взаєморозуміння між учителем і учнями;

- Використання на практиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок.

е)принцип наочності: вимагає застосування на уроках наочних посібників. Доведено, що через органи зору у мозок проникає у 5 разів більше інформації, ніж через органи слуху. Види наочності: натуральна, образна, символічна – вони, в свою чергу, бувають зовнішніми, внутрішніми (спираються на уявлення, образи в особистому досвіді учня). Я.А.Коменський у "Великій дидактиці" сформулював золоте правило дидактики: чим більше органів чуття сприймають інформацію, тим краще вона запам’ятовується;

є)принцип зв’язку з життям: використання на уроках життєвого досвіду учнів, залучення дітей до громадської діяльності;

ж)принцип міцності знань, умінь та навичок: повторення, закріплення, застосування на практиці;

з)принцип виховуючого навчання: вимагає у процесі навчання виховувати дітей;

и)принцип емоційності навчання: вимагає викликати у дітей позитивні почуття, створювати доброзичливий клімат на уроці.

Принципи розвиваючого навчання:

а)навчання на високому рівні труднощів;

б)навчання швидкими темпами;

в)провідна роль теоретичних знань (у дітей треба розвивати абстрактне, логічне мислення на рівні з конкретним, наочно-образним).