Сутність понять “закон”, “закономірність”, “принципи” правила навчання.
ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ
Поняття “закон” і “закономірність” використовуються в педагогіці як філософські категорії. Закон – це необхідне, суттєве, стійке, повторююче відношення між явищами. Пізнання законів дає можливість розкрити не будь-які зв’язки і відносини, а ті, які відображають явище в його цілісності. Закони науки класифікують на загальні і часткові. Загальні закони науки – це закони матеріалістичної діалектики, вони ніби спільний знаменник, який об’єднує всі науки. Часткові або предметні закони – складають фундаментальні положення тієї чи іншої науки, тієї чи іншої галузі знань (наприклад закони фізики, хімії, математики, педагогіки). Звідси педагогічний закон – це категорія, яка означає об’єктивні, суттєві, необхідні, загальні і такі, які стійко повторюються, зв’язки між явищами освіти, компонентами педагогічної системи, які відображають механізми її самоорганізації, розвитку і функціонування (Див.: Сластьонін В.А.Загальна педагогіка, М.-2002).
Отже, закон відображає об’єктивні, суттєві, такі, що повторюються, стійкі зв’язки всередині явища, які виражають порядок, самоорганізацію, зміни і розвиток. Якщо ж характер такого зв’язку спостерігається при певних умовах (тобто не завжди), то ці зв’язки виражають закономірність.
В сучасній дидактиці більше сформульовано закономірностей, так як в процесі навчання майже завжди потрібне створення певних умов для реалізації закону в навчанні.
В філософії закономірність – більш широке поняття, ніж закон. Закономірність – результат сукупної дії множини законів. Тому закономірність виражає багато зв’язків і відносин, тоді як закон відображає певний зв’язок, певні відносини.
Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 1490;