Сила методів, які застосовувались у скаутів, стала у пригоді і жовтенятсько-піонерській організації Радянського Союзу. Вся країна пройшла через червоногалстучний скаутінг.

За даними 1989 року, скаутські організації згуртувались у найбільшу всесвітню асоціацію, яка має національні органи в 136 країнах.

Сучасний скаутський рух спирається на загальнолюдські цінності, і не відкидає впливу християнства. Скаутинг – це рух. Скаути постійно рухаються вперед, самовдосконалюються, вчаться жити у злагоді з природою і бути корисними громадянами своєї батьківщини. Скаутинг є виключно позашкільною добровільною дитячою організацією. Скаути не повинні мати свої організації в школах, їх місце розташування – позашкільні заклади, або приміщення спонсорів.

Протягом 70-80-х років склалася така структура вікового поділу скаутів:

а) хлопчики 7-10 років – кабскаути (дитина, щеня),

дівчатка – браунскаути (пташенята);

б) хлопчики 11-14 років – бойскаути (розвідники), дівчатка – гьорлскаути;

в) юнаки та дівчата 15-21 рік – „гідні”, „пошукачі”, „дослідники”. Скаути поділяються на групи, до яких входять ланка патрулів, які мають свої назви. На чолі їх стоять дорослі лідери патрулів – командири загонів. У цих дорослих керівників існує своя ієрархія (скаутери, скаут майстри) тобто ті, хто пройшов у дитинстві та юнацтві всі етапи скаутингу. Головне, щоб дорослі вели скаутський спосіб життя, були спортсменами, і зразком для підопічних. Усе життя у загоні спрямоване на здійснення законів скауту. Л. П. Легошин в книзі „Скаутизм як система позашкільного виховання” називає такі закони скаутів:

1. Скаут є надійною людиною. На честь скаута можна покластися.

2. Скаут є вірним. Він є вірним усім, кому повинен бути вірним – своєму керівникові, батькам, державі.

3. Скаут допомагає. Він має бути готовим у будь-який час врятувати своє життя, допомагати ображеним. Повинен щодня робити хоча б один добрий вчинок.

4. Скаут є другом. Він – друг і брат кожному скауту.

5. Скаут є ввічливим з усіма.

6. Скаут є добрим. Він – друг тварин.

7. Скаут є слухняним. Він підкоряється батькам, керівникам.

8. Скаут є бадьорим, веселим, життєрадісним. Виконувати накази він мусить негайно і з радістю.

9. Скаут є ощадливим. Він не псує власність інших. Відкладає гроші, щоб бути щедрим для тих хто бідує.

10. Скаут є сміливим. Він мужньо зустрічає небезпеку, не зважаючи на страх, захищає і відстоює своє праве діло.

11. Скаут є чистим. Він тримає в чистоті тіло, одяг, речі, а також думки і помисли.

12. Скаут є поштивим. Він з благовінням ставиться до Бога, є вірним своєму релігійному обов’язку, поважає релігійні переконання і обряди інших.

В 1999 році скаутинг відродився в Миколаєві і в області. Миколаївський союз скаутів вже став помітним явищем у громадському житті регіону. Дітей і підлітків, молодь у галстуках можна побачити на екологічних суботниках, на прибиранні меморіального кладовища. Концерти на подвір’ї і у школах для однолітків, виступи у будинках культури до різних державних свят, до різних пам’ятних дат, спортивні та ігрові змагання, організовані скаутами, вже стали нормою для жителів Миколаївщини.

Сучасні скаути і їх лідери поважають традиції Всесвітнього скаутського руху.

В Україні скаутський рух ще в 20-х роках особливо в західному регіоні, називався „Пласт”. Головне завдання „Пласту” є всебічне, патріотичне, моральне та фізичне виховання членів організації, виховання свідомих, відповідальних і повноправних громадян за допомогою відповідних методик. В 1992 році організація „Пласт” в Україні була заборонена як дрібнобуржуазна виховна система не сумісна з побудовою соціалізму в країні. Тільки 13 квітня 1991 на постановчому з’їзді було прийнято її статут і відтворена діяльність в Україні.

В основі пластового виховання – заборона політизації дитини. Система, по якій виховуються діти, це ігри, які даються дітям з 11 до 17 років, і казочки в ігровому вихованні, які даються з 7 до 11 років.

Хлопчики і дівчатка виховуються окремо до 17 років. З 17 до 30 років старшим пластунам дозволяється працювати з дітьми при умові, що вони не належать до жодної партії, або будь-якої іншої організації.

„Пласт” – має чітку структуру, атрибути своєї організації (гімн, герб, знаки відмінності і форму). Організація має свою присягу, в якій говориться: ”Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові й Україні, допомагати іншим, жити по пластовим законам, і слухатися пластове керівництво”. Нині у всіх регіонах України створено і почали працювати осередки цієї організації.

В кінці 1990 року (21 листопада) створено спілку піонерських організацій України (СПОУ).Вона заявила про те, що є правонаступницею піонерської організації ім. В.І.Леніна, і створена як добровільне, самодіяльне об’єднання дітей і підлітків, яке орієнтується на ідеали гуманного і демократичного суспільства.

В програмі та статуті говориться, що СПОУ:

- виступає проти політизації та будь-якої монополії в дитячому русі;

- за співдружність з усіма гуманістичними об’єднаннями;

- керується законами: єдність слова і справи, честі і совісті, дружби і товариства, піклування і милосердя.

Девіз цієї організації „За Батьківщину, добро і справедливість!” Виховна система організації будується за трьома напрямками роботи:” Я – Родина, Батьківщина!”. „Я” – це самовдосконалення, самовиховання себе як особистості; „Родина” – сімейне виховання, ставлення до своє родини; „Батьківщина” – ставлення до держави, в якій проживає дитина, до людей, які її оточують. Організація структурно поділяється на три вікові групи дітей: 7-9 років – це діти які працюють помічниками; 10-12 років – умільцями; 13-14 років – майстрами. Символом організації є веселка, тому в її галстуці відтворено 7 кольорів, які символізують напрямки її роботи.

Червоний колір символізує напрямок „Червона калина” (вивчення народних традицій, обрядів, проведення свят, збирання народних легенд та переказів); жовтогарячий колір – „Берегиня” (виховування поваги до сім’ї, організація сімейних свят, походів, тощо); зелений – „краю мій лелечий” (екологічне виховання); голубий – „повір у себе” (благодійницька робота в школах-інтернатах, мікрорайоні, інтернатах для престарілих, шефська робота з дітьми-інвалідами, ветеранами); синій – „допомагай” (володіння інструментами, допомога сім’ї, збір металолому, лікарських рослин, тощо); фіолетовий – „котигорошок” – (спортивно-туристичний напрямок).

„Сокіл” – виникло як рухливо-спортивний, протипожежний рух в Галичині у 80-х роках 19 століття. Перший з’їзд відбувся у Львові в 1892 році.

Сокільські осередки (гнізда), в залежності від місця проживання їх членів, дещо різнилися характером роботи. В містах „Сокіл” мав „руханково-гімнастичний” характер, і зосереджував свою роботу на плекані гімнастики взагалі, а передусім гігієнічної, раціональної і враховуючої. Дані сокільські осередки зобов’язані були утримувати спортивний зал з гімнастичними снарядами, проводити спортивні змагання, туристичні походи.

Сільські „Соколи” своїм першочерговим завданням вважали „здійснення організованого порятунку життя і майна не тільки при пожежі, але також у випадку інших життєвих надзвичайних ситуацій.

В цілому виховна робота була направлена на формування в української молоді національної свідомості, розуміння своїх обов’язків перед Україною, фізичну підготовку, дисциплінованість, готовність до самопожертвування. З приходом на західноукраїнські землі радянської влади, усі українські партії, товариства, припинили свою діяльність. Тисячі активних членів були репресовані. Відродження „Соколу” почалося наприкінці 80-х років 20 століття. Молодіжна організація „Сокіл” вбачає мету виховання сучасної молоді у відновлення споконвічної шляхетності українців, їх національної гідності та самосвідомості, високої моральності та працелюбності. „Сокіл” має свій статут, структуру, атрибутику.

В статуті записано, що молодіжна організація „Сокіл” – є добровільною громадською організацією. Завдання „Сокола”:

· патріотичне виховання молоді у відповідності до історичних традицій українського народу;

· сприяння підготовці молоді до служби у збройних силах України;

· виховання громадянина, патріота, свідомого українця;

· розвиток самостійності, працелюбності, рис та якостей, притаманних творцеві самостійної української держави;

· формування національної самосвідомості на основі християнських чеснот.

Членами „Сокола” може бути молодь України віком від 7 років і старші. Відповідно до віку діти поділяються: „соколята” – 7-10 років; „молоді соколи” – 11-13 років; „соколи” – 14 років, і старші. Первинним осередком „Сокола” є соколине гніздо (чота), яке створюється за місцем проживання (навчання) не менш як 5 чоловік. Гнізда об’єднуються в соколині чоти (чота – 3-5 гнізд). Керує гніздом – гніздовий, чотою – чотовий. Чоти об’єднуються в станції, якими керує соколиний сотник.

При звертанні між собою члени ”Сокола” використовують слово „Друже”. Члени „Сокола” вітають один одного підняттям правої руки (як при заприсяганні), при цьому виголошують гасла: „Бог, Україна, Нація”; відповідь: „Віра і Вірність”. При надітому головного уборі до правої сторони прикладаються три пальці, що символізує державний герб України – тризуб, триєдність найсвятіших понять – Бога, України, Нації. Відповідь означає віру і вірність цим ідеалам. Особливого розповсюдження вони набули на Галичині та Харківщини.

„Січ”. Близьким за завданням і формами роботи до „Сокола” було українське молодіжне товариство „Січ”. Яке виникло у травні 1900 року в Галичині та Буковині.

Головна мета діяльності „Січей”, як і „Соколів”, мало крім чисто гімнастично-пожежної мети, ще й значну виховуючу: виховання у своїх членів таких якостей тіла і духу, які потрібні людині, громадяну, майбутньому борцю за справу народу. Січовики вели також активну роботу серед населення по ліквідації неписьменності, та антиалкогольну пропаганду.

В 20-х роках 20 століття молодіжне товариство „Січ” поступилося місцем новій молодіжній організації „Промінь”, яка була дуже близька за характером роботи організації „Січ”.

Таким чином, усі Українські молодіжні товариства „Сокіл”, „Січ”, „Пласт”, „Промінь”, зробили вагомий внесок у збереження української державної спадщини, захист української мови, історії, культури, від планомірних спроб австрійських, а також від правлячих кіл, позбавити галицьких українців історичних коренів.