Регулювання руху акціонерного капіталу

Одним з головних напрямів корпоративного регулювання є управління цінними паперами. Стан акцій залежить від ефективно­сті діяльності акціонерних товариств, а також від впливу макросередовища. Наприклад, падіння курсу акцій негативно впливає на фі­нансово-господарську діяльність корпорації.

Щоб підтримувати акції в належному стані, корпорація розроб­ляє положення «Про цінні папери», «Про відділи», які регулюють її діяльність у сфері роботи із цінними паперами.

У положенні «Про цінні папери» дається перелік видів цінних паперів, які може випускати акціонерне товариство, способи їх емі­сії. Як правило, корпорація випускає акції — іменні та на пред'явни­ка, прості та привілейовані; облігації — іменні та на пред'явника, процентні та цільові, з вільним та обмеженим обігом, а також опціони, векселі (прості й переказні) та інші види цінних паперів.

У положенні визначаються:

• форма випуску — документарна чи бездокументарна (у вигляді
записів в електронній базі даних);

• обов'язкові реквізити; вписуються деякі законодавчі вимоги
щодо неподільності акцій;

• права власників привілейованих акцій;

• умови та способи конвертації акцій;

• їх анулювання;

• умови випуску облігацій;

• умови невиконання зобов'язань покупцями цінних паперів що­
до термінів та розмірів їх оплати.

Особливо ретельно слід розробляти положення, що регулю­ють рух цінних паперів у закритих акціонерних товариствах. На практиці в положення «Про рух цінних паперів» закладаються та­кі норми:

• акціонери не мають права продавати або передавати свої акції
без згоди загальних зборів;

• власник акцій, який вирішив продати свої акції або їх частину,
зобов'язаний запропонувати їх безпосередньо самому акціонерному товариству;

• у разі згоди товариства придбати акції у акціонера між ними
укладається договір купівлі-продажу;

• включення до ЗАТ нових акціонерів можливе тільки з числа його працівників за згодою загальних зборів.

Такі вимоги й обмеження мають суперечливий характер, оскільки акція являє собою приватну власність, якою громадянин має право розпоряджатися на свій розсуд.