Суть і прядок регулювання господарських зв’язків у торгівлі.

Господарські зв'язкиміж постачальниками і покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові та інші відносини, що складаються між покупцями і постачальниками в процесі постачання товарів.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю - найважливіша складова частина господарського механізму країни, що представляє собою сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей народного господарства із споживачами продукції.

Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту і пропозиції, своєчасному постачанню продукції виробничого призначення і товарів народного споживання покуп­цям.

Система господарських, зв'язківвключає, зокрема, участь торгових організацій в розробці промисловими підприємствами (об'єднаннями, фірмами) планів виробництва товарів за допомогою представлення заявок і замовлень; господарські договори; контроль за дотриманням договірних зобов'язань; застосування економічних санкцій; участь в роботі товарних бірж і оптових ярмарків; перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляються; встановлення оптимальних фінансових взаємовідносин; застосування адміністративно-правових норм та інш.

В умовах розвиненої ринкової економіки централізоване регулювання господарських зв'язків між постачальниками і покупцями поступилося місцем самостійному встановленню взаємовідносин між партнерами за догово­ром на базі правових норм цивільного законодавства. У цей час основним нормативно-правовим документом для регулювання комерційних взаємові­дносин по постачанні товарів є Цивільний кодекс, в якому викладаються за­гальні положення договірного права, що включають поняття і умови договору, порядок вирішення переддоговірних суперечок, порядок зміни і розірвання договору, порядок забезпечення виконання договірних зобов'я­зань і т.д.

Разом з тим потрібно зазначити, що сфера господарських взаємовідносин між постачальниками і покупцями товарів, як і будь-яка комерційна діяльність, все-таки вимагає певного рівня державного регулювання, в тому числі за допомогою прийняття і введення в дію крім Цивільного кодексу законів, указів, постанов в області ціноутворення, вимог до якості товарів і послуг, припинення нечесної конкуренції або монополістичної діяльності, а також встановлення податкових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника товарів, захисту внутрішнього ринку від небажаної або недоброякісної продукції іноземного виробництва і т.п.